Справа № 120/1949/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
17 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
секретар судового засідання: Чорнокнижник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (ухвалене у м. Вінниці 04.08.2020 о 13:57, повний текст якого виготовлено 10.08.2020) у справі за адміністративним позовом Державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа - фермерське господарство "Ланецького" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Державний реєстратор Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1402/5 від 13.04.2020 "Про задоволення скарги";
- зобов'язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо відновлення державному реєстратору Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Молявчик Олені Олександрівні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційних скарг зазначено, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 про скасування наказу Міністерства юстиції України №1402/5 від 13.04.2020, напряму стосується прав та інтересів громадянина ОСОБА_1 , який не був залучений до розгляду справи, про розгляд справи не знав і був позбавлений права надавати докази, пояснення і бути заслуханим в судовому засіданні. Через незалучення скаржника ОСОБА_1 судом не з'ясовано чи діяв ОСОБА_3 в інтересах свого довірителя, чи справжній підпис ОСОБА_3 на заяві від 07.04.2020, яким чином у позивача з'явилися скріншоти з комп'ютера ОСОБА_3 , чи мала право ОСОБА_2 завіряти своїм підписом копії скріншотів з чужого комп'ютеру.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зауважив, що за фактом неправомірних дій ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження №42020021160000033 від 29.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України. 07.07.2020 ОСОБА_1 залучено до КП №42020021160000033 як потерпілого. В ході допиту на досудовому слідстві у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (за ст.384 КК України) дав показання що не давав вказівку ОСОБА_3 діяти від його імені та подати 07.04.2020 заяву про залишення раніше поданої скарги без розгляду, а також не уповноважував ОСОБА_3 подавати таку заяву. Таким чином ОСОБА_3 діяв самостійно на свій власний розсуд, в супереч інтересів ОСОБА_1 . Більш того, 14.08.2020 ОСОБА_1 направлена заяви до Міністерства юстиції України та Колегії Міністерства юстиції України, у якій він зазначає, що не уповноважував ОСОБА_4 подати 07.04.2020 до Мін'юсту заяву про залишення раніше поданої скарги без розгляду. Аналогічна заява направлена 25.08.2020 до Мін'юсту і ОСОБА_5 . Суд не надав оцінку тому, що фактично ОСОБА_3 подавав скаргу від імені ОСОБА_1 , який фактично є «потерпілим», права і інтереси якого порушив позивач приймаючи рішення про внесення змін до відомостей про юридичну особу, і якому завдано у т.ч. майнової шкоди від неправомірних дій позивача.
Також вказано, що Порядком №1128 не передбачено обов'язок встановлення Мін'юстом України, чи його колегіальним чи територіальним органом (під час розгляду скарг), яке саме право скаржника було порушено вчиненою реєстраційною дією, а тим більше зазначення про це в рішенні чи в наказі за результатами такого розгляду. На підставі Порядку №1128, Мін'юст перевіряє наявність (відсутність) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту. Більш того, порушення прав скаржника ОСОБА_1 та його брата ОСОБА_5 у цьому випадку є очевидним, оскільки реєстраційною дією ОСОБА_1 незаконно усунуто з посади керівника ФГ «Ланецького» тобто позбавлено права на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , усунуто із засновників, членів фермерського господарства «Ланецького», в результаті чого вони не змогли далі продовжувати займатись сільським господарством - єдиним джерелом доходу, тобто позбавлено права на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України), у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 фактично незаконно відібрали їх майно - корпоративні права та цілісний майновий комплекс фермерського господарства «Ланецького», тобто порушили їх права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41 Конституції України). Тому, не є обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав скаржника в результаті вчинення реєстраційної дії.
Згідно Єдиного реєстру боржників, станом на момент подання державному реєстратору Молявчик О.О. документів для проведення реєстраційних дій №11631050033000414 та №11631070034000414, засновники ОСОБА_5 та О ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчих проваджень №60575418, №60577971, №60601669, №60026733, №60601272, №58269464, №61265613. Тому, з огляду на приписи п.3-1 ч.1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державний реєстратор Молявчик О.О. повинна була відмовити у державній реєстрації.
Вказано на помилковість висновків суду щодо наявності у ОСОБА_6 повноважень на подання документів для проведення реєстраційних дій, які були скасовані спірним наказом. Так, документи для проведення оскаржуваних реєстраційних дій державному реєстратору Молявчик О.О. були подані ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності від 25.03.2020, виданої Фермерським господарством «Ланецьке», посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник Інною Анатоліївною, зареєстрованої в реєстрі за №1745. Отже, довіреність видана не тією юридичною особою, щодо якої було подано документи та проведено реєстраційні дії. Крім того, з тексту даної довіреності вбачається, що строк її дії визначено до 25.03.2020, у той час як оскаржувані реєстраційні дії були проведені 27.03.2020, тобто, після закінчення строку дії цієї довіреності. Пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок подання документів особою, яка не має на це повноважень. Тому, державний реєстратор Молявчик О.О. повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, що визначені п.1 ч.1 ст.28 Закону.
Рішенням зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 №25032020 звільнено з посади керівника ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_7 . При цьому, даним рішенням не визначено дату початку повноважень ОСОБА_7 як голови ФГ «Ланецького», що є порушенням вимог статті 241-1 Кодексу законів про працю України, яка вимагає чіткого встановлення строків для виконання вимог, у тому числі трудового договору (контракту), оскільки це випливає на час початку виконання повноважень. Пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать Конституції та законам України. Отже, державний реєстратор ОСОБА_2 повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.28 Закону.
З огляду на серйозний характер порушення у сфері державної реєстрації, враховуючи наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності державного реєстратора Молявчик О.О., наявні достатні підстави для анулювання державному реєстратору ОСОБА_2 доступу до ЄДР.
Також судом безпідставно враховано посилання позивача на порушення відповідачем вимог пунктів 10, 11, 12 Порядку №1128, які передбачають запрошення заінтересованих осіб на засідання з розгляду скарги. Однак, за змістом вказаних пунктів Порядку №1128, запрошення заінтересованих у розгляді скарги осіб і повідомлення таких осіб здійснюється тільки у випадку розгляду скарги Мін'юстом колегіально, тобто Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції. Натомість, вказану скаргу розглядало Міністерство юстиції України невідкладно і без розгляду її колегіально.
Позивач подав відзиви на вказані апеляційні скарги в яких вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційних скарг.
Щодо незалучення до участі у справі ОСОБА_1 позивач зауважив, що у даному випадку предметом розгляду є законність Наказу Міністерства юстиції України 1402/5 від 13.04.2020, яким скасовано проведені позивачем реєстраційні дії щодо ФГ «Ланецького» та анульовано позивачу доступ до реєстру. Відтак, третьою особою, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору є саме ФГ «Ланецького», а не фізична особа ОСОБА_1 . При цьому, незалучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не є правовою підставою для скасування рішення суду, а у ході розгляду даної справи у суді першої інстанції, клопотань про залучення інших осіб до участі у справі відповідачем не заявлялось.
Доводи апеляційних скарг стосовно відкликання скарги не уповноваженою особою, не підтверджено належними та допустимими доказами. Так, 04.07.2020 до Міністерства юстиції надійшла заява представника ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_3 про залишення скарги без розгляду. Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив Присяжнюка Олега Вікторовича представляти і захищати права та інтереси довірителя, в тому числі в Міністерстві юстиції, з усіма процесуальними правами (в тому числі, правом подавати заяви, клопотання). Довіреність видана строком на 3 роки без права передоручення, дійсна до 27.02.2023, посвідчена 27.02.2020 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І., зареєстрована в реєстрі №426. Докази припинення дії вказаної довіреності - відсутні. Таким чином, Присяжнюк І.Є. був наділений повноваженнями відкликати скаргу. Отже, скарга ОСОБА_1 від 27.03.2020 підлягала залишенню без розгляду, оскільки вона була відкликана. Натомість, відповідач в порушення п.3 Порядку №1128, розглянув скаргу та виніс оскаржуваний наказ. Заява ОСОБА_1 , на яку посилаються в апеляційних скаргах, датована 14.08.2020, в той час як оскаржуваний наказ винесено 13.04.2020.
Щодо пояснень наданих ОСОБА_1 у межах кримінального провадження №42020021160000033 від 29.05.2020 позивач зауважує, що обставини кримінального провадження не можуть бути допустимими доказами згідно із приписами у ч.6 ст.78 КАС України, так як на час розгляду даної справи, вирок у кримінальній справі не постановлено, показання, отримані при незакінченому досудовому розслідуванні оцінюються у порядку та в межах повноважень відповідно до норм КПК України та лише в ході розгляду кримінальної справи судом надається належна оцінка таким показанням, досліджуються всі обставини та документи зібрані в ході досудового розслідування. Надання оцінки протоколам допиту чи іншим показанням є виключною прерогативою суду у порядку, встановленому КПК України. Кримінально-процесуальне законодавство надає можливість особам змінювати свої показання безпосередньо в суді, тому, покази отримані під час досудового розслідування не є чітким та остаточним доказом.
Позивач зазначає, що в порушення приписів пунктів 10-12 Порядку №1128 відповідач не повідомив позивача ні про наявність скарги, ні про її розгляд. Відповідач розглянув скаргу без повідомлення державного реєстратора ОСОБА_2 . При цьому, апелянти стверджують про відсутність порушень пунктів 10, 11, 12 Порядку №1128, наполягаючи на тому, що скарга підлягала невідкладному розгляду, без розгляду її колегіально. Проте, скарга надійшла 27.03.2020, зареєстрована 30.03.2020, оскаржуваний наказ винесено 13.04.2020, що свідчить про те, що скарга розглядалась колегіально, а тому вимоги пунктів 10-12 Порядку №1128 повинні були бути виконані при розгляді скарги.
Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Закону України «Про звернення громадян» Міністерство Юстиції України розглядає скарги на дії державних реєстраторів з метою захисту порушених прав скаржника, підстави скарги мають ґрунтуватися на порушенні законодавства, яке призвело до порушення прав скаржника. Тому, обставини внесення засновників ФГ «Ланецького» до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчих проваджень не можуть бути підставою для задоволення скарги та скасування реєстраційних дій, оскільки це не порушує прав скаржника.
Щодо доводів апеляційних скарг, що довіреність на представника ОСОБА_6 видана не тією юридичною особою та зі строком дії до 25.03.2020 позивач зауважив, що повноваження представника ФГ «Ланецького» - Зінченка Д.В. на подання документів з метою вчинення реєстраційних дій відносно ФГ «Ланецького» підтверджувалися, насамперед, рішенням зборів засновників №25032020 від 25.03.2020, в якому вирішено, що ОСОБА_6 доручено подати державному реєстратору документи для здійснення державної реєстрації. Окрім того, повноваження представника підтверджувались нотаріально посвідченою довіреністю від 25.03.2020. Та обставина, що назва юридичної особи в довіреності від 25.03.2020 вказана не в тому називному відмінку, що зазначений у реєстрі, при тому, що в цій довіреності вказаний код юридичної особи та її місцезнаходження, що дає можливість чітко ідентифікувати юридичну особу, - не спростовує правомірності вчинення позивачем дій. Висновок про те, що строк дії довіреності від 25.03.2020 закінчився 25.03.2020 року також необґрунтований, оскільки в довіреності вказано, що вона видана строком на один рік.
Позивач звертає увагу на те, що ст.241-1 Кодексу законів про працю України передбачає лише порядок обчислення строків. У цій нормі, як і в інших нормах не передбачено, що в рішенні засновники юридичної особи зобов'язані вказувати дату початку повноважень голови фермерського господарства. А якщо такий обов'язок не встановлено законом, то й його неможливо порушити. Повноваження ОСОБА_7 , як голови ФГ «Ланецького» розпочались в день прийняття рішення про його призначення, тобто з 25.03.2020. З огляду на вказане, є безпідставним висновок відповідача, що рішення зборів засновників ФГ «Ланецького» №25032020 від 25.03.2020 суперечить статті 241-1 Кодексу законів про працю України.
У оскаржуваному наказі зазначено, що державному реєстратору ОСОБА_2 було подано заяву про внесення змін до відомостей про ФГ «Ланецького», де серед переліку змін зазначено зміну відомостей про підписанта. Однак, жодною нормою чинного законодавства України не передбачено, що при зміні керівника юридичної особи, необхідно ще й приймати рішення про зміну підписанта. При зміні голови Фермерського господарства змінюється й підписант, і прийняття додаткових рішень з цього приводу законом не вимагається, тому зроблені в оскаржуваному наказі висновки, що при зміні керівника необхідно було ще й прийняти рішення про зміну підписанта, - на вимогах закону не ґрунтуються.
Також позивач зауважує, що за змістом Порядку №1128 встановлення факту порушення прав є однією із стадій розгляду скарги, Міністерство Юстиції України розглядає скарги на дії державних реєстраторів з метою захисту порушених прав скаржника. Натомість, в оскаржуваному наказі відповідачем не встановлено, яке саме право скаржника було порушено вчиненою реєстраційною дією.
Крім того, позивач зауважує, що анулювання доступу застосовується лише у випадках істотних порушень. Натомість, у даному випадку позивачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства, які б призвели до порушення прав та інтересів скаржника чи незворотності будь-яких негативних наслідків. Зважаючи на те, що відповідач прийняв рішення за результатами розгляду скарги, яка відповідно п.3 Порядку №1128 розгляду скарг повинна була б бути залишена без розгляду, то таке анулювання взагалі є незаконним.
Від третьої особи на надходило відзиву або письмових пояснень на апеляційні скарги.
У судовому засіданні 17.12.2020 представником позивача подано клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.305 КАС України, обґрунтоване тим, що за змістом спірного наказу, який є актом індивідуальної дії, він безпосередньо стосується державного реєстратора ОСОБА_2 та ФГ «Ланецького». Спірним судовим рішенням також не вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , який виключений зі складу учасників ФГ «Ланецького» 25.03.2020, у той час як спірний наказ прийнято 13.04.2020 щодо реєстраційних дій вчинених 27.03.2020.
Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з наступних міркувань.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Встановлено, що у рамках даної справи оскаржується наказ Міністерства юстиції України від 13.04.2020 №1402/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 на реєстраційні дії державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Молявчик Олени Олександрівни. Тобто, підставою для прийняття спірного наказу була заява ОСОБА_1 .
Таким чином, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у даній справі впливає на права та інтереси ОСОБА_1 .
Представник відповідача та Ланецький І.Є. в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали у повному обсязі, просили вимоги, що у них викладені, задовольнити.
Представники позивача та третьої особи заперечили проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що рішенням зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 №25032020 звільнено з посади керівника ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_7 , виключено із складу засновників ФГ «Ланецького» ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із проведенням відповідних розрахунків, уповноважено ОСОБА_6 на подання документів з метою вчинення реєстраційних дій відносно ФГ «Ланецького» відповідно до даного рішення.
27.03.2020 ОСОБА_6 звернувся до державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Молявчик О.О. із заявою про проведення державної реєстрації зміни складу засновників ФГ «Ланецького» та зміни до установчих документів ФГ «Ланецького».
До вказаної заяви додані: опис документів, що надаються державному реєстратору; заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу; рішення №25032020 зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020; статут ФГ «Ланецького»; копія квитанції про оплату збору; довіреність від 25.03.2020; витяг з реєстру довіреностей; повідомлення про проведення зборів ФГ «Ланецького»; опис вкладення у цінний лист №0205903287145 із поштовим штемпелем від 20.02.2020; опис вкладення у цінний лист №0205908287161 із поштовим штемпелем від 20.02.2020; квитанція про відправлення листа №0205908287161.
На підставі вказаних документів державним реєстратором ОСОБА_2 27.03.2020 проведено реєстраційні дії №11631050033000414 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №11631070034000414 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» за наслідком яких зареєстровані зміни складу засновників, розміру статутного капіталу, керівника, складу підписантів та затвердження статуту щодо ФГ «Ланецького».
27.03.2020 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 за довіреністю, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2020 №П-9259, на реєстраційні дії від 27.03.2020 №11631050033000414 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та №11631070034000414 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведені державним реєстратором Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вказаної скарги від 27.03.2020 Міністерством юстиції України прийнято наказ від 13.04.2020 №1402/5, яким задоволено скаргу ОСОБА_3 від 27.03.2020. Скасовано реєстраційні дії в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.03.2020 №11631050033000414 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та №11631070034000414 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором Козятинської РДА Вінницької області ОСОБА_2 щодо ФГ "Ланецького". Виконання покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації. Анульовано доступ державному реєстратору Козятинської РДА Молявчик О.О. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Виконання покладено до ДП "Національні інформаційні системи".
Позивач не погодилась із вказаним наказом та звернулась до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні даної адміністративної справи знайшли своє логічне підтвердження доводи позивача стосовно протиправності прийнятого Міністерством юстиції наказу від 13.04.2020 №1402/5 та порушення прав державного реєстратора Козятинської РДА ОСОБА_2 внаслідок його прийняття.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 №1128.
Відповідно до п.2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Пунктом 3 Порядку №1128 встановлено, що скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Абзацом 3 пункту 3 Порядку №1128 передбачено право скаржника відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
Спірним у даній справі є питання щодо направлення ОСОБА_3 як представником ОСОБА_1 заяви від 07.04.2020 про залишення раніше поданої скарги без розгляду та наявності у Присяжнюка О.В. повноважень на подання такої заяви.
Для з'ясування того чи подавалась ОСОБА_3 заява від 07.04.2020 про залишення скарги без розгляду апеляційним судом витребувано у Міністерства юстиції відповідні пояснення.
На виконання вказаної вимоги суду відповідачем надано пояснення від 15.12.2020 у якому повідомлено, що скарга ОСОБА_3 зареєстрована в Мін'юсті 30.03.2020 за №П-9259. Разом з тим, повідомлення про приєднання заявником до попередньої скарги заяви щодо залишення скарги на рішення державного реєстратора без розгляду на порталі державних послуг iGоv не з'являлось, що унеможливлювало факт прийняття на розгляд та подальшу реєстрацію в системі електронного документообігу Мін'юсту заяви ОСОБА_1 . При цьому слід зазначити, що заява про залишення скарги без розгляду містилась в додатках до самої скарги і не подавалась для розгляду як окремий документ.
Отже, за змістом вказаного пояснення, відповідач не заперечує факт подання ОСОБА_3 заяви від 07.04.2020 про залишення скарги без розгляду. При цьому, пояснення відповідача про те, що заява про залишення скарги без розгляду містилась в додатках до самої скарги і не подавалась для розгляду як окремий документ, жодним чином не може нівелювати обов'язок відповідача розглянути таку заяву.
До того ж, згідно доданих до вказаного пояснення скріншотів з порталу державних послуг iGоv чітко простежується отримання відповідачем 07.04.2020 від скаржника файлу з назвою «Заява про залишення скарги без розгляду».
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних обґрунтувань з відповідним документальним підтвердженням того, що ОСОБА_3 не подав заяву від 07.04.2020 про залишення скарги без розгляду.
Тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 подано заяву від 07.04.2020 про залишення скарги без розгляду.
Повноваження ОСОБА_3 на поданні від імені ОСОБА_1 заяви про залишення скарги без розгляду підтверджені довіреністю від 27.02.2020, посвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк І.І., зареєстрована в реєстрі №426, виданою строком на 3 роки без права передоручення, дійсна до 27.02.2023. Вказаною довіреністю ОСОБА_1 уповноважив Присяжнюка Олега Вікторовича представляти і захищати права та інтереси довірителя, в тому числі в Міністерстві юстиції, з усіма процесуальними правами (в тому числі, правом подавати заяви, клопотання).
Докази припинення дії вказаної довіреності - відсутні.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зауважив, що за фактом неправомірних дій ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 відкрите кримінальне провадження №42020021160000033 від 29.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України. 07.07.2020 ОСОБА_1 залучено до КП №42020021160000033 як потерпілого. В ході допиту на досудовому слідстві у вказаному кримінальному провадженні, ОСОБА_1 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (за ст.384 КК України) дав показання що не давав вказівку ОСОБА_3 діяти від його імені та подати 07.04.2020 заяву про залишення раніше поданої скарги без розгляду, а також не уповноважував ОСОБА_3 подавати таку заяву. Таким чином ОСОБА_3 діяв самостійно на свій власний розсуд, в супереч інтересів ОСОБА_1 . Більш того, 14.08.2020 ОСОБА_1 направлена заяви до Міністерства юстиції України та Колегії Міністерства юстиції України, у якій він зазначає, що не уповноважував ОСОБА_4 подати 07.04.2020 до Мін'юсту заяву про залишення раніше поданої скарги без розгляду. Аналогічна заява направлена 25.08.2020 до Мінюсту і ОСОБА_5 .
Разом з цим, обставини кримінального провадження не можуть бути допустимими доказами згідно із приписами у ч.6 ст.78 КАС України, так як на час розгляду даної справи, вирок у кримінальній справі не постановлено, показання, отримані при незакінченому досудовому розслідуванні оцінюються у порядку та в межах повноважень відповідно до норм КПК України та лише в ході розгляду кримінальної справи судом надається належна оцінка таким показанням, досліджуються всі обставини та документи зібрані в ході досудового розслідування. Надання оцінки протоколам допиту чи іншим показанням є виключною прерогативою суду у порядку, встановленому КПК України. Кримінально-процесуальне законодавство надає можливість особам змінювати свої показання безпосередньо в суді, тому, покази отримані під час досудового розслідування не є чітким та остаточним доказом.
Посилання ОСОБА_1 на подання 14.08.2020 заяви до Міністерства юстиції України та Колегії Міністерства юстиції України, у якій він зазначає, що не уповноважував ОСОБА_4 подати 07.04.2020 до Мінюсту заяву про залишення раніше поданої скарги без розгляду, суд вважає безпідставними, адже вказана заява датована 14.08.2020, в той час як оскаржуваний наказ винесено 13.04.2020.
Таким чином, ОСОБА_4 був наділений повноваженнями відкликати скаргу.
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 подано заяву від 07.04.2020 про залишення скарги без розгляду, однак відповідачем не розглянуто таку заяву, чим порушено право скаржника, передбачене абз.3 п.3 Порядку №1128.
Оскільки, вказаною нормою Порядку №1128 встановлено імперативний порядок дій суб'єкта владних повноважень у разі надходження заяви про залишення скарги без розгляду, апеляційний суд вважає, що у даному випадку відповідач був зобов'язаний залишити без розгляду скаргу ОСОБА_1 на реєстраційні дії позивача від 27.03.2020 №11631050033000414 та №11631070034000414.
Разом з цим, подальший розгляд вказаної скарги, за наявності безумовних підстав для залишення її без розгляду, суперечить вимогам закону та не може мати жодних юридичних наслідків окрім тих, що пов'язані із його незаконністю, що беззаперечно свідчить про протиправність оскаржуваного наказу від 13.04.2020 №1402/5.
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем вимог пунктів 10-12 Порядку №1128 шляхом не повідомлення її про розгляд скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін'юсту чи іншому територіальному органу.
Відповідно до п.8 Порядку №1128 якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом невідкладно без розгляду її колегіально.
Згідно пунктів 10-12 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
Аналіз зазначеним положень Порядку №1128 свідчить про те, що розгляд скарг за загальним правилом здійснюється колегіально, з дотриманням гарантій щодо повідомлення зацікавлених осіб, а також Мін'юстом невідкладно без розгляду скарги колегіально у разі наявності очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора.
Встановлено, що скарга зареєстрована Мін'юстом 30.03.2020 №П-9259. Розгляд скарги закінчено прийняттям наказу від 13.04.2020, що свідчить про те, що скарга не розглядалась невідкладно.
Отже, у даному випадку відповідач був зобов'язаний дотриматись гарантій щодо повідомлення осіб, зацікавлених у розгляді скарги.
Однак, розгляд скарги проведено без дотримання вимог пунктів 10 Порядку №1128, а саме, без запрошення державного реєстратора, без повідомлення державного реєстратора про дату розгляду скарги, без надання копії скарги державному реєстратору.
Водночас, якщо припустити, що розгляд вказаної скарги здійснювався відповідачем не колегіально, а невідкладно відповідно до п.8 Порядку №1128, то відповідач також допустив порушення процедури розгляду скарги, адже розглянув її через 14 днів з моменту реєстрації, що жодним чином не узгоджується із вимогою щодо невідкладного розгляду скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Наведені обставини вказують на недотримання відповідачем процедури розгляду скарги, що призвело до порушення права позивача на участь у розгляді скарги та свідчить про протиправність спірного наказу.
Щодо фактів виявлених порушень, які слугували основою для прийняття спірного наказу, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 оскаржуваного наказу, згідно відомостей Єдиного реєстру боржників, станом на момент подання державному реєстратору Молявчик О.О. документів для проведення реєстраційної дії №11631050033000414, засновники ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчих проваджень №60575418, №60577971, №60601669, №60026733, №60601272, №58269464, №61265613.
Відповідно до п.3-1 ч.1 ст.28 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" підставою для відмови у державній реєстрації є те, що заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, подано щодо засновника (учасника), який на момент подання заяви внесений до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці, крім випадку збільшення розміру такої частки.
Апеляційний суд враховує, що позивач не спростувала факту внесення засновників ФГ "Ланецького" до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчих проваджень, зазначивши, що обставини внесення засновників ФГ «Ланецького» до Єдиного реєстру боржників у рамках виконавчих проваджень не можуть бути підставою для задоволення скарги, оскільки це не порушує прав скаржника.
Однак, колегія суддів вважає вказані доводи позивача безпідставними.
Разом із цим, наявність вказаних процедурних порушень при прийнятті наказу від 13.04.2020 №1402/5 є безумовною підставою для скасування такого наказу безвідносно до обґрунтованості його змісту. При цьому, суд зазначає, що заявник вправі звернутись до Мін'юсту повторно з метою скасування реєстраційних дій №11631050033000414 та №11631070034000414 або ініціюювати процес скасування вказаних дій у судовому порядку.
Згідно пункту 6 наказу від 13.04.2020 №1402/5, документи для проведення оскаржуваних реєстраційних дій державному реєстратору Молявчик О.О. були подані ОСОБА_6 , який діяв на підставі довіреності від 25.03.2020, виданої ФГ «Ланецьке», посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Скутельник Інною Анатоліївною, зареєстрованої в реєстрі за №1745. Отже, довіреність видана не тією юридичною особою, щодо якої було подано документи та проведено реєстраційні дії. Крім того, з тексту даної довіреності вбачається, що строк її дії визначено до 25.03.2020, у той час як оскаржувані реєстраційні дії були проведені 27.03.2020, тобто, після закінчення строку дії цієї довіреності.
Пунктом 1 частини 1 статті 28 Закону №755-IV визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок подання документів особою, яка не має на це повноважень.
З урахуванням наведеного апелянти зазначають, що державний реєстратор повинна була відмовити у державній реєстрації з підстав, що визначені п.1 ч.1 ст.28 Закону №755-IV.
Апеляційний суд критично оцінює вказані доводи апелянтів, адже наявність у ОСОБА_6 повноважень на подання документів з метою вчинення реєстраційних дій відносно ФГ «Ланецького» підтверджується рішенням зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 №25032020 та довіреністю ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 НОК 890499, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., зареєстрованої в реєстрі за №1745.
Так, рішенням зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 №25032020 звільнено з посади керівника ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_7 , виключено із складу засновників ФГ «Ланецького» ОСОБА_1 та ОСОБА_5 із проведенням відповідних розрахунків, а також уповноважено ОСОБА_6 на подання документів з метою вчинення реєстраційних дій відносно ФГ «Ланецького» відповідно до даного рішення.
Суд враховує, що згідно наявної у матеріалах справи копії довіреності від 25.03.2020 НОК 890499, така довіреність видана головою ФГ «Ланецьке» Ільченком О.В. 25.03.2020, строком на один рік і дійсна до 25.03.2020.
Водночас, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_7 є головою ФГ «Ланецького», а не ФГ «Ланецьке», зазначений у вказаній довіреності код юридичної особи та її місцезнаходження надають можливість чітко ідентифікувати юридичну особу як ФГ «Ланецького», а не як ФГ «Ланецьке». Отже, те, що назва юридичної особи в довіреності від 25.03.2020 вказана не у тому відмінку, що зазначений у реєстрі, не спростовує того, що дана довіреність видана ОСОБА_7 як головою ФГ «Ланецького» та уповноважує ОСОБА_6 діяти від імені ФГ «Ланецького».
Щодо строку дії довіреності від 25.03.2020 суд вважає, що нотаріусом також допущено помилку у цій частині при виготовленні вказаної довіреності, адже у Єдиному реєстрі довіреностей вказано строк дії такої довіреності до 25.03.2021.
Позивач виявила вказані помилки у довіреності від 25.03.2020, однак не зупинила реєстраційні дій та не відмовила заявнику, адже виявлені неточності були усунуті шляхом перевірки державним реєстратором відомостей про вказану довіреність у Єдиному реєстрі довіреностей.
В пункті 10 оскаржуваного наказу вказано, що рішенням зборів засновників Господарства від 25.03.2020 №25032020 звільнено з посади керівника ОСОБА_1 та призначено на цю посаду ОСОБА_7 . При цьому, даним рішенням не визначено дату початку повноважень ОСОБА_7 як голови Господарства, що є порушенням вимог статті 241-1 Кодексу законів про працю України.
Згідно пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону №755-IV підставою для відмови у державній реєстрації є те, що документи суперечать вимогам Конституції та законів України.
Отже, на переконання відповідача, державний реєстратор Молявчик О.О. повинна була відмовити у державній реєстрації з вказаної підстави.
Відповідно до статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
Аналіз статті 241-1 Кодексу законів про працю України свідчить про те, що її положення визначають порядок обчислення строків. Водночас, у цій нормі не передбачено, що в рішенні засновники юридичної особи зобов'язані вказувати дату початку повноважень голови фермерського господарства. Яким саме чином рішення зборів засновників ФГ «Ланецького» №25032020 від 25.03.2020 суперечить статті 241-1 Кодексу законів про працю України відповідач не пояснив.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, призначення на посаду керівника відбувається з моменту прийняття відповідного рішення зборів засновників ФГ «Ланецького» та нотаріального посвідчення такого рішення, тобто з 25.03.2020.
Відтак, державний реєстратор не мав підстав для відмови державній реєстрації з підстав, що визначені пунктом 5 частини 1 статті 28 Закону України №755-IV.
У пункті 13 спірного наказу зазначено, що відповідно до відомостей ЄДР, державному реєстратору ОСОБА_2 було подано заяву про внесення змін до відомостей про Господарство, де серед переліку змін зазначено зміну відомостей про підписанта. Однак, рішення Зборів засновників Господарства від 25.03.2020 №25032020 не містить рішення про зміну відомостей про підписанта.
Отже, на переконання відповідача, державний реєстратор Молявчик О.О. повинна була зупинити розгляд поданих їй документів згідно п.3 ч.1 ст.27 Закону №755-IV.
Апеляційний суд вважає безпідставними вказані доводи відповідача.
Згідно п.3 ч.1 ст.27 Закону №755-IV підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, який вчиняє юридична особа підписується особами, які уповноважені на те установчими документами, довіреністю, законом чи іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Разом з цим, жодною нормою законодавства не передбачено, що при зміні керівника юридичної особи, необхідно ще й приймати рішення про зміну підписанта. При зміні голови фермерського господарства змінюється й підписант, і прийняття додаткових рішень з цього приводу законом не вимагається, тому не ґрунтуються на вимогах закону висновки відповідача про те, що при зміні керівника необхідно було ще й прийняти рішення про зміну підписанта.
При цьому, рішення зборів засновників ФГ «Ланецького» від 25.03.2020 №25032020 не містить рішення про зміну відомостей про підписанта.
У цій частині апеляційний суд побічно враховує й те, що Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № НОМЕР_1 від 06.12.2019, який набрав чинності з 28.04.2020, виключено вказаний пункт 3 із частини 1 статті 27 Закону №755-IV.
Щодо доводів апеляційних скарг про порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом незалучення до участі у справі ОСОБА_1 необхідно зазначити, що у даному випадку предметом розгляду є законність наказу №402/5 від 13.04.2020, яким скасовано проведені позивачем реєстраційні дії щодо ФГ «Ланецького» та анульовано позивачу доступ до реєстру.
Тому третьою особою, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору є саме ФГ «Ланецького».
З урахування наведеного та решти встановлених судом обставин, незалучення до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 грудня 2020 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.