16 грудня 2020 р.Справа № 520/5291/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.08.20 року по справі № 520/5291/2020
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувсь до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправними дії Слобожанської митниці Держмитслужби щодо вилучення транспортного засобу, легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 під час складання протоколу про порушення митних правил № 2754/80700/19 від 15.12.2019 та подальшого утримання зазначеного транспортного засобу;
- визнати протиправними вимоги Слобожанської митниці Держмитслужби щодо зобов'язання позивача надати до відповідача інформацію про сплату ОСОБА_2 штрафу за постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2020 у справі № 953/2485/20 і щодо зобов'язання позивача сплатити кошти на відшкодування витрат митних органів за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 як умови для видачі позивачу транспортного засобу з метою його вивезення за межі України/державного кордону України; бездіяльності відповідача щодо неповернення/невидачі ОСОБА_1 транспортного засобу для його вивезення за межі державного кордону України та митної території України власником (або уповноваженою ним особою) та витребувати від Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 без підтвердження сплати штрафу ОСОБА_3 та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 з метою його вивезення за межі держави Україна/державного кордону України із зобов'язанням відповідача не чинити перешкод у вивезенні зазначеного легкового автомобіля за межі державного кордону України та митної території України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з таким рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.0.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що митницею безпідставно та необґрунтовано вчинено дії щодо відправлення легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 , який належить позивачу, до митного складу, оскільки митні правила були порушені не позивачем, а ОСОБА_2 , який провозив транспортний засіб в митну територію України та допустив порушення митних правил. Позивач вважає, що оскільки саме ОСОБА_1 , як власником вказаного автомобіля, не було допущено порушень митних правил, то він позбавлений обов'язку сплачувати штрафні санкції та витрати на зберігання автомобіля на митному складі митниці, а вказаний автомобіль підлягає негайному поверненню власнику.
Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто судом та залишено без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11.12.2019 року придбав автомобіль “Toyota Yaris” реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 (вартість - 850 евро), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 12.12.2019.
Підставою для реєстрації права власності на транспортний засіб був укладений Позивачем договір купівлі-продажу від 11.12.2019 щодо придбання вказаного транспортного засобу за суму 850 (вісімсот п'ятдесят) Евро в Фінляндії.
Для ввезення зазначеного автомобіля на територію України ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (який має посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 строком дії до 23.10.2018, № НОМЕР_6 строком дії до 21.09.2021 і має офіційну адресу в Україні: АДРЕСА_1 ) та попросив останнього здійснити ввезення (переміщення через кордон) зазначеного автомобіля для особистих потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності.
15.12.2019 представник позивача, ОСОБА_5 намагався ввезти вищевказаний легковий автомобіль із оформленням відповідної митної декларації за формою, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 21.05.2012.
Співробітник митного органу відмовив в оформленні митної декларації, про що було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807120/2019/80010 від 15.12.2019.
Одночасно відповідачем відносно ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил № 2754/80700/19 від 15.12.2019 про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за порушення ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України у зв'язку з невивезенням іншого транспортного засобу «VW PASSAT»,VIN: НОМЕР_7 . В зазначеному протоколі № 2754/80700/19 від 15.12.2019 зазначено місце проживання ОСОБА_4 в Україні - АДРЕСА_1 .
Під час складання протоколу відносно ОСОБА_4 щодо порушення ним митних правил про невивезення транспортного засобу «VW PASSAT»,VIN: НОМЕР_8 , вилучено особисте майно позивача ОСОБА_1 - зовсім інший легковий автомобіль Toyota Yaris, кузов НОМЕР_2 , держномер UYH-196.
Підставою для вилучення особистого майна ОСОБА_1 відповідачем вказано ч. 3 ст. 511 Митного кодексу України, а саме: майно власника ОСОБА_1 було вилучено в якості забезпечення сплати штрафу за ОСОБА_4 .
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій та прийняття відповідного рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що Дорученням від 13.12.2019 ОСОБА_1 надав громадянину Туркменістану ОСОБА_6 автомобіль “Toyota Yaris” реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 у користування з метою пересування по території республіки Польща та за кордоном.
15.12.2019 о 20 год. 28 хв. до зони митного контролю пункту пропуску “Гоптівка” у напрямку руху з Російської Федерації до України смугою руху “червоний коридор” в'їхав автомобіль “Toyota Yaris” реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 під керуванням громадянина Туркменістану ОСОБА_6 . При цьому громадянином ОСОБА_2 подано митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності з метою переміщення: “тимчасове ввезення”.
На етапі документального контролю згідно з даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (далі ЄАІС) було отримано інформацію, що громадянином Туркменістану ОСОБА_2 на митну територію України в зоні діяльності Харківської митниці ДФС у режимі тимчасового ввезення до 1 року 15.02.2018 року був ввезений транспортний засіб особистого користування “VW PASSAT” реєстраційний номер НОМЕР_9 (країна реєстрації - Литва), VIN-код: НОМЕР_7 з зобов'язанням щодо зворотнього вивезення протягом року.
Відповідно до даних програмно-інформаційного комплексу “Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення” ЄАІС станом на 15.12.2019 не зафіксовано факту перетину транспортним засобом особистого користування “VW PASSAT” реєстраційний номер НОМЕР_9 (країна реєстрації - Литва), VIN-код: НОМЕР_7 митного кордону України в напрямку виїзду за межі митної території України.
Також, відповідно до програмно-інформаційного комплексу “Реєстр порушників митних правил” ЄАІС та функціонального модулю “Провадження в справах про ПМГТ” АСМО “Інспектор” станом на 15.12.2019 не зареєстровано факту складання протоколу про порушення митних правил у відношенні громадянина Туркменістану ОСОБА_7 щодо порушення терміну тимчасового ввезення вищезгаданого транспортного засобу.
Згідно з вимогами статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більше як на 60 днів.
При здійсненні митного контролю 15.12.2019 громадянин Туркменістану ОСОБА_8 не надав документів, що підтверджують настання аварії або дії обставин непереборної сили відносно зазначеного транспортного засобу особистого користування та з письмовою заявою про факт настання дії обставин непереборної сили до органів доходів і зборів не звертався.
Як зазначив відповідач у відзиві на позов, громадянин Туркменістану ОСОБА_9 перевищив встановлений статтею 380 Митного кодексу України строк тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування “VW PASSAT” реєстраційний номер НОМЕР_9 (країна реєстрації - Литва), VIN-код: НОМЕР_7 більше, ніж на тридцять діб.
По даному факту у відношенні громадянина Туркменістану ОСОБА_8 був складений протокол про порушення митних правил №2754/80700/19 від 15.12.2019 за ознаками ч.6 ст.481 МК України. Транспортний засіб особистого користування “VW PASSAT” реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN-код: НОМЕР_7 , який є безпосереднім предметом порушення митних правил, у зв'язку з його відсутністю не вилучався.
Вимогами ч. 6 ст. 481 МК України передбачено накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
За приписами ч. 2 ст. 511 МК України, у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
З метою забезпечення сплати штрафу у громадянина Туркменістану ОСОБА_7 , відповідно до вимог статті 511 МК України здійснено тимчасове вилучення транспортного засобу особистого користування “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 .
З відзиву на позов встановлено, що на даний час вилучений на підставі статті 511 Митного кодексу України легковий автомобіль “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 розміщено на складі митниці з 16.12.2019.
Як вбачається зі змісту митної декларації декларації від 15.12.2019 року, поданої та заповненої ОСОБА_2 , транспортний засобі “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ввозився для особистого користування саме ОСОБА_2 .
За вимогами ч. 1 ст. 481 МК україни, перевищення встановленого відповідно до цього Кодексу строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України не більше ніж на три доби - тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 511 МК України, у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470,статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених ст. 481 МК України, тимчасове вилучення транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.
Згідно приписів п. 4.2. 7 Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409 (далі - Порядок № 627), обов'язковому переданню на склад Митниці (крім валютних цінностей та дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підлягають товари, транспортні засоби комерційного призначення, тимчасово вилучені відповідно до статті 511 Кодексу.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 15.12.2019 транспортний засіб “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ввозився саме для особистого користування останнім, та на момент перетину державного кордону транспортним засобом особистого користування “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 у митниці була відсутня будь-яка інформація щодо права володіння/користування вказаним транспортним засобом саме громадянином ОСОБА_1 , то митним органом у відповідності до вимог ст. 481, 511 МК України правомірно вилучено вказаний транспортний засіб особистого користування ОСОБА_7 та передано на склад митниці, з огляду на допущення останнім порушення митних правил ст. 380 МК України.
Щодо доводів позивача про те, що митним органом вилучено транспортний засіб “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 , який не належав порушнику ОСОБА_6 , що, одночасно порушує права власника вказаного транспортного засобу - ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.
По-перше, вказаний транспортний засіб було переміщено на склад митниці як забезпечення сплати ОСОБА_2 штрафних санкцій в порядку ст. 481, 511 МК України, а вказаний автомобіль не є безпосереднім предметом порушення митних правил, такі обставини встановлені в рішенні Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2020 по справі № 953/2485/2020.
По-друге, як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 до митниці не було надано будь-якої інформації щодо права володіння/користування вказаним транспортним засобом саме громадянином ОСОБА_1 , а факт реєстрації транспортного засобу “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 за ОСОБА_1 не звільняє останнього від обов'язку належного митного оформлення такого транспортного засобу у законодавчо встановлений спосіб та за передбаченою процедурою.
Окрім того, враховуючи те, що позивач у рамках даної справи оскаржує дії посадової особи митного органу щодо вилучення транспортного засобу, то у разі незгоди з дією щодо вилучення майна, як заінтересована особа, а саме: громадянин Туркменістану ОСОБА_9 , мав змогу оскаржити вказані дії в порядку статті 286 КАС України до місцевого загального суду як адміністративного суду протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Однак, доказів реалізації вказаного права ОСОБА_2 до суду не надано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Слобожанської митниці Держмитслужби щодо вилучення транспортного засобу, легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 під час складання протоколу про порушення митних правил №2754/80700/19 від 15.12.2019 та подальшого утримання зазначеного транспортного засобу, не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними вимоги Слобожанської митниці Держмитслужби щодо зобов'язання позивача надати до відповідача інформацію про сплату ОСОБА_2 штрафу за постановою Київського районного суду м.Харкова від 20.03.2020р. у справі №953/2485/20 і щодо зобов'язання позивача сплатити кошти на відшкодування витрат митних органів за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 як умови для видачі позивачу транспортного засобу з метою його вивезення за межі України/державного кордону України; бездіяльності відповідача щодо неповернення/невидачі ОСОБА_1 транспортного засобу для його вивезення за межі державного кордону України та митної території України власником (або уповноваженою ним особою) та витребувати від Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 без підтвердження сплати штрафу ОСОБА_3 та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 з метою його вивезення за межі держави Україна/державного кордону України із зобов'язанням відповідача не чинити перешкод у вивезенні зазначеного легкового автомобіля за межі державного кордону України та митної території України, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 6 ст. 239 МК України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.
Згідно частини 3 статті 243 Митного кодексу України якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації транспортних засобів, ці транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися.
Згідно з вимогами статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів.
Згідно з п. 3 розділу II Порядку витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.
Відповідно до пп. 3 розділу III Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 (далі - Порядок) розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.
Згідно з пунктом 9.1. Порядку № 627 товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім'я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов'язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника.
До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу (п. 9.2 Порядку № 627).
За приписами п. 9.10 Порядку № 627, особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, відмовляється у видачі зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин недотримання ними пунктів 9.2, 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав, що не дозволяють видачу майна зі складу.
У відповідності до приписів ч. 7 ст. 239 МК України, витрати митних органів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених упунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів на складах митних органів можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається власникам зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженим ними особам.
Відповідно до розділу II Порядку № 731 витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.
Витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року N 731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.
Витрати відшкодовуються шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на спеціальний реєстраційний рахунок митного органу або готівкою до каси митного органу чи через відділення вповноваженого банку.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 126 МК України, іноземні товари, поміщені в митний режим митного складу, зберігають статус іноземних товарів.
За приписами ч.1 ст. 128 МК України, допускається передача права власності на іноземні товари, поміщені у митний режим митного складу. Інформація про власника таких товарів надається митному органу під час випуску зазначених товарів з митного складу. Якщо зміна власника товару передбачає вивезення товару з території України, таке вивезення здійснюється на підставі нових товаросупровідних документів і митної декларації (документа, що її замінює).
Статтею 129 МК України унормовано, що митний режим митного складу завершується шляхом поміщення товарів, поміщених у цей митний режим, в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
У відповідності до вимог ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює:
1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію;
2) визначення переліку митних формальностей, обов'язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків;
3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією;
4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією;
5) надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов'язковими для виконання за такою декларацією, та посадову особу митного органу, призначену для їх виконання (у разі її призначення).
У разі якщо автоматизованою системою митного оформлення або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.
Інформація про виконання митних формальностей автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі в установленому порядку вноситься до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України та передається декларанту або уповноваженій ним особі.
У відповідності до ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:
1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;
2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;
3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;
4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;
5) відомості про товари:
а) найменування;
б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;
в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах);
г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);
д) опис упаковки (кількість, вид);
е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;
є) фактурна вартість товарів;
ж) митна вартість товарів та метод її визначення;
з) відомості про уповноважені банки декларанта;
и) статистична вартість товарів;
6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати:
а) ставки митних платежів;
б) застосування пільг зі сплати митних платежів;
в) суми митних платежів;
г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу;
ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;
д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати);
7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;
8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;
9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;
10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Аналізуючи вищезазначені норми права випливає, що товар, вилучений та переміщений на митний склад відповідно до приписів ст. 481, 511 МК України, зберігає статус іноземного товару (як нерозмитнений та такий, що не був ввезений на митну територію України) та може бути виданий власнику та/або уповноваженій особі власника у разі попереднього відшкодування саме власником такого транспортного засобу витрат митних органів н зберігання транспортного засобу, сплати відповідних митних платежів та подальшого митного оформлення у спосіб, який буде обрано власником та/або уповноваженою ним особою, що буде означати завершення митного режиму складу. В подальшому, за власником товару зберігається обов'язок щодо дотримання митних формальностей згідно ст. 248 МК України та митного оформлення товару (транспортного засобу) згідно приписів ст. 257 МК України.
Таким чином, враховуючи те, що транспортний засіб (легковий автомобіль “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ) станом на момент розгляду справи не розмитнений (оскільки перебуває на митному складі), не знаходиться на митній території України, то позивач та/або його уповноважений представник має право на фактичне отримання зі складу митниці вказаного транспортного засобу, у разі попереднього відшкодування витрат митних органів на його зберігання та сплати відповідних митних платежів та митного оформлення зазначеного товару, в режимі, який буде зручний для позивача.
Разом з цим, суд першої інстанції вірно звернув увагу позивача, що ст. 74-76 МК України передбачено можливість обрання декларантом митного режиму імпорт.
Відповідно до ст. 74 МК України, Імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 75 МК України, митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.
Законодавством України з питань державної митної справи можуть бути визначені документи, які використовуються для декларування товарів у митний режим імпорту замість митної декларації. Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:
1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;
2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;
3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно ст.. 76 МК України, підтвердженням українського статусу товарів, зазначених у частині першій цієї статті, є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.
Таким чином, поміщення товару у митний режим імпорту з випуском його у вільний обіг свідчить про закінчення процедури митного оформлення товару, якою позивач може скористатись за передбаченими вище умовами.
Отже, враховуючи те, що Слобожанською митницею Держмитслужби транспортний засіб (легковий автомобіль “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 ) переміщено до митного складу у відповідності до вимог Митного кодексу України (як гарантія сплати штрафних санкцій особою, яка ввозила вказаний транспортний засіб до митної території України та порушила вимоги ст. 481 МК України), а позивачем наразі не вчинено дій щодо відшкодування витрат митних органів на зберігання автомобіля, сплати відповідних митних платежів та митного оформлення вказаного товару, за яким наразі зберігається статус іноземного товару, то позовні вимоги в частині визнання протиправними вимоги Слобожанської митниці Держмитслужби щодо зобов'язання позивача надати до відповідача інформацію про сплату ОСОБА_2 штрафу за постановою Київського районного суду м. Харкова від 20.03.2020 у справі № 953/2485/20 і щодо зобов'язання позивача сплатити кошти на відшкодування витрат митних органів за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 як умови для видачі позивачу транспортного засобу з метою його вивезення за межі України/державного кордону України; бездіяльності відповідача щодо неповернення/невидачі ОСОБА_1 транспортного засобу для його вивезення за межі державного кордону України та митної території України власником (або уповноваженою ним особою) та витребувати від Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 без підтвердження сплати штрафу ОСОБА_3 та без підтвердження сплати витрат за зберігання легкового автомобіля “Toyota Yaris”, реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації - Фінляндія), VIN-код: НОМЕР_2 з метою його вивезення за межі держави Україна/державного кордону України із зобов'язанням відповідача не чинити перешкод у вивезенні зазначеного легкового автомобіля за межі державного кордону України та митної території України.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин у процесі розгляду справи не встановлено.
Стосовно інших способів захисту прав позивача, заявлених позивачем у письмовій заяві № 2 про зміну предмету позову від 25.06.2020 року (вх. № 01-26/48056/2020) та у заяві з процесуального питання (вх. № 01-26/43557/2020), то колегія суддів зазначає, що позивачу слід вказувати конкретно визначені способи захисту його прав, з урахуванням приписів ст. 5 КАС України та предмету позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правомірного вчинення відповідних дій та прийняття відповідного рішення, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що зумовлює, згідно приписів ст.316 КАС України, залишення вимог апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року по справі № 520/5291/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 24.12.2020 року