22 грудня 2020 р.Справа № 520/1026/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,
представника позивача: Кундіуса І.В.,
представника відповідача: Бирки Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., повний текст складено 15.07.20 року) по справі № 520/1026/2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ДК Консалт"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ДК Консалт» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 17.09.2019 №00000130511.
В обґрунтування позову зазначило, що підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Трейд Сістем» та з ТОВ «Слім Груп» та правомірно визначило витрати та сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами.
Позивач стверджує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентами є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Позивач також зазначає, що надані первинні документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вказує, що судом першої інстанції безпідставно враховано докази, які не є належними, а саме акти виконаних робіт не розкривають зміст наданих послуг, а лише містять загальну інформацію. Зазначає, що належних доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання юридичних послуг у ТОВ «Трейд Сістем» та ТОВ «Слім Груп» позивачем не надано.
Зазначає, що судом не враховано податкову інформацію щодо контрагентів позивача, в якій встановлено відсутність у останніх виробничих та трудових ресурсів, надання юридичних послуг не відноситься до основної господарської діяльності контрагентів.
При цьому основним видом діяльності ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт» є діяльність у сфері права, що свідчить про спроможність позивача самостійно виконувати роботи з надання юридичних послуг, отже відсутня економічна доцільність придбання юридичних послуг у підприємств з іншими видами діяльності.
З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «Трейд Сістем» апелянт зазначає, що договір про придбання юридичних послуг підписано директором ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт» у м. Маріуполь, проте наказів про відрядження директора підприємства чи його працівників не надано, отже фактично не здійснювався виїзд на підписання договору.
Зазначає, що надати обсяг послуг, зазначений в актах не можливо, що свідчить про очевидну нереальність господарських операцій, акти виконаних робіт не місять посилань на конкретні судові справи по яких надавалися відповідні послуги. Проведеним аналізом ланцюгу постачання юридичних послуг встановлено, що контрагенти Позивача придбавали юридичні послуги, придбання яких не підтверджується ланцюгом постачання, що доводиться зведеним реєстром податкових накладних на реалізацію та придбання конкретних товарно-матеріальних цінностей.
Також просить врахувати при вирішенні справи правові позиції Верховного Суду у подібних справах, зокрема, які викладені в постановах від 26.12.2018 по справі № 2а/0570/23581/11, від 18.12.2018 по справі № 816/1118/17.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що угоди із зазначеними контрагентами мали реальний характер, виконання їх підтверджено належними первинними документами, які надавалися на перевірку та до суду.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ГУ ДФС в Харківській області наказом від 12.08.2019 № 5667 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Трейд Сістем» за звітний період декларування ПДВ червень 2018 року та ТОВ «Слім Груп» за звітний період декларування ПДВ грудень 2018 року та подальшої реалізації (т. 1 а.с. 41-42)
Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт», за результатами якої складено акт № 2972/20-40-14-11-10/21204907 від 28.08.2019 (т.1 а.с. 14-38).
За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст,198, п. 201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме: встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 423 636 грн., у тому числі за червень 2018 року у сумі 267 803 грн., за грудень 2018 року у сумі 2 155 833 грн.
17.09.2019 ГУ ДПС в Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000130511, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 3 029 545,00 грн (за основним платежем в розмірі 2 423 636 грн та за штрафними санкціями в розмірі 605 909 грн) (т.1 а.с. 13).
Підставою для донарахування грошового зобов'язання слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ «Трейд Сістем» та ТОВ «Слім Груп».
Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне виконання спірних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, відповідачем не надано належних доказів, які свідчать про недобросовісність позивача як платника податку або фіктивність його контрагентів.
Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування платником ПДВ податкового кредиту врегульований нормами статті 198 ПК України.
Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов'язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Судовим розглядом встановлено, що видами діяльності підприємства позивача є: діяльність у сфері права (основний); неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань інформатизації; консультування з питань комерційної діяльності й керування.
01.06.2016 між ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику консультації та юридичну допомогу у будь-яких питаннях юридичного (правового) характеру, які виникають при здійсненні замовником поточної підприємницької діяльності.
Замовник письмово чи усно повідомляє про питання, що підлягають вирішенню. Виконавець вільний в методах і способах здійснення своїх зобов'язань за Договором (пп.п.п.2.1, 2.7. Договору).
01.06.2018 між ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «ДК Консалт» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику консультації та юридичну допомогу у будь-яких питаннях юридичного (правового) характеру, які виникають при здійсненні замовником поточної підприємницької діяльності.
Замовник письмово чи усно повідомляє про питання, що підлягають вирішенню (пп. 2.1. Договору).
Виконавець вільний в методах і способах здійснення своїх зобов'язань за Договором (пп. 2.7. Договору).
З метою виконання зазначених договорів, та враховуючи великий обсяг роботи, позивачем укладено договори з ТОВ «Трейд Сістем» та ТОВ «Слім Груп», господарські взаємовідносини з якими перевірялися контролюючим органом.
04.06.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ «Трейд Сістем» (виконавець) укладено договір № 10-01/18-02 про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (т. 1 а.с. 52-53).
Конкретні види послуг, що надаються виконавцем, зазначаються в актах надання послуг. Вартість послуг узгоджується сторонами та зазначається в акті наданих послуг (п. п.,1.3., 3.1 Договору).
Судом встановлено, що перелік робіт узгоджувався між позивачем та ТОВ " Трейд Сістем" згідно заявок, які за умовами договору , складалися як письмово так і усно.
Зокрема, 04.06.2018 позивачем направлено ТОВ «Трейд Сістем» заявку про надання послуг за договором від 04.06.2018, в якому заявник просить прийняти в роботу по його контрагентам ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» та ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» наступні питання: надання правової допомоги у справах № 910/18736/15, 826/16494/16, 826/13510/17; надання правової допомоги у виконавчих провадженнях; надання правової допомоги у кримінальних провадженнях; розроблення посадових інструкцій для головного бухгалтера та бухгалтера 1-ї категорії, проведення семінару для працівників підприємства стосовно актуальних питань оподаткування, з питань регулювання небанківських фінансових ринків, з питань трудового законодавства; складання та правовий аналіз договорів; розробка проекту колективного трудового договору.
В підтвердження виконання договору позивачем до суду надано: договори, акти надання послуг № 83 від 18.06.2018, № 85 від 18.06.2018, № 133 від 25.06.2018, № 132 від 25.06.2018, № 134 від 26.06.2018, № 129 від 26.06.2018, № 131 від 27.06.2018, № 130 від 26.06.2018, № 84 від 18.06.2018, заявки на завдання, звіти, процесуальні документи, складені на виконання послуг, платіжні доручення.
Доводи апеляційної скарги, що акти виконаних робіт є не належними доказами, оскільки не розкривають зміст господарської операції, а також складені на виконання договору від 10.01.2018 № 10-01/18-02 , проте як договір, на виконання якого позивачем залучався контрагент, складено в часі пізніше, а саме 04.06.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Так, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт з ТОВ " Трейд Систем" датовані 18, 25, 26, 27 червня 2018 про надання послуг: юридичні консультації з питань податкового, господарського, цивільного, кримінального та трудового законодавства , ведення претензійно- позовної роботи за договором № 10-01/18-02 від 10.01.2018. Загальна сума послуг становить 1 606 820,00 грн, в тому числі ПДВ 267 803,33 грн. (т. 1 а.с. 54-62).
З метою зясування зазначених обставин, позивачем суду апеляційної інстанції надано письмові пояснення в яких останній зазначає, що посилання в актах виконаних робіт на дату укладення договору "10.01.2018", а не "04.06.2018" є технічною помилкою, допущеною працівником підприємства, про яку позивач повідомив своєчасно контрагента, в підтвердження чого надав відповідні листи від 30.06.2018 .
Як до перевірки , так і до суду позивачем надано договір № 10-01/18-02 від 04.06.2018 з ТОВ " Трейд Сістем", на виконання якого і складалися спірні акти виконаних робіт, що підтверджується запитом про надання копій документів та відповіддю на запит від 15.08.2019 з відміткою посадової особи ГУ ДПС у Харківській області про їх отримання.
Доказів на спростування зазначених обставин відповідачем до суду не надано.
Отже службовими особами податкового органу при складанні акту перевірки допущено описку в тексті, та помилково надано оцінку договору із датою 10.01.2018.
Колегія суддів зауважує, що надані позивачем документи дають можливість ідентифікувати осіб, які їх склали, містять обов'язкові реквізити, відомості про господарську операцію , а отже є належними та допустимими.
Згідно звіту про виконані роботи за договором від 04.06.2018 правова допомога надавалась ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» та ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» зокрема: надання правової допомоги по різним справам, у кримінальних провадженнях, виконавчих провадженнях, правовий аналіз та складання договорів з підприємствами, розроблення посадових інструкцій для працівників ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект», проведення семінарів, розробка проекту колективного трудового договору, консультації у сфері інтелектуальної власності у зв'язку з розробкою підприємством власної корисної моделі.
Для надання послуг за даним договором ТОВ «Трейд Сістем» залучались фахівці у галузі права, а саме: адвокат ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 75-81)
Оплата вказаних послуг здійснена в безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в загальній сумі 168 676,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 210-211).
01.12.2018 між позивачем (замовник) та ТОВ «Слім Груп» (виконавець) укладено договір № 01/12-18-СГ про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з правового супроводження господарської діяльності замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (т. 1 а.с. 63-64).
Відповідно до п. 1.3 договору конкретні види послуг, що надаються виконавцем, зазначаються в актах надання послуг.
Вартість послуг узгоджується сторонами та зазначається в акті наданих послуг (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 4.1. Договору замовник сплачує виконавцю суму, розмір якої визначений в п. 3.1 цього Договору, шляхом банківського переказу на поточний рахунок або в касу виконавця на протязі трьох днів з дати отримання замовником рахунку-фактури.
Перелік робіт узгоджувався між позивачем та ТОВ "Слім Груп" згідно заявок, які за умовами договору , складалися як письмово так і усно.
Зокрема, 01.12.2018 позивачем направлено ТОВ «Слім Груп» заявку про надання послуг за договором від 01.12.2018, в якому заявник просить прийняти в роботу по його контрагентам ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» та ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» наступні питання: надання правової допомоги у справах № 826/13824/18, № 640/20767/18, №826/16019/17, 640/19216/18; надання правової допомоги у виконавчих провадженнях № 56604381, № 57050954; надання правової допомоги у кримінальних провадженнях № 12017220480005585, №12017220480001134, № 32017100100000085; складання та правовий аналіз договорів; ведення претензійної роботи по заблокованим податковим накладним; надання консультацій директору та головному бухгалтеру з питань податкового законодавства.
В підтвердження виконання договору позивачем до суду надано: договори, акти надання послуг № 74 від 17.12.2018, № 75 від 19.12.2018, № 76 від 18.12.2018, № 77 від 17.12.2018, № 78 від 19.12.2018, № 79 від 18.12.2018, № 80 від 17.12.2018, № 81 від 19.12.2018, № 82 від 19.12.2018, № 83 від 18.12.2018, заявки на завдання, звіти, процесуальні документи, складені на виконання послуг, рахунки на оплату, платіжні доручення.
Згідно актів виконаних робіт ТОВ "Слім Груп" надавалися послуги: юридичні консультації з питань податкового, господарського, цивільного, кримінального та трудового законодавства , ведення претензійно-позовної роботи, представництво інтересів в судових засіданнях, надання консультацій у сфері банківського права та питань кредитування за договором № 01/12-18-СГ. Загальна сума наданих послуг складає 12 935 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2 155 833,33 грн (т.1 а.с. 65-74).
Згідно звіту про надані послуги на підставі договору від 01.12.2018 правова допомога надавалась ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» та ТОВ «Нафтогазова компанія «Газінвестпроект» зокрема: надання правової допомоги по різним справам, у кримінальних провадженнях, виконавчих провадженнях, правовий аналіз та складання договорів з підприємствами, підготовка документації та представництво інтересів для участі ТОВ «Будівельно-проектна компанія «Газінвестпроект» в тендерах, ведення претензійної роботи по заблокованим податковим накладним, надання консультацій директору та головному бухгалтеру з питань податкового законодавства.
З метою надання послуг за даним договором ТОВ «Слім Груп» залучались адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 82-86)
Для оплати вказаних послуг ТОВ «Слім Груп» надані позивачу рахунки на оплату (т. 1 а.с. 75-84)
Оплата послуг здійснена в безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця в загальній сумі 2 205 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 212-223).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем первинні та інші документи повною мірою розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.
Доводи апеляційної скарги про недоліки в актах виконаних робіт, які полягають у відсутності деталізованого опису наданих послуг, що свідчить про сумнівність їх надання колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Положеннями ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
Так, оцінивши зазначені правочин за правилами ст. 90 КАС України, колегія суддів зазначає, що правочини за формою та змістом не суперечать закону.
Колегія суддів вказує на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надають тощо.
При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, а тому доводи апелянта про нереальність спірних господарських операцій, з огляду на деякі недоліки в оформленні документів, колегія суддів відхиляє.
Зокрема, контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року справа 820/13056/13-а, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Судом встановлено, що акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити, встановлені ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Крім того, позивачем надано звіти про виконані роботи, в яких міститься деталізований перелік юридичних послуг, які надавались контрагентами на виконання договорів, а також процесуальні документи, які виготовлялись під час надання правової допомоги (т. 2 а.с. 75-256).
Положення статей 9, 79, 80 КАС України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Право надавати заперечення щодо висновків органу доходів і зборів та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19.05.2020 по справі № 826/18989/15, від 30.11.2020 по справі №816/505/17.
Отже доводи відповідача щодо недоліків актів виконаних робіт є безпідставними, оскільки чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання послуг. Зокрема, відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання актів як первинних документів.
В свою чергу, у наявних в матеріалах справи актах міститься назва наданих послуг, їх зміст та обсяг, деталізований перелік послуг зазначено у звітах.
Таким чином, дослідивши в сукупності всі надані позивачем докази, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, відсутність деталізації наданих послуг в актах виконаних робіт не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій.
В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували нікчемність укладених угод, відсутні докази та обґрунтування недійсності укладених позивачем правочинів.
Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, та на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та ТОВ Трейд Сістем" та ТОВ " Слім Груп" .
Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо отримання (надання) консультаційних послуг, або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи не містять дефектів форми, змісту або походження , котрі в силу ст. 9 Закону № 996-XIV, ст. 44 ПК України спричиняють втрату первинними документами юридичних сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності господарських операцій.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.
Щодо доводів апеляційної скарги про сумнівність господарських операцій з ТОВ «Трейд Сістем» з огляду на підписання договору за місцем знаходження контрагента та відсутності доказів відрядження працівників позивача до м. Маріуполь, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Під час судового розгляду позивач пояснив, що обмін документами при укладенні договору між позивачем та ТОВ «Трейд Сістем», враховуючи на його віддаленість, відбувався шляхом листування засобами поштового зв'язку.
Діючим законодавством не заборонено здійснення підписання договору у такий спосіб. Доказів, що відсутності листування та об'єктивної неможливості його здійснити відповідачем до суду не надано.
Колегія суддів зазначає, що договір з ТОВ "Трейд Сістем" є чинним, не визнаний недійсним, доказів зворотнього відповідачем не надано, що свідчить про безпідставність його доводів в цій частині.
Доводи апелянта про те, що підприємства, у яких ТОВ «Трейд Сістем» замовляло юридичні послуги по ланцюгу постачання зареєстровані однією датою, за єдиною адресою та з єдиним видом діяльності, колегія суддів вважає такими, що не свідчить про фіктивність підприємств та їх створення без мети отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.
Доказів на підтвердження можливої фіктивності вказаних підприємств, як-от: судових рішень, вироків відповідачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.
Доводи відповідача щодо неможливості встановити по ланцюгу постачання послуг, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Вказані висновки відповідача ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах , зокрема витягами з єдиного державного реєстру податкових накладних (т. 3 а.с. 47-48). Відповідачем визнано, що перевірки щодо контрагентів позивача так і по ланцюгу постачання послуг податковим органом не проводилися.
Колегія суддів зазначає, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань.
Доводи скаржника про недостатність трудових ресурсів у контрагентів позивача та по ланцюгу постачання, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що носять характер припущень, оскільки контрагенти позивача мають працівників. Відповідачем не доведено з огляду на характер здійснюваної послуги, чи мало місце залучення необхідних ресурсів на підставі цивільно-правових договорів контрагентами позивача.
Колегія суддів зазначає, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
При цьому, відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.
Разом з тим, відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарських операцій, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.
Крім того, господарські відносини контрагентів позивача із третіми особами, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача безпосередньо з його контрагентами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах та витяги з єдиного державного реєстру податкових накладних відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Крім того, платник податків, який придбав послугу в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Доводи скаржника про відсутність економічної доцільності на придбання юридичних послуг, що свідчить про сумнівність господарських операцій колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі є лише припущеннями контролюючого органу. При цьому, колегія суддів зауважує, що суб'єкт господарювання наділений самостійністю та дискрецією під час прийняття рішень, зокрема, щодо залучення інших контрагентів для здійснення своєї господарської діяльності, а тому відсутні підстави вважати сумнівними господарські операції з надання юридичних послуг лише з тих мотивів, що позивач сам в змозі їх надавати без залучення інших підприємств.
З приводу посилання відповідача на неможливість встановити з наданих позивачем документів економічного ефекту від наданих послуг, колегія суддів вказує на те, що такі послуги, зокрема з отримання консультування з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, комерційної діяльності, а також послуг з правової оцінки договорів, мають економічний ефект самі по собі, оскільки фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення для господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості виконання юридичних послуг в короткий проміжок часу оскільки останні включають в себе великий об'єм роботи, колегія суддів вважає такими, що є припущеннями податкового органу, оскільки доказів неможливості їх виконання саме за такий час ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.12.2018 по справі № 2а/0570/23581/11 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в цій постанові Верховний Суд не вирішив спір по суті, а направив справу на новий розгляд для з'ясування питання правомірності податкового повідомлення-рішення.
Посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.12.2018 по справі № 816/1118/17 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у вказаній справі не є тотожними справі, що розглядається.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та часткової оплати послуг підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується належними первинними документами.
При цьому, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно з'ясував, що придбані у контрагентів послуги були використані позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані первинні документи відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, а й отже, реальність господарських операцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 17.09.2019 № 00000130511є протиправним та правомірно скасовано судом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року по справі № 520/1026/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 24.12.2020 року