П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 946/1820/20
Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О.
Дата і місце ухвалення 24.06.2020р., м. Ізмаїл
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2020 р. по справі №946/1820/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області, інспектора відділу організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Самовяна Григорія Дмитровича про визнання дій протиправними та скасування постанови,
В березні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора відділу організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області капрала поліції Самовяна Григорія Дмитровича щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2250012 від 15.03.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. А також закрити провадження у справі.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2020 р. позов задоволено, скасовано оскаржувану постанову відповідача, провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відділ з організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області подав апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не повне з'ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана постанова винесена поліцейським законно та обґрунтовано, за наслідками оцінки доказів за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законодавством і правосвідомістю.
Апелянт вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірність винесеної постанови, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов'язок кожного довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення. Вважає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
У зв'язку з цим, Відділ з організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2020 р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2250012 від 15.03.2020 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Як слідує зі змісту спірної постанови відповідача, 15.03.2020 року о 15 годині 20 хвилин в м. Ізмаїлі по вул. Свято - Нікольська, 29, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 5320» НОМЕР_1 з причепом «СЗАП 8551» НОМЕР_2 проїхав перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕАК №2250012 від 15.03.2020 року, виходив з того, що відповідачем у встановленому законодавством порядку не доведено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 5320» НОМЕР_1 з причепом «СЗАП 8551» НОМЕР_2 проїхав перехрестя на забороненяючий жовтий сигнал світлофора, що могло б бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, як і не надано відповідні відеоматеріали.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно п. 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Згідно із п. 8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Частиною 2 статті 122 КУпАП визначено, що проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Статтєю 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за проїзд на заборонний сигнал світлофора. Зокрема, у спірній постанові відповідача серії ЕАК №2250012 від 15.03.2020 року зазначено про недотримання позивачем п. 8.7.3 «г» ПДР України.
Разом з тим, ознайомившись зі змістом наявних у справі матеріалів, судова колегія вважає, що останні не дають можливості достовірно встановити, що керований позивачем транспортний засіб проїхав перехрестя на заборонний жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 (ґ) ПДР України, а отже суб'єкт владних повноважень не довів правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.2 ст.122 КУпАП.
А відтак, судом першої інстанції правомірно скасовано вказану постанову відповідача.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги Відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області висновків суду про наявність підстав для задоволення позову не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2020 р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Відділу з організації несення служби в м. Ізмаїл управління патрульної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.06.2020 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук