24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/12232/17
адміністративне провадження № К/9901/33377/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №826/12232/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві(правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава фінанс» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Октава фінанс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2017 №0042881404 яким за порушення позивачем п.2.ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до останнього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1700 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року (розглянутим у порядку спрощеного (письмового) провадження), залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 року позов задоволений: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.08.2017 №0042881404, яким за порушення позивачем п.2.ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до останнього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1700 грн.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, податковий орган подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У свою чергу, за змістом пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.
На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2017 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1600 гривні.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 19.08.2017 №0042881404, яким за порушення позивачем п.2.ст.4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до останнього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1700 грн.
Позовна вимога не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №826/12232/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава Фінанс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко