22 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7262/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020
у справі № 160/7262/20
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплат належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку;
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», чим завдав шкоди його майновим інтересам.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 11 вересня 2018 року.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 р. у справі № 160/7262/20, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що компенсація за ненадані під час особового періоду дні додаткових і соціальних відпусток не виплачується, оскільки у військовослужбовців не виникло права на вказані відпустки, так як їх надання припинено в силу положень пункту 19 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи слідує, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 18 жовтня 2017 року на підставі Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу, має статут учасника бойових дій. Відповідно до довідки Військової чистини НОМЕР_1 за № 969 від 06 листопада 2018 року, позивач у період з 08 листопада 2017 року по 18 квітня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції
На підставі наказу від 11.09.2018 року №26-рс позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) відповідно до пункту 3 частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
14 вересня 2018 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №228 від 14.09.2018 р., позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
22 квітня 2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання відомостей щодо здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та просив здійснити таке нарахування та виплату належної грошової компенсації.
Листом відповідача від 07 травня 2020 року №338 позивача повідомлено, що виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду із цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні з військової служби у відставку за станом здоров'я, позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2018 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Відмовляючи у решті позовних вимог суд дійшов висновку про їх передчасність.
Переглядаючи рішення суду у частині задоволених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з аналізу положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про відпустки», дійшов висновків про те, що по-перше: в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби. По-друге, положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Указані висновки суду першої інстанції відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено рішення у зразковій справі №620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019р.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначив, що ознаками типової справи є:
- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;
- відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;
- підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України Про відпустки, статті 5, 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, стаття 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, стаття 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в період визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
- відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України Про відпустки, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;
- позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації та відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Такий самий суб'єктний склад сторін та предмет спору і в справі № 160/11532/19.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п.21 ст.4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ця справа є типовою справою по відношенню до справи №620/4218/18.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №620/4218/18, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Оскільки висновки суду першої інстанції щодо суті спору, які зроблені у цій справі, відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена за результатами розгляду зразкової справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для висновку щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, як про те зазначав відповідач в апеляційній скарзі.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік суд першої інстанції не урахував, що правовідносини між сторонами виникли не у 2015 році, а саме у 2017 році, тобто у році коли позивачем укладено контракт з військової частиною, у зв'язку з чим позивач має право на спірну компенсацію протягом періоду фактичного проходження публічної служби у рядах Військової частини НОМЕР_1 .
Та, обставина, що у довідці відповідача від 15.06.2020 року № 469, міститься інформація про не нарахування та виплати позивачеві спірної компенсації протягом 2015-2018 року не змінює суті того, що позивач як учасник бойових дій має право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій протягом періоду проходження публічної служби у військовій частині та наявні у матеріалах справи докази таких обставин протягом 2015-2017 не установлюють.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині визначення періоду протягом якого підлягає відновленню порушене право позивача .
Рішення у частині відмовлених позовних вимог учасниками не оскаржувалося, у зв'язку з чим колегія суддів не надає оцінку позовним вимогам у цій частині.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 у справі № 160/7262/20 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 у справі № 160/7262/20 змінити, зазначивши у резолютивній частині період, за яким ОСОБА_1 отримав право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових, за період «з 2017 по 2018 рік» замість «з 2015 по 2018 рік». В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 у справі № 160/7262/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України..
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко