Постанова від 16.12.2020 по справі 640/10811/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10811/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.,

за участю секретаря: Вовк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Київської міської ради, що приєдналась до даної апеляційної скарги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які приєдналися до даної апеляційної скарги, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради, Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Центрального територіального управління капітального будівництва до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал", Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІНПРОЕКТ", Міністерство оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Центрального територіального управління капітального будівництва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІНПРОЕКТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення у пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, виданих відповідачем ЦТУКБ, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року гранично допустимої висотності - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів;

- зобов'язати відповідача внести зміни у пункт 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, виданих відповідачем ЦТУКБ, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року в частині визнання гранично допустимої висотності, зазначивши умовну висоту у відповідності до Містобудівного розрахунку об'єкту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 », розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «САНГРІЯ - М» у 2017 році.

В обґрунтування позову посилається на незаконність Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року, які порушують його права, як замовника будівництва, а також права інших учасників будівництва та інвесторів - юридичних та фізичних осіб.

За твердженням позивача, у пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року безпідставно визначено гранично допустиму висотність будівлі - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів, оскільки за даними листа Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 січня 2018 року №11-79, отримані у 2011 році містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 відповідають вимогам чинного Генерального плану м. Києва та проєкту планування його приміської зони до 2020 року, де за умовами проєктної документації на спірний об'єкт будівництва останній є 15, 16 та 26 поверховим житловим будинком, класу А, умовною висотою 72,6 метрів.

При цьому, законність Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки для проєктування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 підтверджується також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі № 826/3448/17, що набрало законної сили.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року адміністративний позов Центрального територіального управління капітального будівництва задоволено.

Визнано протиправними дії Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо встановлення у пункті 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, виданих відповідачем Центральному територіальному управлінню капітального будівництва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року гранично допустимої висотності - умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 метрів.

Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до пункту 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, виданих відповідачем Центральному територіальному управлінню капітального будівництва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року в частині визнання гранично допустимої висотності, зазначивши умовну висоту у відповідності до Містобудівного розрахунку об'єкту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 », розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «САНГРІЯ - М» у 2017 році.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що замовник - Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України в порядку частини 8 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудів ної діяльності» не звертався до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) із заявою про внесення змін до містобудівних умов та обмежень з метою проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення», затвердженого наказом від від 25 лютого 2019 року № 207.

Крім того, апелянт посилається також на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року у справі № 826/3448/17, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та поставною Верховного Суду від 02 серпня 2019 року, яким зокрема встановлено, що чинність Містобудівних умов і обмежень визначена (обмежена) відповідним Законом, а тому не зазначення в них граничного строку чинності не свідчить про збереження чинності Містобудівних умов і обмежень до завершення будівництва. У свою чергу не зазначення у Містобудівних умовах і обмеженнях граничного строку їх чинності не вказує на незаконність дій Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо видачі Центральному територіальну управлінню капітального будівництва таких Містобудівних умов і обмежень, оскільки позивачем не наведено, що оскаржувані Містобудівні умови і обмеження видані із порушенням Порядку надання вихідних даних для проєктування об'єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №489, позаяк пунктом 5 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності 12 березня 2011 року, передбачено, що вихідні дані для проєктування, експертні висновки до проєктно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проєктів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. З цих підстав суд першої інстанції у справі № 826/3448/17 дійшов висновку про те, що оскаржувані Містобудівні умови і обмеження були чинними лише протягом двох років з дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки видані до набрання чинності цим Законом; отже, станом на день вирішення спору втратили свою чинність та не створюють правових наслідків, і, відповідно, не можуть бути визнані нечинними або протиправними і скасовані у судовому порядку.

Київською міською радою подано заяву про приєднання до апеляційної скарги Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), яку прийнято судом апеляційної інстанції.

Із апеляційними скаргами звернулися також особи, що не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , що звернувся із заявою про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , в яких апелянти просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

В апеляційних скаргах зазначені особи зауважують на тому, що дозвіл на виконання будівельних робіт № IV 11516100202 був виданий замовнику 19.04.2016, тоді як втрата чинності Містобудівними умовами і обмеженнями від 17.01.2011 № 503/0/18/009-11 відбулася 17.01.2013.

При цьому, апелянти посилаються також на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2018 року у справі № 826/3448/17, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та поставною Верховного Суду від 02 серпня 2019 року, в якому суд встановив, що наказом ДАБІ від 20 січня 2017 року №61 "Про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт" було анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19 квітня 2016 року №ІV 115161100202, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

В свою чергу апелянт ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує про порушення позивачем вимог пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 318 (в редакції чинній на момент затвердження стадії «П» проєкту будівництва по АДРЕСА_1 - 25.03.2016) та пункту 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених Наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122, де передбачено, що опрацюванню проєктної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань. Розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадшини уразі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проєктної документації.

На думку апелянта ОСОБА_3 , історико-містобудівне обґрунтування проєкту будівництва по АДРЕСА_1 , що було розроблене у 2006 році на замовлення Центрального спеціалізованого будівельного управління, не було затверджене Міністерством культури України чи іншим уповноваженим органом та не міститься у томі 1 проєкту разом з іншими вихідними даними на проєктування. У зв'язку з цим апелянт ОСОБА_3 вважає, що залучене до справи історико-містобудівне обґрунтування не повинно враховуватися як належна частина проєктної документації на підставі чи/або з урахуванням якої було розроблено проєкт житлового комплексу по АДРЕСА_1 .

Київська міська рада звернулася із самостійною апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Крім того, з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року звернувся Війський прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні вимог даного позову.

Свої доводи Київська міська рада та Війський прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України мотивують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не повно досліджено обставини, що мають значення для справи та не правильно застосовано норми матеріального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_3 заявив клопотання про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності». Своє клопотання апелянт мотивує тим, що у відповісті до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Доводи заявника базуються на тому, що за принципами закріпленими в Конституції України, а також у рішенні Європейського суду з прав людини "Волков проти України" від 09.01.2013р. (заява № 21722/11) прийняття Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» не повинно обмежити або звузити існуючий у позивача зміст та обсяг прав, які він мав до моменту вступу в дію вказаного закону. Крім того, заявник вважає, що позивач має право мати можливість передбачити наслідки такої дії щодо себе.

У зв'язку з цим, заявник ОСОБА_3 посилаючись на норми частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд після винесення рішення у даній справі звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України, у випадку, якщо суд дійде висновку, що даний Закон суперечить Конституції України та не підлягає застосуванню судом, що дасть пістави для застосування норми Конституції України як норми прямої дії.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта не є імперативним обов'язком та вказане право підлягає застосуванню судом лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що підстави для звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» відсутні, оскільки звернення з таким поданням можливе якщо суд при розгляді справи встановить, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України та лише після винесення рішення у справі по суті.

До Шостого апеляційного адміністративного суду також надходили відзиви на апеляційні скарги. Серед яких відзив третіх осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житло-Капітал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІНПРОЕКТ" в яких вони просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З доводами апеляційних скарг вказані треті особи не погоджуються, вважають їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що безпідставне зазначення у Містобудівних умовах та обмеженнях № 3489/0/7-1-19 від 12.02.2019 року для завершення будівництва значно менших параметрів висотності об'єкта, ніж у Містобудівних умовах та обмеженнях № 503/0/18/009-11 від 17.01.2011 року, що слугували вихідними даними для початку будівництва та його реалізації беззаперечно порушує права позивача, як замовника будівництва, а також права інших учасників будівництва та інвесторів - юридичних та фізичних осіб.

Також ОСОБА_3 неодноразово подавав відзиви на апеляційні скарги, в яких підтримував доводи апеляційних скарг та просив їх задовольнити. Зокрема зазначаючи, що оскаржуване рішення фактично дає нове життя таким, що втратили чинність, містобудівним умовам і обмеженням від 17.01.2011 року 503/0/18/009-11, а також розроблену з їх застосуванням незаконному проекту, визначаючи ці документи такими, що мають правові наслідки, що грубо порушує права місцевих мешканців та суперечить постанові Верховного Суду України від 02.08.2019 року у справі № 826/3448/17.

Також ОСОБА_3 у відзиві звертає увагу, що Київська міська рада при видачі рішення від 15.07.2004 року № 419-24/1829 фактично протиправно змінила цільове призначення земельних ділянок, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 29.11.1948 року № 37 та рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18.07.1977 року № 1011/34, із земель оборони - на землі житлової та громадської забудови, а отже департамент містобудування та архітектури КМДА не мав права видавати містобудівні умови і обмеження із зазначенням такого цільового призначення «для будівництва житлового комплексу», оскільки воно не відповідає дійсному цільовому призначенню, яке має земельна ділянка, що має статус землі оборони.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З матеріалів даної справи убачається, що рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проєкт відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для ведення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 .

Передати Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, за умови виконання пункту 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 загальною площею 0,96 га, у тому числі:

- площею 0,88 га - за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 29 листопада 1948 року №37;

- площею 0,07 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 18 липня 1977 року №1011/34 «Про відведення додаткової земельної ділянки військовій частині НОМЕР_1 під розширення території»;

- площею 0,01 га - за рахунок земель міської забудови.

Пунктом 1.1 вказаного рішення Центральне спеціалізоване будівельне управління зобов'язано:

1.1.1 виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;

1.1.2 у місячний термін замовити у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою;

1.1.3 забезпечити вільний доступ для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, розміщених у межах земельної ділянки;

1.1.4 питання відшкодування відновлюючої вартості зелених насаджень (акт обстеження зелених насаджень від 18 грудня 2003 року №402) та інші майново - правові питання вирішувати в установленому порядку;

1.1.5 питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27 лютого 2003 року №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Києва»;

1.1.6 передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (КМДА) 10 % загальної площі житлового комплексу (крім службової) на підставі пункту 41 рішення КМР від 18 грудня 2003 року №267/1142 «Про бюджет міста Києва»;

1.1.7 виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 28 листопада 2003 року №19-3430 головного державного санітарного лікаря м. Києва від 07 серпня 2003 року №5805, управління охорони навколишнього природного середовища від 28 серпня 2003 року №119/04-4-10/431, Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно - відновлювальних робіт від 22 вересня 2003 року №5482;

1.1.8 проектом будівництва передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у цьому комплексі;

1.1.9 проектом будівництва передбачити будівництво дитячого дошкільного закладу.

В подальшому, між Київською міською радою (Орендодавцем) та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (Орендарем) 06 вересня 2005 року було укладено Договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 якого Орендодавець, на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року за №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площе.0,9645 га, цільове призначення - для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, кадастровий номер - 8000000000:91:165:0018.

За приписами пункту 3.1 Договору, останній укладено строком на 5 років.

Рішенням Київської міської ради від 14 червня 2007 року №803/1464 внесено зміни і доповнення до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме: у тексті рішення слова «Центральному спеціалізованому будівельному управлінню» замінено словами «ЦТУКБ», слова «дошкільним дитячим закладом» виключено.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА за замовлення ЦТУКБ видано Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11, пунктом 8 якого передбачено визначення граничної висоти будівлі з урахуванням висновків історико - містобудівного обґрунтування, відповідно до нормативно - правових актів, у тому числі рішень міських органів влади щодо обмеження висоти об'єктів будівництва у межах центрального історичного ареалу м. Києва, з урахуванням розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року №817 «Про захист історико - культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва».

Термін дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки визначено до завершення будівництва житлового комплексу з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59, у Шевченківському районі м. Києва.

01 жовтня 2015 року між ЦТУКБ та ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва, за умовами якого сторони зобов'язались збудувати об'єкт згідно з проєктно - кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 59. Для реалізації цього Договору ЦТУКБ передає, а ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» приймає частину функцій замовника.

Об'єктом забудови, згідно змісту пункту 3.1 Договору, є земельна ділянка за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, 59, площею. 0,9645 га (кадастровий номер: 8000000000:91:165:0018).

За умовами пункту 4.1 Договору, ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» приймає на себе виконання частини функцій замовника будівництва об'єкта, зокрема, отримання вихідних даних на проєктування, розроблення та погодження проєктно - кошторисної документації, забезпечення будівництва проєктно - кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво об'єкту.

В подальшому, між Київською міською радою (Орендодавцем) та ЦТУКБ (Орендарем) 12 квітня 2016 року укладено Угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, за пунктом 1 якого поновлено на 5 років договір оренди земельної ділянки, посвідчений Щербаковим В.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06 вересня 2005 року за реєстровим №637 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08 вересня 2005 року за №91-6-00481, зі змінами, внесеними договором про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки, визнаного укладеним за рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2008 року №23/176, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 26 грудня 2008 року №91-6-00829.

19 квітня 2016 року ДАБІ України видало замовнику - ЦТУКБ дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 115161100202 на «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_1 .

За висновками історико - містобудівного обґрунтування щодо об'єкта будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, виконаного Київським науково - методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій Головного управління охорони культурної спадщини,виходячи з місця розташування ділянки проєктування, висотних характеристик її безпосереднього архітектурного оточення та вимог Генерального плану міста до висотності споруд в центральному історичному ареалі міста, висоту проєктованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард. При цьому, в об'ємно - просторовому вирішенні прийнятим є варіант секційного будинку з каскадним розташуванням об'ємів та поступовим наростанням висоти секцій в глибину кварталу.

На замовлення ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» у 2017 році ТОВ «САНГРІЯ-М» було розроблено містобудівний розрахунок «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Січових Стрільців, 59, у Шевченківському районі м. Києва, у відповідності до якого допустима поверховість житлового комплексу становить 26 поверхів.

Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проєктної документації до Проєкту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва. Коригування» від 08 серпня 2017 року №1322-4299-17/УЕБ, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекспертиза в будівництві» на замовлення ЦТУКБ, за результатами розгляду проєктної документації і зняття зауважень встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проєктування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з наведеними технічними показниками.

Як вбачається з додатку до вказаного експертного звіту, об'єктом будівництва є монолітно - каркасний 15, 16 та 26 поверховий житловий будинок, клас А, умовною висотою 72,6 метрів.

На виконання вимог пункту 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI, 11 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо об'єкта «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованим приміщенням для побутового обслуговування населення на вул. Січових Стрільців, 59, у Шевченківському районі м. Києва».

Проте Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) позивачу були надані Містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року, пунктом 1 розділу «Містобудівні умови та обмеження» встановлено умовну висоту будівлі 26,5 ? h ? 13,5 метрів.

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 січня 2011 року №90, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Пунктом 6.43 вказаного Положення встановлено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлювалися Законом України від 20 квітня 2000 року

N 1699-III «Про планування і забудову територій» (тут і далі - Закон №1699-ІІІ у редакції, чинній на момент видачі Містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11).

Відповідно до статті 27 Закону №1699-ІІІ фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проєктування об'єкта містобудування.

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта

містобудування; завдання на проєктування.

Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки

надаються в порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.

Згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1699-ІІІ вихідні дані об'єкта містобудування є чинними до завершення будівництва цього об'єкта, але не менше двох і не більше п'яти

років.

Замовник має право звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а також до осіб, які надали технічні умови, з проханням продовжити строк дії вихідних даних. Рішення про продовження чи непродовження строку дії вихідних даних приймається на підставі мотивованого висновку спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Порядок надання вихідних даних для проєктування об'єкта містобудування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком надання вихідних даних для проєктування об'єктів містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 489 (тут і далі - Порядок № 489, у редакції, чинній на момент видачі Містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки -

документ, що містить комплекс містобудівних і архітектурних вимог до проєктування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та

озеленення, інші вимоги до об'єктів містобудування, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 489 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки та технічні умови чинні до завершення будівництва об'єкта, але не

менш як два і не більш як п'ять років.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що для здійснення проєктування об'єкта будівництва, а також отримання у подальшому дозволу на будівництво, замовнику насамперед необхідне отримання містобудівних умов та обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 здійснювалося саме на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № IV 11516100202, виданого позивачу ДАБІ України 19.04.2016 у відповідності до проєктної документації, розробленої на підставі містобудівних умов і обмеження забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11.

Відповідно до підпунктів 4, 7, 8, 11 частини 1 статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; проєктна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 3038-VI нормативне регулювання планування та забудови територій здійснюється шляхом прийняття нормативно-правових актів, правил, державних та галузевих будівельних норм, національних (державних) стандартів, кодексів усталеної практики.

Згідно зі статтею 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проєктування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проєктування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проєктувальником вихідних даних; 2) розроблення проєктної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проєктної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є однією із основних складових вихідних даних.

Частинами 2-3 наведеної статті (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва.

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва Абзац шостий частини третьої статті 29 діяв до 1 січня 2019 року.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об'єктів будівництва, для проєктування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проктування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

За правилами частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з частиною 5 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проєктується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проєктується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу(ч.6 ст. 29 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини 8 наведеної статті, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, містобудівні умови та обмеження видаються Департаментом містобудування та архітектури за заявою замовника, до якої має бути додано документи відповідно до переліку, визначеного частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу або ним приймається рішення про відмову у їх видачі. При цьому, виключний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень визначений частиною четвертою статті 29 Закону № 3038-VI та до них віднесено: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що невідповідність намірів забудови встановлюється саме на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Натомість, пунктом 5 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI передбачалося, що вихідні дані для проєктування, експертні висновки до проєктно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проєктів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15 (провадження №К/9901/7431/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 14 червня 2007 року №803/1464, затверджено проєкт відведення земельної ділянки Центральному спеціалізованому будівельному управлінню для ведення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом, дошкільним дитячим закладом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.

А рішенням Київської міської ради від 14 червня 2007 року №803/1464 внесено зміни і доповнення до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме: у тексті рішення слова «Центральному спеціалізованому будівельному управлінню» замінено словами «ЦТУКБ», слова «дошкільним дитячим закладом» виключено.

На підставі рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» ЦТУКБ передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,96 га., а 06 вересня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08 вересня 2005 року за №91-6-0084, реєстровий номер 637.

В подальшому, у відповідності до Угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12 квітня 2016 року, укладеної між Київською міською радою та ЦТУКБ, строк оренди було продовжено на 5 років.

01 жовтня 2015 року між ЦТУКБ та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІНПРОЕКТ» (далі - ТОВ «БУДІНПРОЕКТ») було укладено Договір про будівництво житлового комплексу по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва.

19 квітня 2016 року Державною архітектурно - будівельною інспекцією України (далі - ДАБІ України) видано ЦТУКБ дозвіл № ІУ 115161100202 на виконання будівельних робіт із будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 .

Історико - містобудівним обґрунтуванням об'єкта будівництва житлового комплексу по вул. Артема, 59 (Січових Стрільців) у Шевченківському районі м. Києва, розробленим Київським науково - методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, погодженим начальником Головного управління охорони культурної спадщини, передбачено, що висоту проєктованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард.

За висновком історико - містобудівного обґрунтування об'єкта будівництва житлового комплексу по АДРЕСА_1 , розробленим Київським науково - методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, погодженим начальником Головного управління охорони культурної спадщини, виходячи з місця розташування ділянки проєктування, висотних характеристик її безпосереднього архітектурного оточення та вимог Генерального плану міста до висотності споруд в центральному історичному ареалі міста, висоту проєктованого житлового комплексу слід обмежити 15/16/26 поверхами з можливим влаштуванням мансард. При цьому, в об'ємно - просторовому вирішенні прийнятим є варіант секційного будинку з каскадним розташуванням об'ємів та поступовим наростанням висоти секцій в глибину кварталу.

На замовлення ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» у 2017 році ТОВ «САНГРІЯ-М» було розроблено містобудівний розрахунок «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 , у відповідності до якого допустима поверховість житлового комплексу становить 26 поверхів, що відповідає умовній висоті до 72,6 метрів.

Як вбачається з експертного звіту щодо розгляду проєктної документації до Проєкту «Будівництво житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по вул. Артема, 59 у Шевченківському районі м. Києва. Коригування» від 08 серпня 2017 року №1322-4299-17/УЕБ, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрекспертиза в будівництві» на замовлення ЦТУКБ, за результатами розгляду проєктної документації і зняття зауважень бкло встановлено, що зазначена документація розроблена відповідно до вихідних даних на проєктування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об'єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження і може бути затверджена в установленому порядку з наведеними технічними показниками.

При цьому, в додатку до вищезазначеного експертного звіту звказано, що об'єктом будівництва є монолітно - каркасний 15, 16 та 26 поверховий житловий будинок, клас А, умовною висотою 72,6 метрів.

Заперечуючи проти вимог даного позову апелянт ОСОБА_3 у доповненні до відповіді на відзиви ТОВ «Будінпроект», ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» на апеляційну скаргу Київської міської ради посилається зокрема на положення пункту 5 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VI, яким передбачалося, що вихідні дані для проєктування, експертні висновки до проєктно-кошторисної документації на будівництво об'єктів, експертні висновки до проєктів містобудівної документації, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Мотивуючи свої доводи апелянт ОСОБА_3 зауважує на тому, що строк дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 був встановлений терміном у два роки, тоді як в період часу з 2011 року по 2013 рік забудовник не розробив та не погодив проєкт будівництва, а з 2013 року по 2016 рік не звернувся із заявою про видачу нових містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки. Оскільки Центральне територіальне управління капітального будівництва у серпні-вересні 2010 року не продовжило строк дії договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005, зареєстрованого 08.09.2005 за № 91-6-00484, то на думку апелянта ОСОБА_3 дія зазначеного договору припинилася саме з 07.09.2010. Це на його думку підтверджується також і пунктом 12 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11, де зазначено, що до погодження проєктної документації заявник має поновити договір оренди земельної ділянки.

При цьому апелянт ОСОБА_3 вважає, що навіть якщо б строк дії містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 становив п'ять років, то на момент затвердження проєкту будівництва наказом замовника від 25.03.2016 № 25 зазначені містобудівні умови втратили б свою чинність. Доказом цього, на думку апелянта ОСОБА_3 , є наявність наказу ДАБІ від 20 січня 2017 року №61 "Про анулювання дозволу на початок виконання будівельних робіт", яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 19 квітня 2016 року №ІV 115161100202.

За умовами чинного законодавства гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах на окремій земельній ділянці визначається саме у містобудівних умовах і обмеженнях з урахуванням відповідних показників такої земельної ділянки, зокрема щодо місця розташування, рельєфу, тощо, що визначається органом, який наділений повноваженнями видавати містобудівні умови та обмеження. І лише після видачі містобудівних умов та обмежень, які належать до основних складових вихідних даних, замовник розпочинає проєктування об'єкта забудови з урахуванням вимог містобудівних умовах та обмежень.

Так на замовлення ЦТУКБ Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища були видані Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11.

Водночас як вбачається з листа Комунальної організації «Інститут Генерального плану м. Києва» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25 січня 2018 року №11-79, отримані у 2001 році Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для проєктування будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 відповідають вимогам чинного Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 та проєкту планування його приміської зони до 2020 року, де за умовами проєктної документації на спірний об'єкт будівництва, останній є 15, 16 та 26 поверховим житловим будинком, класу А, умовною висотою 72,6 метрів.

При цьому, у розділі 3.3 текстової частини Генерального плану м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, міститься детальний опис структури житлового будівництва за поверховістю, до яких належать наступні види забудов: садибна та котеджна (1-3 пов.); малоповерхова та блокована (1-3 пов.); середньоповерхова (4-8 пов.); багатоповерхова (9 пов. та вище).

Згідно Положення «Інституту Генерального плану м. Києва (Організація)», затвердженого Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.11.2002р. №2078 «Про затвердження Положення комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» є профільною організацією з розробки Генерального плану розвитку міста Києва та проєкту планування приміської зони, а також його моніторингу та аналізу виконання.

Отже вказане, на думку колегії суддів, спростовує доводи апелянта ОСОБА_3 про порушення позивачем вимог пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року N 318 (в редакції чинній на момент затвердження стадії «П» проекту будівництва по АДРЕСА_1 - 25.03.2016) та пункту 11 Методичних рекомендацій щодо розроблення щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених Наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122.

Щодо тверджень апелянта ОСОБА_3 про наявність кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Натомість, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів наявності відповідного вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Що стосується доводів апеляційних скарг Київської міської ради та осіб, що не брали участі у розгляді справи в суді першої інстанції - ОСОБА_4 ОСОБА_1 , які зокрема посилаються на висновки Верхового Суду, викладені в постанові від 02 серпня 2019 року у справі № 826/3448/17, колегія суддів зауважує наступне.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року у справі № 826/3448/17, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2018 року та постановою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року, на яке зокрема посилаються апелянти, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Департаменту містобудування архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Центральне територіальне управління капітального будівництва, ОСОБА_2 , Громадська організація «ЖК «Покрова» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, у постанові від 02 серпня 2019 року у справі № 826/3448/17 Верховний Суд дійшов висновку, що Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11 на момент звернення позивача до суду першої інстанції (березень 2017 року) втратили свою чинність у силу положень Закону, а на об'єкті будівництва з 19 січня 2017 року зупинено виконання будівельних робіт до усунення виявлених порушень, а саме: до отримання нових Містобудівних умов і обмежень та розроблення проєктної документації. При цьому, рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3448/17 не містять будь-яких висновків та аналізу висотності і поверховості спірного об'єкта будівництва, а також будь-яких застережень стосовно того, що нові Містобудівні умови і обмеження та проєктна документація, що має бути розроблена на їх основі, повинні містити обмеження висотності - не вище 27 метрів.

За приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Так у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: "право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».

У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Між тим, Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №9901/645/18, від 15 травня 2018 року у справі №9901/428/18, від 05 червня 2019 року у справі №200/10765/18-а.

Крім того, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах які зачіпають виборчі права (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» «Трґо проти Хорватії»).

На думку колегії суддів, важливість дотримання і неухильного виконання процедури прийняття рішення у спірних правовідносинах безпосередньо пов'язана із забезпеченням права суб'єкта особи, інтересів якої вона стосується, а тому, невиконання суб'єктом влади вимог законодавства в частині проведення перевірки зводить нанівець законність всієї процедури та, як наслідок, прийнятих за її результатами рішень.

У зв'язку з цим, до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення будівельні роботи здійснювалися на підставі проєктної документації, розробленої у відповідності до Містобудівних умов і обмежень від 17 січня 2011 року №503/0/18/009-11, якою встановлювалась умовна висота житлового комплексу 72,6 мерів.

Так за умовами пункту 1.1 Договору управителя із забудовником від 28 березня 2016 року №28/03/16-2, укладеного між ТОВ «БУДІНПРОЕКТ» (Забудовник) та ТОВ «ФК «Житло - Капітал» (Управитель), забудовник зобов'язується на замовлення Управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проєктно - кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва на підставі цієї проєктно - кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об'єкт інвестування довірителям в порядку та в строки, встановлені уим Договором та правилами ФББ, а Управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів Довірителів на умовах, визначених цим Договором та правилами ФФБ.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Житло - Капітал» №01-06/06/19 від 06 червня 2019 року ТОВ «ФК «Житло - Капітал», вбачається, що на підставі Договору №28/03/16-2 від 28 березня 2016 року виступає Управителем Фонду фінансування будівництва ЖК «ПОКРОВА» - Житловий комплекс для військовослужбовців з підземним паркінгом та з вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 8000000000:91:165:0018), інформує щодо залучення коштів при реалізації об'єктів інвестування станом на 06 червня 2019 року:

- реалізовано 121 об'єкт інвестування;

- залучено коштів в сумі 178 833 339, 46 грн.;

- обсяг об'єктів інвестування в метрах квадратних становить 6 543, 78 кв.м.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач вчиняючи дії по отриманню дозвільних документів на будівництво вищевказаного житлового комплексу та здійснюючи реалізацію будівництва, із залученням до вказаних дій певного кола осіб, інвесторів та коштів, розраховував на отримання у подальшому певних матеріальних благ.

При цьому, згідно довідки ТОВ «ФК «Житло - Капітал» №01-06/06/19 від 06 червня 2019 року, станом на 06 червня 2019 року реалізовано 121 об'єкт інвестування, тобто встановлення у спірних Містобудівних умовах і обмеженнях №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року меншої умовної висоти об'єкта будування ніж була встановлена проєктною документацією, на підставі якої здійснювалось будівництво житлового комплексу, може призвести до втрати певних матеріальних благ, як позивачем, так і особами, які є інвесторами даного будівництва.

Так під визначенням матеріальне благо слід розуміти матеріальні умови життєдіяльності, які здатні забезпечити достаток, матеріальне благополуччя, задовольнити матеріальні інтереси. Такі умови створюються шляхом використання відповідних властивостей майна.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Пайн Велі Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, за принципами, закріпленими в Конституції України, а також у рішеннях Європейського суду з прав людини, прийняття Закону №3038-VI не повинно обмежувати або звужувати існуючий у позивача зміст та обсяг його конституційних прав, які він мав до моменту набрання чинності цим Законом. А тому Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видаючи нові Містобудівні умови і обмеження для проєктування об'єкта будівництва «Завершення будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення» №3489/0/7-1-19 від 12 лютого 2019 року, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №207 від 25 лютого 2019 року та зазначаючи у них меншу умовну висоту житлового комплексу на рівні 26,5 ? h ? 13,5 метрів, обмежив існуючий на той момент обсяг прав позивача, тобто його право на будівництво житлового комплексу з умовною висотою 72,6 метрів.

Що стосується доводів апеляційної скарги Війського прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України, колегія суддів зазначає, що рішенням Київської міської ради від 14 червня 2007 року №803/1464 внесено зміни і доповнення до рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», а саме: у тексті рішення слова «Центральному спеціалізованому будівельному управлінню» замінено словами «ЦТУКБ», слова «дошкільним дитячим закладом» виключено. Крім того, рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-24/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» ЦТУКБ вирішено, зокрема, передати у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку для будівництва житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення на АДРЕСА_1 загальною площею 0,96 га.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частина 1 статті 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначає статус відомостей Державного земельного кадастру та встановлює, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Так за змістом витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002705312019 від 08.02.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:165:0018, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,96 га належить на праві аренди позивачу та має вид використання для обслуговування житлового комплексу для військовослужбовців з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями для побутового обслуговування населення, належить на праві власності Київській міській раді, форма власності - комунальна.

У зв'язку з цим, колегія суддів знаходить безпідставними доводи апеляційної скарги Війського прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

При цьому, доводи апеляційних скарг не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновок суду про задоволення позовних вимог.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Київської міської ради, що приєдналась до даної апеляційної скарги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які приєдналися до даної апеляційної скарги, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради, Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Глущенко Я.Б.

Суддя Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено - 21 грудня 2020 року.

Попередній документ

93790635

Наступний документ

93790637

Інформація про рішення:

№ рішення:	93790636
№ справи:	640/10811/19
Дата рішення:	16.12.2020
Дата публікації:	08.09.2022
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (21.06.2023)
Дата надходження:	26.05.2023
Предмет позову:	про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

20.01.2020 15:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
24.02.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
02.03.2020 16:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
17.03.2020 15:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
10.06.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
17.06.2020 15:20	Шостий апеляційний адміністративний суд
22.07.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
14.09.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
30.09.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
21.10.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
28.10.2020 15:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
16.12.2020 15:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
18.05.2023 00:00	Касаційний адміністративний суд
21.06.2023 11:00	Шостий апеляційний адміністративний суд
28.06.2023 11:00	Шостий апеляційний адміністративний суд