24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 810/5957/15
адміністративне провадження № К/9901/25746/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року (Суддя: Кушнова А.О.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року (Судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
у справі № 810/5975/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Елопак-Фастів»
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна фіскальна служба
про скасування повідомлення, -
У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Елопак - Фастів» (далі - позивач, ПАТ «Елопак-Фастів») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Васильківська ОДПІ) про скасування повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року, позов задоволено.
Не погодившись з вищенаведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги обґрунтував правомірністю прийнятого відповідачем повідомлення № 91/1501/418082 від 04 грудня 2015 року, оскільки позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5738768, внаслідок наявного боргу в розмірі 344 100 грн.
Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу передано на розгляд судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Елопак - Фастів» подало до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року від 16.11.2015 року, в рядку 23.2 якої визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 5 738 768 грн (а.с. 8-11).
Разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2015 року позивачем подано додаток 4 - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету від 16.11.2015 року, в якій відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України заявлена до бюджетного відшкодування за жовтень 2015 року сума ПДВ в розмірі 5 738 768 грн (а.с.12-13).
Вказані документи прийняті відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 від 16.11.2015 року (а.с.15).
За наслідками розгляду вказаних документів, 04.12.2015 відповідачем прийнято повідомлення №91/1501/418082, яким позивача повідомлено про те, що він не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме:
- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство - 0;
- відсоток обсягу поставок, що оподатковуються за нульовою ставкою (без ПДВ) до загального обсягу поставок (без ПДВ) (Коп ?? 40%) - 60,45;
- перевищення сукупної залишкової балансової вартості необоротних активів над сумою податку, заявленою до відшкодування за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (НА кп / БВ ? 3) - 8,97;
- інвестиції в необоротні активи протягом останніх 12 календарних місяців (К но < 3000000 грн.) - 16432475;
перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (ФГ-БВ < 0) - відомості відсутні;
- перевищення суми, на яку видана фінансова гарантія, над сумою податку, заявленою до відшкодування (кількість днів від дати подання такої заяви та датою закінчення такої фінансової гарантії < 365) - відомості відсутні;
- сума податкового боргу (грн.) (ПБ ? 0) - 344 100 грн. (а.с.6).
Вказане повідомлення отримано позивачем засобами поштового зв'язку 09 грудня 2015 року, що підтверджується копією конверту (а.с.7).
Задовольняючи позов шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного повідомлення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що подана позивачем податкова декларація з ПДВ за жовтень 2015 року та заявлена в ній сума бюджетного відшкодування свідчить про відповідність позивача критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а відтак включення позивача до переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року є помилковим та потребувало перевірки з боку відповідача під час складання оскаржуваного повідомлення. До того ж, станом на дату винесення оскаржуваного повідомлення - 04.12.2015, нараховане ПАТ «Елопак-Фастів» податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 грошове зобов'язання в сумі 344 100,00 грн, зважаючи на процедуру адміністративного оскарження у відповідності до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК в адміністративному порядку, не було узгодженим, а відтак, є безпідставно зарахованим відповідачем до податкового боргу позивача, та підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Як зазначено представником відповідача у письмових поясненнях від 26.02.2016 (а.с. 101), а також доводах касаційної скарги, оскаржуване повідомлення від 04.12.2015 №91/1501/418082 винесено відповідачем саме з огляду на наявність у ПАТ «Елопак-Фастів» податкового боргу в сумі 344 100 грн, нарахованого у відповідності до податкового повідомлення-рішення від 29.10.2015 №0003962201.
Так, згідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (п. 200.8).
Як передбачено абз.1 п. 200.18 ст. 200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу (абз.2 п. 200.18 ст. 200 ПК України).
Згідно до пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 ПК України право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям: не мають податкового боргу.
Як передбачено нормою пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Положеннями п. 56.1 ст. 56 ПК України закріплено право платника податків на оскарження в адміністративному або судовому порядку рішень, прийнятих контролюючим органом. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2 ст. 56 ПК України).
При цьому згідно до п. 56.15 ст. 56 ПК скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Однак, як вірно встановлено судами з наявних у справі матеріалів, станом на дату винесення оскаржуваного повідомлення - 04.12.2015, нараховане ПАТ «Елопак-Фастів» податковим повідомленням-рішенням від 29.10.2015 №0003962201 грошове зобов'язання в сумі 344 100,00 грн, зважаючи на процедуру адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог п. 56.1 ст. 56 ПК України в адміністративному порядку, не було узгодженим, а відтак, є безпідставно зарахованим відповідачем до податкового боргу позивача та підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року у справі № 810/5975/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко