24 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 931/728/20 пров. № А/857/15306/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.
з участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби по визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил за апеляційною скаргою Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 6 листопада 2020 року (суддя першої інстанції Масляна С.В. с.м.т. Локачі),
ОСОБА_1 звернувся до Локачинського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби по визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил № 0021/126000/20 від 20 серпня 2020 року та закриття провадження.
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 6 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0021/126000/20 від 20.08.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що у гривневому еквіваленті становить 10487,97 грн. Провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрито. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-Моніторингової Держмитслужби на користь позивача судовий збір у розмірі 420, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн.
Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає таке постановленою з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального і матеріального права. Просить скасувати рішення і постановити нове про відмову в позові. Обґрунтовуючи незгоду, апелянт зазначив, що директор ТОВ «Новатрейд Україна» ОСОБА_2 , усвідомлюючи відповідальність перед подачею митної декларації, повинен був перевірити відповідність відомостей, зазначених в інвойсі, який має сумнівне походження. Однак він не скористався можливістю перевірити інформацію, зазначену в товаросупровідних документах з відкритих джерел і подав митну декларацію без вжиття заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення автомобіля марки. Це призвело до зменшення суми митних платежів у розмірі 3495,99 грн. Отже було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 Митного кодексу України. Апелянт зауважив, що відповідальна особа може прямо і не бажати настання певної мети, однак повинна усвідомлювати наслідки своїх дій у вигляді незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, тим більше коли така особа є фахівцем в галузі митного оформлення. Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про підставність вимог щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 гривень, оскільки вказаний розмір є явно неспівмірним з обсягом наданих послуг, ціною позову, витраченим адвокатом часом.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. У судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом встановлено, що згідно постанови про порушення митних правил № 0021/126000/20 від 20 серпня 2020 року, яку було винесено в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби Олексієм Стояновським, директора ТОВ «Новатрейд Україна» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 10487 гривень 97 коп.
Згідно вказаної постанови 20.08.2020 року декларантом - директором ТОВ «Новатрейд Україна» Крук С.В. до митного поста «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204020/2020/200969 для здійснення митного оформлення товару: автомобіль легковий пасажирський: бувший у використанні марки «Nissan», модель «Qashqai», тип кузова- легковий автомобіль, об'єм двигуна - 1461 см3, тип дизельний, потужність - 78 кВт, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колір сірий, маса в разі максимального навантаження 1930 кг, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення 2009, модельний рік виготовлення - 2009.
Відповідно до інвойсу № 1567, продавцем вказаного автомобіля виступила Британська компанія REM TRADE з локацією у м. Таллінн. Вказаний транспортний засіб ввозився на адресу ТОВ «Новатрейд Україна». У інвойсі зазначено дані авто: номер кузова, рік випуску 2009, країна походження - Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії, об'єм двигуна 1461см3 та ціна - 1200 Євро (а.с.16-18).
На підставіі поданої митної декларації декларантом здійснено митні платежі із застосуванням вікового коефіцієнту (К вік), що становить 12, відповідно до заявленого календарного року виготовлення (2009); загальна сума - 51975 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 70 коп.
З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу Координаційно-моніторингова Держмитслужба звернулась до офіційного імпортера «Nissan» ТОВ «Ніссан МОТОР-Україна» та отримала відповідь, що вказаний автомобіль виготовлено заводом виробником у листопаді 2008 року.
На підставі наданої відповіді відповідач дійшов висновку, що при оформленні повинен був застосовуватись коефіцієнт 12 (для авто 2008 року випуску), а не 11, як було заявлено декларантом (для авто 2009 року випуску), а тому Координаційно-моніторинговою Держмитслужбою було направлено лист до Поліської митниці Держмитслужби щодо перерахунку митних платежів; встановлена різниця у платежах - 3495,99 грн.
Враховуючи викладене, орган митної служби постановив, що у діях директора ТОВ «Новатрейд Україна» наявний склад адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки останній не вжив заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення вказаного автомобіля, що призвело до зменшення суми митних платежів у розмірі 3495, 99 грн.
Також згідно інформації відповідача декларантом до митного органу подано експертну довідку спеціаліста - оцінювача від 11.01.2020 року № 459/20, де зазначено 2009 рік випуску транспортного засобу.
А на запит Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби від 07.07.2020 року спеціаліст-оцінювач надав копію довідки від 11.01.2020 року № 459/20, де вказано рік випуску транспортного засобу 2008.
У зв'язку з цим, Координаційно-моніторинговою митницею Держмитслужби до Національної поліції направлено повідомлення №5 від 13.07.2020 року про протиправне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення за ст. 358 КК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваної постанови з таких мотивів.
Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Отже для притягнення до відповідальності, згідно із ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, а також наявність у діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.2008 року за №291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».
Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу (ТЗ) врегульовано п. 8 цих Правил.
Так, датою початкового користування ТЗ, що були у користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані повноважними державними органам та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі.
Отже для того, щоб визначити розмір митних платежів, важливим є з'ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах , виданих уповноваженими державними органами, в тому числі - іноземними.
У відповідності до п. 8 «Правил митного контролю та митного формлення транспортних засобів», основним документом, який підтверджує початок користування транспортним засобом, що були у користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації такого транспортного засобу, яка зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами іноземної держави та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
Судом встановлено, що декларантом до митного органу було подано інвойс № 1567, датований 28.11.2019 року, відповідно до якого транспортний засіб: автомобіль легковий пасажирський: бувший у використанні марки «Nissan», модель «Qashqai», тип кузова- легковий автомобіль, об'єм двигуна - 1461 см3, тип дизельний, потужність - 78 кВт, загальна кількість місць, включаючи водія 5, колір сірий, маса в разі максимального навантаження 1930 кг, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення 2009, модельний рік виготовлення - 2009.
Відповідно до інвойсу № 1567 продавцем вказаного автомобіля виступила Британська компанія REM TRADE з локацією у м. Таллінн. Вказаний транспортний засіб ввозився на адресу ТОВ «Новатрейд Україна». У інвойсі зазначено дані авто: номер кузова, рік випуску 2009, країна походження - Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії, об'єм двигуна 1461см3 та ціна - 1200 Євро, слідував із фірми «REM TRADE» з локацією у м. Таллінн Республіки Литва за ціною 1200 Євро до отримувача ТОВ «Новатрейд Україна» з локацією у м. Луцьку Волинської області.
Також було подано технічний паспорт автомобіля, виданий відповідними державними органами, згідно якого вказаний автомобіль є 2009 року випуску.
На підставі поданих документів декларантом було подано митну декларацію та сплачено митні платежі відповідно до даних, які наявні у первинних документах на ТЗ.
Під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було.
Частиною 1 статті 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.
Частиною 7 статті 54 МК України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Крім того, слід зазначити, що митний орган у разі сумніву щодо характеристик ТЗ, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались. Натомість, митний орган звернувся з листом до офіційного імпортера «Nissan» ТОВ «Ніссан МОТОР-Україна» та отримала відповідь, що розмитнений автомобіль 2008 року випуску.
Проте, апеляційний суд погоджуєтсь з висновком суду першої інтснації , що інформація отримана від офіційного імпортера не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом вини позивача у порушенні митних правил та не доводить наявності у його діях умислу на ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, шляхом адання неправдивих відомостей щодо року виготовлення автомобіля, оскільки при митному оформленні ТЗ позивач також керувався висновком експерта №459/20 від 11.01.2020 року.
Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги в доказовій силі інформації від офіційного імпортера ТОВ «Ніссан МОТОР-Україна», а не інформації, що містилась у експертній довідці №459/20 від 11.01.2020 року, що була подана позивачем безпосередньо при здійсненні митного оформлення ТЗ.
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо повідомлення поліції про підробку вказаного висновку, оскільки результати здійснення перевірки у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як доказ у справі.
Матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених ст. 485 МК України.
Апеляційний суд зазначає, що позивач при декларуванні автомобіля мав достатні підстави керуватися даними, визначеними у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, де вказана перша дата реєстрації - 20.03.2009 року.
При цьому підстав для обґрунтованого сумніву зазначених при придбанні автомобіля документах відомостях у позивача не було.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.
Враховуючи викладене, оскільки не доведено вину позивача у вчиненні правопорушення, рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України є протиправним, а тому суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги.
Щодо доводів апелянта про безпідстаність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн апеляційний суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 31 серпня 2020 року між адвокатом Крючковим В.О. (виконавець) та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги (а.с.22-23).
Відповідно до акту наданих послуг №1 - 000000106 від 04.09.2020 року, виконавцем в інтересах клієнта у повному обсязі виконано зобов'язання:
- ознайомлення клієнта з його процесуальними правами та обов'язками - 1 год.;
- ознайомлення з документами, наданим клієнтом - 2 год.,
- юридичний прогноз справи та детальний аналіз вивчення фактичних обставин справи 2 год;
- написання та подання письмових пояснень 2 год;
- аналіз та вивчення постанови у справі про порушення митних правил 2 год;
- вивчення судової практики з відповідних правовідносин 2 год;
- підготовка та подання позовної заяви 4 год;
- участь у судових засіданнях.
Оплата за надані послуги була проведена 04.09.2020 року, про що свідчить Акт та квитанція №1-к від 07.09.2020. Рекомендована вартість години роботи адвоката становить 1098,50 коп. у співвідношенні до 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на серпень 2020 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 07.09.2020 року, ОСОБА_1 сплатив 3500 гривень адвокату Крючкову В.О. за надання правової допомоги (а.с.26).
При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвіїї» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби, як відповідача у даній справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач також не заявив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат.
Отже у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для їх зменшення.
Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2019 (справа №826/2689/1).
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд,
апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Локачинського районного суду Волинської області від 6 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець