Справа № 120/287/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Тетяна Михайлівна
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
22 грудня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (м. Вінниця, 13 березня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладену в листі № Х-08-121680 від 28.12.2019 року; зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати йому посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладену в листі № Х-08-121680 від 28.12.2019 року; зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради продовжити дію посвідчення серія НОМЕР_1 члена сім'ї загиблого, виданого 18.12.2018 року на ім'я ОСОБА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач народився; ІНФОРМАЦІЯ_1 і є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Батько позивача ОСОБА_2 був військовим - заступником командувача військової частини № НОМЕР_3 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 05.06.1980 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер внаслідок вогнепального перелому лівої стегнової кістки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 22.06.1991 року та лікарським свідоцтвом про смерть від 20.06.1991 року.
У 1999 році позивачу було видано безтермінове посвідчення серії НОМЕР_6 сім'ї загиблого померлого ветерана війни.
У зв'язку з пошкодженням вказаного посвідчення, 18.12.2018 року позивачу було видано нове посвідчення серії НОМЕР_1 строком дії до 18.12.2019 року.
18.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження дії посвідчення серії НОМЕР_1 .
До заяви додав копії таких документів: свідоцтва про народження; листа Міністерства внутрішніх справ Російської федерації (центральний архів внутрішніх військ); орденської книжки ОСОБА_2 ; виписки з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 МВС СССР від 31.07.1991 року; лікарського свідоцтва № 22 про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.12.2018 року; паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Х-08-121680 від 28.12.2019 року позивачу відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї загиблого, в зв'язку з відсутністю в управлінні первинних документів для встановлення статусу «член сім'ї загиблого ветерана війни», та відповідно до наданих позивачем документів.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3552-XII (далі - Закон №3552-XII) встановлені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Положення).
За змістом п.2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення визначено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, посвідчення члена сім'ї загиблого, після досягнення дитиною 16 років, відповідно до абзацу 2 пункту 4 Положення № 302 не є безтерміновим, а продовжується щорічно, за умови належності громадянина до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто якщо дитина не має ( і не мала) своєї сім'ї ( в даних спірних правовідносинах).
У відповідності до абз.2 п.7 Положення «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
В силу п.11 Положення якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана війни чи іншої особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається нове посвідчення у порядку, визначеному пунктом 7 цього Положення.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу видано посвідчення члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_1 18.12.2018 року строком на один рік, до 18.12.2019 року.
Вказане посвідчення є документом, що підтверджує відповідний статус і є підставою для надання відповідних пільг і компенсацій, встановлених законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що вказаний статус позивач отримав в 1999 році. В заяві від 18.12.2019 року просив продовжити дію посвідчення, а не встановити йому відповідний статус.
Відтак, доводи відповідача, що для отримання статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни потрібно надати документи, зокрема, висновок військово - лікарської комісії щодо причинного зв'язку загибелі (смерті) військовослужбовця з виконанням обов'язків військової служби, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» є безпідставними.
Також, в судовому засіданні в суді першої інстанції представник відповідача не змогла пояснити, яким нормативно-правовим актом встановлений перелік документів, які відповідач зазначив в оскарженому листі-відмові без будь-яких посилань.
Відповідач не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів щодо правомірності своєї відмови позивачу в продовженні дії посвідчення.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, то слід звернути увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про продовження дії відповідного посвідчення, в той же час просить суд зобов'язати відповідача видати посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни.
Слід зауважити, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відтак, для надання особі судового захисту, адміністративний суд повинен встановити, чи дійсно було порушено права, свободи та інтереси особи, яка звернулася до суду, і чи ці права, свободи та інтереси порушені відповідачем саме у спірних публічно-правових відносинах.
Беручи до уваги зазначене, з урахуванням змісту заяви, яка подавалася позивачем 18.12.2019 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимоги позивача та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача зобов'язання відповідача продовжити дію посвідчення серія НОМЕР_1 члена сім'ї загиблого ветерана, виданого 18.12.2018 року на ім'я ОСОБА_1 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.