16 грудня 2020 р.Справа № 520/9018/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/9018/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просив:
- скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003061314 від 25.05.2018, № 0003071314 від 25.05.2018, № 0003081314 від 25.05.2018, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, а також скасування винесеної відповідачем на їх підставі податкової вимоги форми "Ф" № 91942-17 від 01.08.2018.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003061314 від 25.05.2018.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003071314 від 25.05.2018.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003081314 від 25.05.2018.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми "Ф" № 91942-17 від 01.08.2018.
Відповідач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що доходи - це загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій матеріальні або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній морській) економічній зоні, та за її межами. Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються і надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» № 321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством “ОТП Банк” укладено кредитний договір № 700/1054/2008 від 08.02.2002, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 як позичальнику кредит у розмірі 124 800,00 доларів США, валюта кредиту - долар США.
Позивачем сплачувався борг за вказаним кредитним договором та станом на 01.01.2014 року складав 695639,98 грн.
07 квітня 2016 року на підставі Додаткового договору №3 до кредитного договору № ML700/1054/2008 від 08.02.2008 було змінено валюту боргових зобов'язань (сторони домовились змінити валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язань та встановити, що такою є гривня).
Розмір боргових зобов'язань в іноземній валюті, за якими у відповідності до Угоди про зміну валюти зобов'язання валюта змінена на гривню, а саме: 87 031,15 доларів США, на дату укладання Угоди про зміну валюти зобов'язання за офіційним курсом НБУ вже дорівнювала 2 259 148,24 грн.
Курсова різниця становила 1 563 508,26 грн.
Зазначене вказано у п.п. 2.3. Договору про внесення змін та доповнень № 4 від 07.04.2016р. до Кредитного договору № ML700/1054/2008 від 08.02.2008.
На підставі вказаного Договору про внесення змін та доповнень № 4 від 07.04.2016 до кредитного договору № ML700/1054/2008 від 08.02.2008 позивачу здійснено часткове прощення боргу у розмірі 1 118 614,11 грн., внаслідок сплати останнім самостійно суми боргу 1 061 900,00 грн.
У зазначеній додатковій угоді від 07.04.2020 №4 в примітці зазначено, що відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення” не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 1434/20-40-13-05-2500022222 від 17.04.2018, в якому, зазначено про встановлення порушенням позивачем:
- підпункту 164.2.17 “д” пункту 164.2 статті 164, пп.168.1.3 п. 168.1 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податковий зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 213500,54 грн.;
- пп. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, у результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016р.;
- п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме сума доходу не задекларована, сума військового збору не сплачена у розмірі 17 791,72 грн.
Так, у акті перевірки вказано, що згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у другому кварталі отримала дохід за ознакою “ 126” (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не відображено АТ “АТП БАНК”.
З метою визначення об'єкту оподаткування до АТ “АТП БАНК” було направлено стосовно відображених у податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма ДФ-1) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізичній особі ОСОБА_1 ). З отриманою відповіді АТ “АТП БАНК”у м. Харкові лист від 04.08.2017 повідомлено, що банк в своїй діяльності неухильно дотримується вимог чинного податкового законодавства з питань оподаткування при проведенні фінансово-господарської операції з контрагентами.
За наслідками перевірки встановлено, що ОСОБА_1 отримала дохід у вигляді суми основного боргу анульованого кредитором за його самостійним рішенням, з врученням боржнику відповідного повідомлення про таке анулювання. Позивач дохід у розмірі 1 186 114,11 грн. не задекларував, податок на доходи фізичних осіб за ставками визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу у сумі 213 500,54 грн. не визначив.
Як вбачається з акту перевірки, підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є висновок контролюючого органу про заниження об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військового збору через невключення до загального річного оподатковуваного доходу, отриманого позивачем як додаткове благо, а саме прощеної кредитором суми боргу (кредиту).
На підставі висновків акту № 1434/20-40-13-05-2500022222 від 17.04.2018 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення:
№ 0003061314 від 25.05.2018, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 266 875,68 грн., з них за основним платежем 213 500,54 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 53 375,13 грн.
№ 0003071314 від 25.05.2018, яким до платника застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за у розмірі 170 грн;
№ 0003081314 від 25.05.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 22 239,65 грн, з них за основним платежем 17 197,72 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4447,93 грн.
У зв'язку з несплатою у встановлені ПК України строки сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0003061314 від 25.05.2018, № 0003071314 від 25.05.2018, № 0003081314 від 25.05.2018, податковим органом була винесена податкова вимога № 0003061314 від 25.05.2018, якою, окрім сум визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення, застосовано пеню на загальну суму 32697,75 грн. згідно п. 129.1. ст. 129 Податкового Кодексу України.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій за неподання декларації про доходи фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Відповідно до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань” №321-VIII від 09 квітня 2015 року, положення якого набрали чинності 07 травня 2015 року, підрозділ 1 розділу XX “Перехідні положення” доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, слід розглядати окремо.
За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Таким чином, відносно випадку прощення діє спеціальна норма пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України по відношенню до вимог абзацу “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 №821/1594/17.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному конкретному випадку анульована (прощена) позивачу по кредитному договору сума боргу є основною сумою заборгованості за кредитом (тілом кредиту), при цьому на анульовану банком суму поширюється положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України, адже відносно заборгованості по договору № ML700/1054/2008 від 08.02.2008, на підставі Додаткового договору №3 від 07 квітня 2016 року було змінено валюту боргових зобов'язань (сторони домовились змінити валюту зобов'язання та валюту виконання зобов'язань та встановити, що такою є гривня), а борг за кредитом існував станом на 01.01.2014.
З матеріалів справи встановлено, що станом на 01.01.2014 сума боргу за кредитним договором позивача складала 87 031,15 доларів США. Офіційний курс курсу долару США по відношенню до гривні складав 7,9930 грн. Отже, показних еквіваленту невиконаних зобов'язань станом на 01.01.2014 борг складав 695 639,98 грн.
Сума боргу станом на 07.04.2016 складала 87 031,5 доларів США. Офіційний курс курсу долару США по відношенню до гривні складав 25,9579 грн. Отже, показних еквіваленту невиконаних зобов'язань станом на 07.04.2016 борг складав 2 259 145,89 грн.
Різниця між обрахованими показниками складає 1 563 505,91 грн.
Показник різниці перевищує розмір грошового боргу за кредитом (1 118 614,11 грн.), а тому не може бути кваліфікований у якості доходу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення № 0003061314 від 25.05.2018, яким платнику податку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 266 875,68 грн., з них за основним платежем 213 500,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 53 375,13 грн. є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
На підставі вказаних висновків щодо відсутності у позивача отриманого доходу, податкове повідомлення - рішення про № 0003071314 від 25.05.2018, яким до платника застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за у розмірі 170 грн. у зв'язку з неподання позивачем декларації за 2016 рік, також підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є протиправним визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту), у зв'язку з чим, податкове повідомлення - рішення № 0003081314 від 25.05.2018, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 22 239,65 грн., з них за основним платежем 17 197,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4447,93 грн. підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 59.1, 59.3 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, з боку відповідача як суб'єкта владних повноважень наявна протиправність нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій за неподання декларації про доходи фізичних осіб, тому наявні підстави для скасування такої податкової вимоги "Ф" № 91942-17 від 01.08.2018, яка винесена у зв'язку з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0003061314 від 25.05.2018, № 0003071314 від 25.05.2018, № 0003081314 від 25.05.2018.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі № 520/9018/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 24.12.2020 року