23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 464/5655/20 пров. № А/857/14587/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 26 жовтня 2020 року про передачу справи на розгляд іншого суду (головуючого судді Дулебка Н.І., ухвалену у відкритому судовому засіданні о 14 год. 40 хв. в м. Львів повний текст ухвали складено 29.10.2020) у справі №464/5655/20 провадження №2-а/464/195/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції Войтовича Дмитра Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 15.10.2020 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора патрульної поліції Войтовича Дмитра Олеговича в якому просить скасування постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3229740 від 03.10.2020, а справу - закрити, в якості свідків допитати: - ОСОБА_2 , який проживає в кв. АДРЕСА_1 ; - ОСОБА_3 , який проживає в кв. АДРЕСА_2 , стягнути суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 26 жовтня 2020 року справу передано до Франківського районного суду міста Львова.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає те, що має декілька місць проживання та перебування в Україні, також на праві власності в межах адміністративно-територіальної одиниці міста Львова - Сихівському районі йому належать дві квартири, а саме квартира АДРЕСА_3 і квартира АДРЕСА_4 . Окрім цього судом першої інстанції не враховано, що до зміни реєстрації 20.06.2020 АДРЕСА_5 була квартира АДРЕСА_3 , з якої знятий з реєстрації 05.05.2020, тобто лише 116 днів назад. Вказує, що по характеру своєї зайнятості вимушений здійснювати свою діяльність в місті Львові маючи службові поїздки по території України і надалі проживає по АДРЕСА_6 та будь який Закон України не забороняє проживати в квартирі АДРЕСА_4 і у випадку потреби за місцем реєстрації в Дрогобицькому районі Львівської області.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №464/5655/20 та ухвалою суду від 04.12.2020 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження згідно вимог частини 2 статті 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача розташоване не на території Сихівського району м. Львова. При цьому, наявність у власності позивача квартири на території Сихівського району м, Львова не є підставою для розгляду справи Сихівським районним судом м. Львова. Разом з тим, такий адміністративний позов пред'явлено до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП та Інспектора патрульної поліції Войтовича Дмитра Олеговича, адресою яких є м. Львів, вул. Перфецького, 19, що належить до території Франківського району м. Львова.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.
Так, частиною 1 статті 22 КАС України врегульовано, що місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
За правилами частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Таким чином, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом заявленого позову є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3229740 від 03.10.2020 щодо позивача.
Місцезнаходження відповідачів згідно матеріалів справи м. Львів, вул. Перфецького, 19.
ОСОБА_1 у позовній заяві в якості місця свого проживання зазначає таку адресу: АДРЕСА_7 . На підтвердження адреси місця проживання позивачем надано до суду копію свідоцтва про право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_8 .
В той же час, із долученої позивачем копії паспорта громадянина України встановлено, що зареєстрованим місцем проживання останнього є АДРЕСА_5 .
Правовідносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV (далі - Закон №1382-ІV).
Згідно статті 3 Закону № 1382-IV, вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; - місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;
- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 6 Закону № 1382-ІV визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Аналіз зазначених нормативно-правових норм дає підстави для висновку, що місце проживання - це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання підтверджується вичерпним переліком певних документів, зокрема, паспорт громадянина України.
Крім того, механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
Пунктом 3 Правил визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Згідно пункту 4 Правил визначено, що реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Апеляційний суд вважає правильним посилання суду першої інстанції, що наявність у власності позивача квартири на території Сихівського району м, Львова не є підставою для розгляду справи Сихівським районним судом м. Львова, оскільки позивач має право здійснити реєстрація місця проживання за заявою відповідно до вищевказаних Правил, однак зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 .
За змістом пункту 9 Порядку відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Отже, засвідчення факту місця проживання у публічно-правових відносинах, має бути підтверджено реєстраційними відомостями, внесеними в паспортний документ.
Вказане свідчить, що в розумінні статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження), відомості про яке внесено до паспорта цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
Водночас, фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання останнього «зареєстрованим у встановленому законом порядку» для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на факт - «що до зміни реєстрації 20.06.2020 с. Довге Дрогобицького району Львівської області була квартира АДРЕСА_3 , з якої знятий з реєстрації 05.05.2020, тобто лише 116 днів назад» та «будь який Закон України не забороняє проживати в квартирі АДРЕСА_4 і у випадку потреби за місцем реєстрації в Дрогобицькому районі Львівської області», оскільки вказані доводи апеляційної скарги ґрунтуються хибному тлумаченні скаржником положень статті 25 КАС України.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом №1382-ІV порядку проживанням особи, а не з його роботою, зайнятістю чи місцезнаходженням.
Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку фактичне місце проживання позивача без реєстрації не може вважатися місцем проживання (перебування, знаходження) позивача «зареєстрованим у встановленому законом порядку» для цілей застосування статті 25 КАС України при визначені підсудності такої справи, а тому висновок суду першої інстанції про передачу справи до Франківського районного суду міста Львова ґрунтується на правильному застосування норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття рішення щодо передачі справи на розгляд іншого суду, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 26 жовтня 2020 року про передачу справи на розгляд іншого суду у справі №464/5655/20 провадження №2-а/464/195/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
Л.Я. Гудим