24 грудня 2020 року
м. Київ
справа №804/4906/15
адміністративне провадження №К/9901/14560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя Прокопчук Т.С., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.)
у справі № 804/4906/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД»
до Дніпропетровської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови,
У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» (далі - ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200022/1 від 31.01.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00034 від 31.01.2015.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015, задоволено позовні вимоги ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», визнано протиправними та скасовано винесені Дніпропетровською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200022/1 від 31.01.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00034 від 31.01.2015.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судоми норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2015 у справі №804/4906/15.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, помилкового скасування постанови суду першої інстанції. Натомість судом першої інстанції було правильно встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, надані позивачем не в повному обсязі та містять розбіжності, а саме розбіжності щодо дати оплати товару (протягом 10 днів після оплати або 30 днів після дати проформи-інвойсу), характеристик товару (поліетилен високої чи низької густини), невключення витрат на транспортно-експедиційні послуги до митної вартості товарів. За обставинами справи неможливість застосування основного метода визначення митної вартості обумовлена ненаданням позивачем витребуваних митницею додаткових документів, наявністю розбіжностей в наданих документах, ненаданням позивачем обґрунтувань таких розбіжностей, а також неможливістю обрахування всіх складових митної вартості. Судом апеляційної інстанції не враховано, що митницею правомірно здійснено коригування митної вартості товарів та використано другорядний метод 2 (а) за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Гранд Полімер ЛТД» та фірмою Ermano Enterprise LTD укладено контракт купівлі-продажу №30-07/2013 від 30.07.2013, відповідно до якого контрагент взяв на себе зобов'язання передати позивачу товар -поліетилен і поліпропілен різних марок в кількості та асортименті визначених в Рахунках-пропозиціях на умовах поставки ІНКОТЕРМС 2000 CIF Одесса (порт), які вказуються у відповідному рахунку - пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути зміненні за згодою сторін, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.
На підставі вищезазначеного контракту позивачем на митну територію України ввезений товар - полімери етилену у первинних формах; поліетилен з питомою густиною менш як 0,94; поліетилен високого тиску, нелінійний, в гранулах, ГОСТ 16337-77, марка 15803-020в/с (литтєвий), торговельна марка Нафтан, з густиною 0,922 г/см3 (при t=20 град. С); вміст мономерних ланок етилену 99,57%, тип полімерізації - гомо полімер.
Для митного оформлення товару позивачем до митного органу шляхом електронного декларування подана митна декларація № 110100000/2015/201767, в якій зазначена вартість товару за ціною угоди - 0,9097 євро/кг, та визначені ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) відповідні первинні документи, а саме: міжнародну автомобільну накладну; рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № КА-0000038 та № СФ-0000085 від 29.01.2015; довідку про транспортні витрати №29/01-03 від 29.01.2015; біржові котирування; комерційний інвойс № 0423124; проформа-рахунок № 21/01-01; договір № 20/01-2015 від 20.01.2015 з додатковою угодою № 1; контракт №30-07/2013 від 30.07.2013; проформа інвойс продавця з перекладом; інвойс продавця з перекладом; договір-заявка на транспортно-експедиційні послуги № 2201-5 від 22.01.2014; договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 70501 від 07.05.2014; сертифікат про походження з перекладом; специфікацію на продукт; експортну митну декларацію.
При перевірці заявленої позивачем митної вартості товару митний орган дійшов висновку, що подані документи містять розбіжності:
1. Відповідно до п. 3.2 та 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 30.07.2013 № 30-07/2013 продавець продає товар по контракту на умовах CIF Одеса (порт) Україна (згідно правил Інкотермс 2000) та продавець зобов'язаний підготувати товар та відвантажити його з порту протягом 10 днів з дати отримання оплати від покупця. Відповідно до інвойсу від 27.01.2015 № 27/01/2015-BL умови поставки FCA Білорусь м.Новополоцьк, передплата за товар шляхом відстрочки платежу у 30 днів після дати проформи-інвойсу від 22.01.2015 № 22/01/2015-BL. Але згідно п. 11.5 зовнішньоекономічного контракту від 30.07.2013 № 30-07/2013 усі зміни та доповнення до контракту будуть вважатись дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими представниками сторін зовнішньоекономічного контракту. Декларантом не надано жодного документу, в якому б містилася інформація щодо зміни умов поставки товарів та термінів оплати за них, що не дає можливості впевнитися в правдивості відомостей, наведених у інвойсі від 27.01.2015 № 27/01/2015-BL;
2. В інвойсі від 27.01.2015 р. № 27/01/2015-BL зазначено, що оплата за товар здійснюється через 30 днів з дати проформи-інвойсу та в описі товару зазначено - поліетилен високої густини, при цьому в перекладі до цього інвойсу зазначено, що оплата здійснюється через 30 днів після митного оформлення від імпорту, в описі - поліетилен низької густини, що викликає сумніви щодо правдивості інформації наведеній у зазначеному інвойсі;
3. Стосовно включення витрат на транспортно-експедиційні послуги до митної вартості товарів, сума яких (витрат на транспортно-експедиційні послуги) відповідно до рахунку-фактури від 29.01.2015 № СФ-0000085 та рахунку-фактури від 29.01.2015 № КА-0000038 складає 1000 грн., яка в свою чергу не включена до митної вартості товарів.
На адресу позивача було надіслане повідомлення про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (договір між виробником та фірмою Calisto Trade OU, Естонія); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем 31.01.2015 були надані виписка з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника (комерційна пропозиція); додаткова угода №3 від 18.02.2014 до контракту від 30.07.2013 №30- 07/2013; лист №30/01/2015-2 від 30.01.2015 від продавця.
Митним органом було зроблено висновок, що додатково надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Копія додаткової угоди №3 від 18.02.2014 не містила підписів та печаток уповноважених представників сторін зовнішньоекономічного контракту. З наданих документів неможливо розрахувати вартість експедиційних послуг та неможливо встановити, чи включені вони до митної вартості. Виписка з бухгалтерської документації зазначена у листі, але не надана.
31.01.2015 Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200022/1 за другорядним методом 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів у розмірі 1,1239 євро/кг та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00034.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відносно позивача відсутні обмеження, що встановлені положеннями ст. 58 МК України на застосування основного методу визначення вартості товарів, надані декларантом відомості підтверджені документально і в наявності є всі складові митної вартості товару, що імпортується. Відповідач не надав достовірних доказів, що подані позивачем для митного оформлення товару підтверджувальні документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності відомостей стосовно заявленої вартості та не дають можливості визначити митну вартість товару шляхом застосування обраного позивачем основного методу за ціною договору. Таким чином, дії митного органу щодо відмови у митному оформленні товарів за ціною договору, та самостійної митної оцінки вартості товару із застосуванням другорядного методу 2а) за ціною договору щодо ідентичних товарів без достатніх для того підстав, базуючись на припущеннях та довільно обраній вартості товару, є протиправними. Відповідно, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Верховний Суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Посилання відповідача на відсутність у наданих позивачем документах до митного оформлення товару та додатково відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару є неправомірною, оскільки як вбачається з п. 4.2 контракту №30-07/2013 від 30.07.2013 умови оплати за товар можуть бути змінені сторонами за взаємною згодою, про що зазначається у відповідному рахунку - пропозиції.
За змістом наданої позивачем додаткової угоди №3 від 18.02.2014 до контракту, сторонами змінено п.3.2 контракту та визначено, що умови поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами в рахунку-пропозиції (рахунку-проформі) на дану партію товару, а тому подана позивачем митному органу проформа-інвойс №27/01/2015-BL від 27.01.2015 вірно відображає погоджені умови поставки - FCA Білорусь м. Новополоцьк та строки оплати товару - 30 днів з дати проформи-інвойсу.
Невідповідність інформації в перекладі наданого позивачем інвойсу №27/01/2015-BL від 27.01.2015 спростовується додатково наданим позивачем листом від фірми Ermano Enterprise LTD №30/01/2015-2 від 30.01.2015 з уточненням, що усуває вказані митним органом розбіжності. Відповідно до даного листа правильним слід вважати опис «Поліетилен низької густини».
Висновки відповідача щодо правомірності включення позивачем до митної вартості товару витрат на транспортно - експедиційні послуги до перетину митного кордону України на суму 7844 грн., спростовується наданими позивачем митному органу рахунками № СФ-0000085 та № КА-0000038 від 29.01.2015 року про здійснення оплати за надані послуги, довідкою №29/01-03 від 29.01.2015 року про транспортні видатки з доставки вантажу автомобілем номер НОМЕР_1 п/п НОМЕР_2 для позивача згідно договору про надання транспортно - експедиційних послуг, укладеного з ТОВ «Транд Лоджистикс Компані» (м. Бровари), яким в свою чергу укладено договір №2201-5 від 22.01.2014 року з безпосереднім перевізником ПП «Керамавтотранс» (м. Кременчук) та складають від м. Новополоцьк до п/п Нова Гута Яриловичи 7844 грн., та від п/п Нова Гута Яриловичи до Дніпропетровську 10156 грн.
Суд зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Згідно положень ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом послідовного застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються ; другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів ; в) на основі віднімання вартості ; г)на основі додавання вартості; г) резервного; при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 МК України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої (частини десятої) цієї статті.
До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно ч.3 ч.11 ст. 58 Кодексу витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.
За приписами ч.1-3 ст.54, 58 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу, при цьому метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до положень ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Відповідачем скориговано митну вартість відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 26.12.2014 №206050000/2014/009675 з розрахунку 11239 доларів США за 1 кг товару.
Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду апеляційної інстанції, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.
За правилами частини статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №804/4906/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко