24 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 192/736/20(2-а/192/76/20)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції
на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року (головуючий суддя Стрельников О.О.)
у справі № 192/736/20
за позовом ОСОБА_1
до інспектора Дніпропетровського Управління патрульної поліції сержанта поліції 4 батальйону 3 роти Слабоспицького Дмитра Володимировича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження по спарві,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Дніпропетровського Управління патрульної поліції сержанта поліції 4 батальйону 3 роти Слабоспицького Дмитра Володимировича, в якому просив скасувати постанову інспектора Дніпропетровського Управління патрульної поліції 4 батальйону 3 роти Слабоспицького Дмитра Володимировича від 14.08.2018 серія ЕАВ №686167 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 680 грн.
Позов обґрунтовано безпідставністю накладення на позивача адміністративного стягнення з огляду на відсутність порушення.
Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 позов задоволено.
Суд встановив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішенням, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Скаржник зазначає, що під час винесення оскаржуваного рішення інспектор патрульної поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєння позивачем ПДР, обґрунтовано виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених ст.311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірним є питання правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ч.2 ст.121 КУпАП.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАВ № 686167 від 14.08.2018 інспектора Дніпропетровського Управління патрульної поліції сержанта поліції 4 батальйону 3 роти Слабоспицького Дмитра Володимировича на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП.
Підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що 14 серпня 2018 року о 15 год. 34 хв. по вул. Шосе Запорізьке, 51 км, водій, керуючи маршрутним транспортним засобом, мав у транспортному засобі прострочену аптечку, чим порушив ПДР і скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення (в редакції на час винесення спірної постанови) керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В спірному випадку, як зазначає скаржник, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення виявлено візуально, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення.
Втім, сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке приймається на підставі доказів, які доводять винуватість особи у вчиненні правопорушення, і ніяк не може заміняти відповідні докази чи розцінюватись як доказ винуватості особи.
Інші наявні матеріали справи не підтверджують зазначеного відповідачем в оскаржуваній постанові факту порушення позивачем ч.2 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, ані відповідачем, ані Департаментом патрульної поліції не доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, що свідчить про необґрунтованість постанови ЕАВ №686167 від 14.08.2018 про накладення адміністративного стягнення серії через відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КУпАП.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2020 року у справі № 192/736/20 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, оскарженню не підлягає (ст..272, ч.5 ст.328 КАС України).
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко