24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 808/1676/16
адміністративне провадження № К/9901/14494/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Київської митниці ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 (суддя Стрельнікова Н.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя Головко О.В., судді: Ясенова Т.І., Суховарова А.В.)
у справі № 808/1676/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»
до Київської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» (далі - ТОВ «Кліон», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 01.12.2015 №125110011/2015/010472/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.12.2015 №125110011/2015/32225.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Кліон» відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, а також порушили і невірно застосували норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим зазначені судові рішення підлягають скасуванню. Київською митницею ДФС вказано, що суди попередніх інстанцій безпідставно посилалися на недоведення правомірності митним органом переходу до другорядних методів визначення митної вартості. Судом першої і апеляційної інстанції залишено поза увагою твердження митного органу щодо додатково поданих позивачем документів, відомості у яких викликають сумніви у їх достовірності та не дають можливості підтвердити числові значення складових митної вартості, а в цілому не дають змоги підтвердити відомості щодо ціни товару.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Кліон» (покупець) та компанією Pelagia AS (продавець) Норвегія, укладено контракт №162S/2014Р від 19.12.2014 (далі - контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно вказаного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - морожена скумбрія (далі - товар). Згідно інвойсу постачальника №10036566 від 20.11.2015 товар поставлений за ціною 1,30 доларів США за 1 кг, на умовах FСА Клайпеда, Литва. Загальна вага товару (нетто) 19 500 кг вартість 25 350 доларів США. Поставка здійснювалася на умовах FCA LT Klaipeda.
Для здійснення митного оформлення товару 30.11.2015 декларантом позивача засобами електронного зв'язку до Київської митниці подано митну декларацію №125110011.2015.019139, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів 614476,03 грн, тобто 31,51 грн або 1,32 доларів США за 1 кг. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і включає вартість товару та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на територію України.
Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме: контракт №162S/2014Р від 19.12.2014; інвойс №10036566 від 20.11.2015; калькуляція постачальника від 20.11.2015; прайс-лист від 11.08.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна №0828785 від 27.11.2015; довідка про транспортні витрати б/н від 27.11.2015; рахунок №VIS296 від 30.11.2015; договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЭ/3М від 02.01.2015; договір доручення №30-10/14 від 30.10.2014; договір надання транспортних послуг №21-П від 22.10.2014; дублікат ветеринарного свідоцтва від 30.11.2015 серії ЄРД-00 №74; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 26.11.2015 №LT0195706/L2-12795; сертифікат походження №407214 від 23.11.2015; сертифікат якості №182 від 20.11.2015; експортна декларація №15LTLUA000ЕК000F475 від 27.11.2015; експертний висновок Запорізької ТПП №ОИ - 645 від 30.11.2015.
01.12.2015 позивач отримав електронне повідомлення Київської митниці ДФС, що враховуючи висновки форматологічного контролю МД стосовно перевірки достовірності рівня митної вартості (критерії ризику) та виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах, позивачу необхідно з урахуванням вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) надати до митного органу додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість (числові значення складових митної вартості) та обраний метод її визначення, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару); страхові документи (якщо товар був застрахований); висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформація біржових організацій про вартість товару.
01.12.2015 на виконання вимог митного органу позивачем надано лист позивача від 30.11.2015 №06/02-1721/1 з повідомленням про неможливість надати додаткові документи стосовно підтвердження рівня митної вартості, надання їх протягом 80 днів з моменту митного оформлення, з проханням винести рішення про коригування митної вартості товарів раніше десятиденного терміну, без урахування вимог п. 3 ст. 53 МКУ.
Після розгляду наданого позивачем митному органу листа №06/02-1721/1, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2015 №125110011/2015/010472/2 та видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.12.2015 №125110011/2015/32225.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що між митним органом та декларантом проведено консультацію відповідно до вимог ст.57 МКУ, у зв'язку з неможливістю застосування методів визначення митної вартості, передбачених статтями 58, 59, 60, 62, 63 МКУ, митну вартість скориговано відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 23.09.2015 №125110011/2015/13836 за другорядним (резервним) методом (ст. 64 МКУ). Також митницею вказано перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; страхові документи; рахунок витрат на перевезення товару; виписка з бухгалтерської документації.
Митне оформлення товару здійснено за МД від 01.12.2015 №125110011/2015/019272.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного.
Відповідно до ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі, за умови належного підтвердження заявленої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що такий запит на надання додаткових документів має бути обґрунтованим та зрозумілим для декларанта в частині виявлених розбіжностей.
Однак, запит, викладений у повідомленні декларанту та у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 01.12.2015 №125110011/2015/010472/2, не є достатньо обґрунтованим, адже відповідачем не було зазначено підстав для надання декларантом додаткових документів, не наведено розбіжностей, які виявлені під час вивчення поданих позивачем документів для здійснення митного оформлення товару.
Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору».
Так, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Як встановлено з матеріалів справи, про розбіжності в документах Київською митницею ДФС було зазначено вже під час розгляду справи у суді. Зокрема, відповідач стверджував, що надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не містить реквізитів первинного документу у розумінні ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а проведеним аналізом вказаних витрат встановлено розбіжність. Так, вартість перевезення за межами України за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - Ягодин (Україна) складає 9000,00 грн, а у межах України за маршрутом Ягодин - Київ - 30000,00 грн, що дає підстави вважати, що митниці надано недостовірні відомості про складові митної вартості товару. Крім того, наданий позивачем в ході митного оформлення товару рахунок на оплату від 30.11.2015 № VIS296 містить суперечливі дані щодо вартості перевезення, а також не містить підпису особи, яка його оформила, таким чином декларантом не підтверджено транспортні виплати як складову митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Позивачем під час митного оформлення відповідачу були надані зокрема: міжнародна товарно-транспортна накладна CMR, рахунок експедитора, довідка-розрахунок транспортних витрат експедитора, договір, укладений позивачем з експедитором, договір, укладений експедитором з перевізником, зазначеним в CMR. Таким чином, позивачем було виконано вищенаведені вимоги законодавства, адже якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-645 від 30.11.2015, відповідно до якого: ринкова вартість товару - морожена скумбрія ціла, за період жовтень-листопад 2015 року, на умовах поставки FСА Клайпеда, Литва складала: мінімальна ціна 1,00 долари США/кг та максимальна 1,48 долари США/кг. Позивачем імпортувався товар - морожена скумбрія ціла, на умовах поставки FСА Клайпеда, Литва за ціною 1,30 долари США за кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку. Проте митним органом безпідставно не взято до уваги даний висновок з тих мотивів, що він не підтверджує відповідність вартості товару дійсній вартості у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що не дозволяє використовувати його як джерело об'єктивної та достовірної інформації про заявлену митну вартість.
Колегія суддів критично ставиться до доводів відповідача щодо нормативно-правового регулювання оцінки ризиків при перевірці правильності визначення митної вартості. Так, Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків , розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 882/21194), Порядок застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затверджений наказом Державної митної служби України від 13.12.2010 №1467 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 лютого 2011 року за №180/18918) втратили чинність 11.09.2015.
Суд зазначає, що митний орган перевіряючи правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару зобов'язаний діяти виключно в межах визначеним чинним законодавством України, зокрема Митним кодексом України, при цьому встановивши розбіжність в заявлених даних контролюючий орган зобов'язаний чітко зазначити, які вимоги чинного законодавства не було дотримано декларантом, а висновок про наявність розбіжності не може базуватися на припущеннях.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки правильності визначення митної вартості заявленої позивачем, митної орган дійшов хибних висновків про наявність в поданих документах розбіжностей.
Відповідачем скориговано митну вартість відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 23.09.2015 №125110011/2015/13836 з розрахунку 1,51 доларів США за 1 кг товару.
Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок судів попередніх інстанцій, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.
За правилами частини статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №808/1676/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.А. Васильєва С.С. Пасічник В.П. Юрченко