22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 348/629/20 пров. № А/857/12052/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гудима Л.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (судді Панікара І.В., ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження о 16 год. 00 хв. м. Івано-Франківськ повний текст рішення складено 01.09.2020) у справі №348/629/20 за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 16.04.2020 звернулася в суд з позовом до Надвірнянської міської ради в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок, зобов'язати відповідача у встановлений законом строк та в найкоротші терміни видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Надвірнянська міська рада подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що згідно Генерального плану м. Надвірна в експлікації під № 104 знаходиться ковбасний цех, довкола території ковбасного цеху встановлена санітарно-захисна зона шириною 50 м. В даній санітарно-захисній зоні знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2624010100:09:001:0300 за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачці та її чоловіку. На вказаній земельній ділянці розміщена літня кухня, стосовно якої ОСОБА_1 хотіла провести реконструкцію. Після реконструкції літньої кухні функціональне призначення будівлі змінюється з господарської будівлі на житловий будинок, який буде розміщений в санітарно-захисній зоні, тобто наміри забудови не відповідають будівельним нормам, стандартам і правилам. Також подано клопотання про виклик свідка начальника відділу містобудування та архітектури Надвірнянської міської ради, головного архітектора міста Надвірна ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, також просить відмовити в задоволенні клопотання про виклик свідка.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 348/629/20 та ухвалою суду від 26.11.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Надвірнянської міської ради про повідомлення про час і місце розгляду справи в апеляційній інстанції для участі в судовому засіданні представника та про виклик і допит в якості свідка начальника відділу містобудування та архітектури Надвірнянської міської ради, головного архітектора міста Надвірна ОСОБА_2 , призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 2624010100:09:001:0300, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями наступних документів: Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯК № 849631 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (аркуші справи 18-22).
Окрім того, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, літня кухня з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями таких документів: свідоцтва про право на спадщину за заповітом, витягу про реєстрацію в Спадкому реєстрі, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (аркуші справи 12-17).
Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯК № 849631 цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 2624010100:09:001:0300 по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га. - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (аркуш справи 18).
Відповідно до висновку по питанню узаконення побудованого житлового будинку на по АДРЕСА_1 головного архітектора виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 22.09.2009 №89 узаконено індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернулася до відділу містобудування та архітектури Надвірнянської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Листом від 24.07.2019 за № 12/06-04 Надвірнянська міська рада відмовила позивачу у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки з причини невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (аркуш справи 44).
06.11.2019 позивач повторно звернулася до Надвірнянської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 (аркуші справи 45-47).
Листом від 19.11.2019 за № 22/06-04 Надвірнянська міська рада відмовила позивачу у видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки з причини розміщення земельної ділянки в санітарно-захисній зоні (аркуш справи.49).
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відмовляючи позивачу у видачі будівельного паспорта, відповідач діяв протиправно, з порушенням його прав на забудову земельної ділянки в межах її цільового призначення.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку визначеному законом.
Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.
За змістом частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Відповідно до статей 316 - 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 373 ЦК України передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов'язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Відповідно до пункту 1.2. Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 (далі - Порядок №103) будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
Пункт 1.4 Порядку №103 встановлює, що розроблення будівельного паспорта здійснюється: в межах населених пунктів - відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - відповідно до детальних планів територій та планувальних рішень проектів садівницьких та дачних товариств.
Згідно пункту 2.1 Порядку №103, видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Порядку №103, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_1 за кадастровим номером 2624010100:09:001:0300 по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Однак, відмовляючи позивачу у наданні будівельного паспорта, відповідачем не враховано вищезазначену обставину, а також те, що на вказаній земельній ділянці знаходиться як індивідуальний житловий будинок так і літня кухня яку позивач мала намір реконструювати.
Таким чином, посилання Надвірнянської міської ради на те, що відповідно до пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05 липня 2011 року №103, пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам - є необґрунтованим, оскільки на час придбання вказаної земельної ділянки позивачем та відповідно, оформлення права власності на неї, були відсутні будь-які обмеження.
Посилання відповідача на пункт 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року № 173 жодним чином не спростовують протиправність відмови у видачі будівельного паспорта, оскільки зазначені норми регулюють питання будівництва нових споруд. В даному ж випадку, позивач має намір реконструювати приватну забудову, яка належить йому на праві приватної власності.
При цьому, слід зазначити, що вищевказана правова норма обмежує можливість встановлення санітарно-захисних зон до межі житлової забудови.
Апелянт вказує, що Надвірнянська міська рада від 21.12.2018 №1268-29/2018 затвердила Генеральний план м.Надвірна Івано-Франківської області, який є діючий, що не заперечується сторонами (аркуш справи 94).
Згідно Генерального плану м.Надвірна в експлікації під №104 знаходиться ковбасний цех. Довкола території ковбасного цеху встановлена сані гарно-захисна зона шириною 50м. В даній санітарно-захисній зоні знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2624010100:09:001:0300 за адресою АДРЕСА_1 , що належить гр. ОСОБА_3 . На земельній ділянці розміщена літня кухня, яку гр. ОСОБА_1 хотіла реконструювати під житловий будинок.
На АДРЕСА_2 , на земельній ділянці з кадастровим №2624010100:09:001:0447 розміщені адміністративно-виробничі приміщення, які складаються з: ковбасного цеху-бойні. адміністративно-побутового будинку, холодильника, кишечного цеху, кормокухні, котельні, свинарника, шкірскладу, насосної, прохідної.(копія витягу додається).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянтом не подано будь яких доказів розміщення літньої кухні, стосовно якої ОСОБА_1 хоче провести реконструкцію в межах АДРЕСА_3 де розміщена земельна ділянка з кадастровим №2624010100:09:001:0447 по АДРЕСА_2 .
Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 реєстраційний номер 28735338 - літня кухня розміщена з площею забудови 44,7.
Згідно положень пункту 3.21 Норм ДБН А.2.2-3_2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, реконструкція - це перебудова прийнятого в експлуатацію існуючого об'єкта, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Відповідно до висновку по питанню узаконення побудованого житлового будинку на по АДРЕСА_1 головного архітектора виконавчого комітету Надвірнянської міської ради від 22.09.2009 №89 узаконено індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі на АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відмова Надвірнянської міської ради у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 , є протиправною.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до матеріалів справи, позивач неодноразово зверталась до відповідача та подавала всі документи необхідні для отримання будівельного паспорта згідно Порядку №103, а єдиною підставою для відмови у видачі слугував висновок відповідача щодо невідповідності намірів забудови діючому генеральному плану міста, однак забудова земельної ділянки позивачки відбувалася до його прийняття.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 73 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
А відповідно стаття 76 КАС України вказує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, відтак, з урахуванням встановленої судом протиправності відмови відповідача у видачі будівельного паспорта, колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання Надвірнянську міську раду у строк встановлений пунктом 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 № 103, видати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки для реконструкції літньої кухні під житловий будинок по АДРЕСА_1 є правомірним.
Суд не приймає доводи скаржника, які ґрунтуються на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 16.07.2019 у справі №520/8970/18, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними до справи №348/629/20.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Надвірнянської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №348/629/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
Л.Я. Гудим