ф
24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 420/25/20
адміністративне провадження № К/9901/32836/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів -Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №420/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України № UA500000/2019/000481/2 від 30 серпня 2019 року про коригування митної вартості автомобіля та картки відмови у митному оформленні декларації №UA500650/2019/01180 від 30 серпня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 березня 2019 року між ОСОБА_1 та представником компанії «E.Н.» (І Ейч) Trading Co. LTD Республіка Корея укладено договір про придбання та доставку уживаного автомобіля марки «AUDI»; Модель - «А6», ідентифікаційний №VIN: НОМЕР_1 , рік випуску-2013 (який був у користуванні). Технічний стан - автомобіль має пошкодження. Огляд автомобіля проводився без повного розбирання, можливо є приховані дефекти які неможливо встановити візуально, а також дефекти і пошкодження, які можна встановити і ідентифікувати тільки після відновлення КТЗ, в салоні утворилося пліснява. Факт стану автомобіля зафіксовано співробітником Одеської митниці 31 липня 2019 року, який проводив огляд транспортного засобу та склав акт бн про проведення фізичного огляду товарів. 30 квітня 2019 року вказаний автомобіль був оформлений у митному режимі експорт, в Республіці Корея, про що свідчить експортна декларація №13625-19-024568Х від 30 квітня 2019 року. 30 червня 2019 року автомобіль був доставлений морським транспортом в порт м. Одеса. 31 липня 2019 року з метою митного оформлення автомобіля, позивачем через уповноваженого представника (митного брокера) Гладченко О. Б. ТОВ «ЮГ7» було подано митну декларацію від 31 липня 2019 року №UA5006500.2019.037207, щодо митного оформлення автомобіля у режимі імпорту та документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. За результатом розгляду поданих документів 30 серпня 2019 року інспектором відділу контролю митної вартості УАМП Одеської митниці ДФС Доброгурський В. А. було прийнято рішення про коригування митної вартості №UА500000/2019/000481/2 та на його підставі видано картку відмови у митному оформленні товарів №UА500650/2019/01180 від 31 серпня 2019 року. Вказує, що митна декларація була подана 31 липня 2019 року, а картка відмови у митному оформленні, була оформлена та видана 31 серпня 2019 року з посиланням на рішення про коригування митної вартості №UА500000/2019/000480/2 від 30 серпня 2019 року. Тобто позивач отримав відповідь від митного органу на 31 день після подачі митної декларації. Такі дії є не законними та є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Зазначає, що в експортній декларації зазначені відомості щодо оформлення автомобіля «AUDI»; Модель - «А6», ідентифікаційний №VIN: НОМЕР_1 , вартість якого складає 5119 доларів США, що повністю відповідає відомостям, які були вказані для митного оформлення на Україні. Вартість авто, зазначена в експортній декларації, не включала вартості додаткових витрат, таких як транспортування, страхування, тощо, а вказує лише вартість товару. Це є безумовним доведенням, того факту, що митна вартість товару, в розмірі 9300 доларів США, яка вказана при оформлені мого автомобіля, є реальною та фактично сплаченою. Зазначає, що жодних консультацій не проводилось і рішення про коригування митної вартості авто, було прийнято митницею в односторонньому порядку. В рішенні не наведено конкретних посилань на подібні товари та чому саме вартість товару у розмірі 17500 Євро стала визначальною для авто позивача. В свою чергу, при визначенні митної вартості товару за резервним методом відповідачем був проведений аналіз баз даних ЄАІС, що не відповідає зазначеній в рішенні інформації про відсутність відомостей про ідентичні товари.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року у справі №420/25/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко