23 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/431/20 пров. № А/857/14755/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами (головуючого судді Валюха В.М., суддів Мачульського В.В., Смокович В.І. ухвалену у порядку письмового провадження в м. Луцьк) у справі № 140/431/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
06.02.2020 ОСОБА_1 06.02.2020 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання дій щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2018, згідно з документами пенсійної справи та додатково поданими документами - інформації прокуратури Волинської області від 22.01.2019 №19-22 вих-19, без обмеження її максимального розміру, та у подальшому здійснювати її нарахування та виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 № 505).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 в адміністративній справі № 140/431/20 залишено в силі.
10.08.2020 позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у даній справі за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (том 2, аркуші справи 1-5).
Оскаржуваною ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що вона постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову про задоволення заяви в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав, а відповідно до частини 4 статті 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами статті 311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю (том 1, аркуші справи 164-167).
Так, рішенням суду від 13.03.2020 у даній справі було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1789-XII від 05.11.1991, яка призначена 08.10.2002 у розмірі 90% від заробітку, на момент призначення пенсії вислуга років позивача склала 25 років 3 місяці 10 днів.
22.01.2019 Прокуратура Волинської області на запит ОСОБА_1 від 16.01.2019 листом за № 19-22 вих 19 надала інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати за грудень 2018 року начальнику відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури області ОСОБА_2
15.02.2019 позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду у Волинській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.02.2018 у розмірі 90% від суми заробітної плати, зазначеної у інформації Прокуратури Волинської області від 22.01.2019 №19-22 вих-19 та довідці прокуратури області від 29.01.2016 №18-49 вих, відповідно ч.ч.12, 17 ст.50-1 Закону №1789-XII в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Листом від 01.03.2019 за №82/Ш-01 Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду у Волинській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не прийняті нормативно-правові акти, які регламентують умови та порядок проведення перерахунку працівникам прокуратури, Прокуратурою Волинської області на законних підставах не видано довідку про заробітну плату для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.
18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ УПФУ у Волинській області про перегляд рішення Луцького об'єднаного управління пенсійного фонду України Волинської області від 01.03.2019 №82/И-01 про відмову у перерахунку пенсії, де просив: рішення заступника начальника Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області №82/И-01м від 01.03.2019 року про відмову у перерахунку мені пенсії скасувати; постановити нове рішення, яким задовольнити його заяву від 15.02.2019 про перерахунок пенсії.
Відповідач листом від 03.01.2020 №1465/111-01 у задоволенні його заяви відмовив у зв'язку з тим, що його звернення стосовно перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» мало місце до дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), для позитивного вирішення поставленого питання немає підстав.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20 про відмову у задоволенні позову мотивоване тим, що у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та ухваленням Конституційним Судом України рішення № 7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, починаючи з 13.12.2019, а не з 01.02.2018, як стверджує позивач у позовній заяві. Відтак, оскільки на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (15.02.2019) застосуванню підлягала норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII в редакції, що діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, тому підстави для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2018 відсутні.
Крім того, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивач повинен звернутися до органів Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії. Водночас, як свідчать матеріали справи, із заявою про перерахунок пенсії після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 ОСОБА_1 до відповідача не звертався. Звернення позивача від 18.12.2019 стосувалося перегляду рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 01.03.2019 № 82/И-01 про відмову у перерахунку пенсії, на яке відповідачем від 03.01.2019 надана відповідь про відсутність підстав для перегляду вказаного рішення, оскільки заява про перерахунок пенсії була подана до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019. Відтак, оскільки з відповідною заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в установленому законодавством порядку до ГУ ПФУ у Волинській області не звертався, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законодавчо необґрунтовані та безпідставні, з огляду на що у задоволенні позову відмовлено повністю.
Згідно із частиною 1 статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за виключними обставинами.
Пунктом 1 частини 5 статті 361 КАС України передбачено, що підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Наведена стаття Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за виключними обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, підставою для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20 за виключними обставинами є встановлена рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) неконституційність окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що визнання рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) неконституційності окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування) не може бути підставою для перегляду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20 за виключними обставинами.
Так, у зазначеному рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) вказано, що відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу I Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.
Тобто, у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) надана конституційно-правова оцінка нормативному регулюванню заробітної плати працівників прокуратури, а не їх пенсійного забезпечення.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно із статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» 13.07.2017 № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Суд звертає увагу, що публічно-правовий спір у даній справі виник щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії з 01.01.2018 та у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що право на перерахунок пенсії позивач набув, починаючи з 13.12.2019, а позивач не звертався в установленому законодавством порядку до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії після прийняття Конституційним Судом України іншого рішення - від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019.
Отже, визнання рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) неконституційності окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування) немає впливу на результати розгляду справи, позаяк предметом розгляду у вказаній справі № 1-223/2018 (2840/18) не були нормативно-правові акти, які регулюють умови та порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Суд також враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) зазначено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018 (2840/18) на спірні правовідносини не може вплинути також тому, що такі правовідносини виникли до прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, а останнім не встановлено ретроспективну дію рішення, тобто воно не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
Крім того, відповідно до частини 6 статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Суд звертає увагу, що у заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами вказані інші вимоги та інші підстави позову ніж ті, які були предметом розгляду при ухваленні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20.
Щодо апеляційних доводів заявника, що збільшення ним позовних вимог з врахуванням ст. 81 Закону № 1697-VII, після скасування рішення від 13.03.2020 по даній справі не суперечить ст. 47 КАС України, адже від жовтня 2017 року не може вирішити питання про поновлення його конституційного права на соціальний захист такі є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю, що не оскаржено та набрало законної сили.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Отже, позивач не може заявляти інші позовні вимоги після набрання законної сили рішенням суду, а у заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами вказані інші вимоги та інші підстави позову ніж ті, які були предметом розгляду при ухваленні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що заявник вправі подати новий позов про здійснення перерахунку пенсії, однак, після 26.03.2020 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, відповідно до якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вправі заявляти вимоги про відшкодування шкоди, спричиненої актом, який визнаний неконституційним.
Доводи апелянта про дискримінацію за професійною ознакою є не підтвердженими матеріалами справи та будь якими доказами.
Доводи апелянта щодо відмови в задоволенні клопотання про відкладення судом першої інстанції та прийняття рішення за його відсутності, то колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими з врахуванням наступного.
В судове засідання Волинського окружного адміністративного суду призначене на 12:00 год. 20.10.2020, учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується розписками про вручення повістки (том 2, аркуші справи 72-73). При цьому, позивач ОСОБА_1 19.10.2020 подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній термін (том 2, аркуш справи 80), а від представника відповідача Романчук А.Я. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (том 2, аркуш справи 81).
Відповідно до частини 2 статті 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Отже, колегія суддів вважає, що оскільки позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судове засідання, а до клопотання про відкладення розгляду справи (том 2 аркуш справи 80) не надав жодних доказів на підтвердження поважних причин, які унеможливлюють прибути в судове засідання, щодо стану здоров'я та ризиків пов'язаних із пандемією коронавірусу, а тому неприбуття у судове засідання заявника або інших учасників справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, згідно із частиною 2 статті 368 КАС України не перешкоджає судовому розгляду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення клопотання заявника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. Крім того, при вирішенні вказаного клопотання суд також врахував, що відповідно до частини першої статті 368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із пунктом 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами необхідно відмовити та залишено в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 у справі № 140/431/20, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 320, 321, 322, 328, 361, 362, 368, КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі № 140/431/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
Р.Й. Коваль