24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/1632/16
адміністративне провадження № К/9901/14918/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Київської міської митниця ДФС
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року (Суддя: Погрібніченко І.М.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року (Судді: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.),
у справі № 826/1632/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови,
У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - позивач, ПАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») звернулося до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач, Київська митниця) з позовом, в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/058648 від 07.09.15 р.; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000069/2 від 08.09.15р., прийняте відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00102 від 09.09.15 р., складену відділом митного оформлення м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000069/2 від 08.09.15 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00102 від 09.09.15 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вищенаведені судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Касаційну скаргу обґрунтував правомірністю прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом та картки відмови в прийнятті митної вартості товару, внаслідок документального непідтвердження декларантом заявленої митної вартості ввезеного товару. До того ж зазначив, що наданий декларантом прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02 березня 2015 року № 1 до контракту.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 13.01.15 р. між позивачем (покупець) та IDS Borjomi Georgia LLC (Грузія) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501, згідно умов якого продавець продає, а покупець - придбаває мінеральну воду «Боржомі» окремими партіями на умовах СІР Одеса Західна, згідно ІНКОТЕРМС 2010.
02.03.15р. між позивачем та IDS Borjomi Georgia LLC було укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, згідно якої ціну товару за вказаним контрактом було змінено (знижено), з урахуванням різних економічних чинників.
На виконання умов контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р. на підставі інвойсу № GE20150251 від 26.08.15р. була здійснена поставка товару.
07.09.15 р. уповноваженим представником декларанта в порядку електронного декларування було подано до ВМО м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100250002/2015/058648 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за контрактом № СТ20-001/1501 від 13.01.15р., а саме: вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована. Виготовлена 18 серпня 2015 року. Розфасована: 6ПЕТ пляшок по 0,75л. у поліетиленових упаковках - 4420 поліетиленових упаковок: 26520 ПЕТ пляшок. Термін придатності 12 місяців. Відповідає вимогам ДСТУ 878-93 та СТГ 50:2010. Всього: 19 890 л. Виробник - IDS Borjomi Georgia, а Georgian Branch of IDS Borjomi Beverages Co.N.V. Країна виробництва: GE. Торговельна марка - «BORJOMI». Митна вартість товару визначена позивачем з застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Одночасно з митною декларацією позивачем було подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: - картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 22.12.14р.; - міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0776804 від 29.08.15р.; - інвойс № GE20150251 від 26.08.15р.; - пакувальний лист б/н від 26.08.15р.; - додаток № 1 від 02.03.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; - додаток № 2 від 10.06.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; - додаток № 3 від 12.06.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; - зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; - договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.15р.; -інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 29.08.15р.; - сертифікат про походження товару форми СТ- 1 № GEO2015 01/002951 від 27.08.15р.; - копію митної декларації країни відправлення № С2029 від 29.08.15р.
За наслідками опрацювання наданих декларантом позивача документів Київська міська митниця ДФС України дійшла до висновку, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим запропонував декларанту позивача надати основні та додаткові документи згідно положень статті 53 МК України шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме: -якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу митного органу позивач листом № 13 від 07.09.15р. повідомив митний орган про те, що ним було надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, які передбачені ч. 2 статті 53 МК України та додатково надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свіфти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy.
За наслідками опрацювання додатково наданих позивачем документів, митним органом виявлено відсутність у них відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зокрема у зв'язку із тим що наданий декларантом прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, що вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (суперечить ст. 7 ГАТТ), що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди від 02.03.15р. № 1 до контракту. До того ж, підставою для коригування митної вартості товарів слугувала наявна у митного органу інформація щодо числових значень складової митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.
На виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00102.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийнято відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000069/2 від 08.09.15р.
Зокрема, відповідно до рішення № 100250002/2015/000069/2 митна вартість визначена на рівні 0, 7700 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.
У подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наданими до митного оформлення документами підтверджується визначена позивачем митна вартість товару за ціною в контракті, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови підлягають скасуванню.
Суд касаційної інстанції погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час проходження процедури митного оформлення товару, надано відповідачу разом з декларацією підтверджуючі документи визначеної митної вартості товару, зокрема: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0003919 від 22.12.14р.; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0776804 від 29.08.15р.; інвойс № GE20150251 від 26.08.15р.; пакувальний лист б/н від 26.08.15р.; додаток № 1 від 02.03.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; додаток № 2 від 10.06.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; додаток № 3 від 12.06.15р. до контракту № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СТ20-001/1501 від 13.01.15р.; договір про надання послуг митного брокера № Т822/15 від 25.06.15р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару № 2730 від 29.08.15р.; сертифікат про походження товару форми СТ- 1 № GEO2015 01/002951 від 27.08.15р.; копію митної декларації країни відправлення № С2029 від 29.08.15 р.
Також додатково на вимогу митного органу позивач надав: прайс-лист, видаткові накладні, виписку з бухгалтерських та банківських документів, довіреності, експертизу Держзовнішінформ, платіжні доручення, лист страхового поліса, свіфти, вартісну довідку, калькуляцію від виробника, ISD-лист, policy.
При цьому безпідставними є посилання митного органу на порядок оцінки ризиків за допомогою спеціальних автоматизованих інформаційних систем, оскільки спрацювання певних профілів ризиків таких систем саме собою не може свідчити про неправильне визначення митної вартості товару декларантом. А наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди раніше випущені товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього колегія суддів касаційної інстанції не приймає і посилання скаржника на те, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів з огляду на наступне.
Так, дійсно позивач являється ексклюзивним дистриб'ютором продукції (мінеральної води «Боржомі») на території України, а також законним користувачем товарного (колективного) знаку «Боржомі». Позивач не заперечує той факт, що ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» і IDS BORJOMI GEORGIA LLC являються частинами однієї міжнародної компанії IDS BORJOMI INTERNATINAL.
Разом із тим, відповідно до частини сімнадцятої статті 58 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
У свою чергу, згідно з частиною четвертою статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім'ї. Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під вказані критерії.
Однак відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що засвідчують відповідність ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» критеріям, встановленим статтею 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Той факт, що позивач являється офіційним дистриб'ютором виробника товару-експортера в силу положень наведеної норми не визначає сторін контракту пов'язаними між собою особами.
Відповідно до частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 квітня 2020 року по справі №826/4827/16 (№К/9901/18984/18).
Відповідачем не доведено, що взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів.
Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження визначеної суми товару, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Київської міської митниця ДФС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі № 826/1632/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко