Справа № 682/3324/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
24 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Никитюка Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 12.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом від 12.11.2018 в якому просив:
1.1 визнати протиправним та скасувати наказ №223 від 23.07.2018 командира військової частини НОМЕР_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ №15-РС від 23.07.2018 командира військової частини НОМЕР_1 ;
1.3. поновити старшого сержанта ОСОБА_1 , учасника бойових дій, на посаду командира 1-го автомобільного відділення 2-го автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 з дня звільнення 23.07.2018;
1.4. стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 23.07.2018 по час поновлення на військову службу; 5) стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
2. В обгрунтування позову вказав, що 05.02.2015 року уклав контракт на проходження військової служби у Збройних силах України, який поновив 05.01.2017, і проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Він є учасником бойових дій, згідно з Посвідченням учасника бойових дій серії № НОМЕР_2 від 29 грудня 2016 року. Постановою ВЛК Хмельницького шпиталю на підставі статті 13б, 62в графи ІІ розкладу хвороб його визнано обмежено придатним до військової служби. Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , він одночасно лікувався. Командування військової частини не задовольняло його прохання про надання йому легшої роботу та звільнення від цілодобових нарядів, і запропонувало йому звільнитись із служби за сімейними обставинами за відсутності легшої роботи у військовій частині. У липні 2018 року він був змушений звернутися із рапортом до командира частини про звільнення за сімейними обставинами. Після звільнення із служби, він очікував висновків МСЕК про встановлення йому інвалідності та визнання його повністю не придатним до військової служби. 21.10 2018 отримав Довідку з Хмельницької обласної серії АГ №0018121 від 21.05.2018 згідно якої встановлена: "втрата професійної працездатності до військової служби в розмірі 20 відсотків. Причиною втрати професійної працездатності визнано: захворювання пов'язане із захистом Батьківщини.". Також, вказує: "Тобто МСЕК визнала мене придатним до військової служби з відповідними обмеженнями передбаченими Наказ МОЗ України №402 від 14.08.2008. "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України". Ця обставина змусила його порушити питання про поновлення мене на військову службу...". Вважає, що причиною його звільнення з військової служби стало його захворювання. Командування військової частини відмовило йому у переведенні на легшу роботу, змусило його подати рапорт про звільнення, в той час коли він потребував можливості працювати, отримувати зарплату, матеріально утримувати сім'ю.
3. 30 вересня 2020 року рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
4. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
5. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що рапорт про звільнення зі служби від подав під психологічним впливом командування відповідача, порушено його право на працю, розгляд справи відбувся з порушеннями норм процесуального законодавства.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.12.2016 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
7. Міністерство оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 та громадянин України ОСОБА_1 уклали Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського та старшинського складу від 05.01.2017 на строк три роки.
8. Згідно з Довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 21.05.2018 ОСОБА_1 має 20 відсотків втрати працездатності. Причини втрати працездатності: " захворювання так, пов'язане із захистом Батьківщини".
9. У рапорті від 18.07.2018 апелянт клопотав про звільнення з військової служби в запас за пунктом "г" частини другої пункту "5" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей до 18 років). Також просив не направляти його на ВЛК у зв'язку з тим, що є обмежено придатний.
10. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №223 від 23.07.2018 (далі - Наказ №223 від 23.07.2018), апелянта звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) від 23 липня 2018 року №15-РС у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини - наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей до 18 років) пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
11. Апелянт вказав, що рапорт про звільнення зі служби від подав під психологічним впливом командування відповідача, порушено його право на працю, розгляд справи відбувся з порушеннями норм процесуального законодавства. Також зазначив, що перед звільненням з середини квітня 2018 року його призначали в наряд через добу сім разів. Така інтенсивність нарядів спричинила погіршення стану його здоров'я, а на його зауваження командування рекомендувало йому написати заяву про звільнення за сімейними обставинами. З ним не проводили бесіди перед звільненням, і не роз'яснили, що з його захворюванням він може звільнитись за станом здоров'я
12. Відповідач зазначив, що під час проходження служби позивачем до нього не застосовувався фізичний чи психологічний тиск. Навпаки командування військової частини завжди йшло на зустріч ОСОБА_1 , про що свідчать направлення його до різних медичних закладів. Позивач особисто 18.07.2018 до стройової частини військової частини НОМЕР_1 подав рапорт (вх. №964/2) про звільнення його в запас за пунктом "г" ч.2 п.5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (за сімейними обставинами (наявністю трьох і більше дітей до 18 років), який було задоволено.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
13. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
14. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
15. Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII обумовлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
16. Згідно із частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII до видів військової служби належить, серед іншого, військова служба за контрактом.
17. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
18. Згідно із частиною першою статті 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
19. Статтею 26 Закону №2232-XII обумовлено порядок та підстави звільнення з військової служби.
20. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби: а) у зв'язку із закінченням строку контракту; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби; в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; г) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі; д) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України; е) через службову невідповідність; є) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; ж) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; з) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця); и) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; і) у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого військовослужбовця притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»; ї) у зв'язку з неможливістю переведення на іншу посаду у разі безпосереднього підпорядкування близькій особі; й) у зв'язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки, яка здійснюється під час доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади (прийому на військову службу); к) у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати адку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.
22. У рапорті від 18.07.2018 ОСОБА_1 клопотав про звільнення з військової служби в запас за пунктом "г" частини другої пункту "5" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці через такі сімейні обставини: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей до 18 років). Також просить не направляти його на ВЛК у зв'язку з тим, що є обмежено придатний, про що надав довідку (арк. спр. 55, т.2).
23. Відповідно до витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №223 від 23.07.2018 (далі - Наказ №223 від 23.07.2018), старшого сержанта ОСОБА_1 , головний сержант - командир 1-го автомобільного відділення 2-го автомобільного взводу 2-ї автомобільної роти Військової частини НОМЕР_1 , звільнено наказом командира військової частини (по особовому складу) від 23 липня 2018 року №15-РС у запас за підпунктом "г" (через сімейні обставини - наявністю у військовослужбовця трьох і більше дітей до 18 років) пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу.
24. Відповідно до довідки Виконавчого комітету Славутської міської ради №8935/26-19 від 30.10.2018 склад сім'ї апелянта: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 - мати, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - дочка, ОСОБА_7 - син (арк. спр.14, т.1).
25. Отже, апелянта за його рапортом від 18.07.2018 року звільнено з 23.07.2018 у запас через сімейні обставини, а саме наявністю трьох неповнолітніх дітей (два сини і дочка), тобто на звільнення зі служби було вільне волевиявлення апелянта, що спростовує його доводи про написання рапорта під психологічним тиском відповідача.
26. Щодо доводів апелянта про нібито неврахування відповідачем його клопотань про надання йому легшої роботи за рекомендаціями лікарів та те, що командування не враховувало, а запропонувало звільнитись із служби, колегія суддів враховує, що доказів звернень до відповідача з проханням надання легшої роботи (рапорти, інше), як і відмови у цьому, апелянт суду не надав, і цього не встановив суд, тому відповідно, це не може вважатись тиском на ОСОБА_1 . Крім цього, позивач не надав доказів звернення до відповідача про його звільнення з підстави хвороби чи обмеженого придатністю до служби , чи дій (бездіяльності) відповідача щодо цього, тому перебування у нарядах не спростовує добровільності написання рапорту, і не свідчить про тиск на позивача.
27. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.
28. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
29. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
30. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
31. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
32. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
34. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 24 грудня 2020 року.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.