24 грудня 2020 р. Справа № 480/755/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/755/20
за позовом ОСОБА_1
до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області
про визнання протиправними та скасування рішення та пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (далі по тексту - відповідач, Кириківська селищна рада), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 “Про створення громадського пасовища в с.Рябина Кириківської селищної ради”;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області”;
- зобов'язати Кириківську селищну раду Великописарівського району Сумської області надати дозвіл ОСОБА_1 за його заявою від 23.07.2019 на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови Кириківської селищної ради у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з огляду на рішення Кириківської селищної ради від 28.11.2019 року, яким на земельній ділянці з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 створено громадські пасовища, за відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою встановлених у ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 480/755/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання протиправними та скасування рішення та пункту рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необгрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/755/20 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені при розгляді справи у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням землі загального користування для громадського пасовища, що унеможливлює її передачу у власність, оскільки, згідно інформаційної довідки з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га має цільове призначення землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Зауважив, що в матеріалах справи відсутній витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494, на який посилався суд першої інстанції при прийнятті рішення. Разом з цим, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 не належить до земель загального користування, а тому на ній не може бути створено громадське пасовище згідно класифікації видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548. Також, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 «Про створення громадського пасовища с. Рябина Кириківської селищної ради» не стосується позивача та не порушує його прав та законних інтересів, оскільки в порушення вимог ст.ст. 6, 8, 9 КАС України судом залишено поза увагою порушення відповідачем принципу першочерговості по розгляду звернення ОСОБА_1 , встановленому у пункті 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з огляду на протиправне включення в першу чергу питання щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 до рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 року, зазначивши в подальшому дане рішення, як підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації. Крім зазначеного вказав на те, що судом першої інстанції не враховано, що ст. 118 ЗК України містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте, у рішенні сільської радипро відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Рябина Кириківської селищної ради відсутні посилання на будь-яку з підстав, передбачених ст. 118 ЗК України. З огляду на викладене, посилаючись на приписи ст.317 КАС України та висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 року по справі №545/808/17, вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач у надісланому відзиві на апеляційну скаргу зазначив про відсутність порушення прав позивача у спірних правовідносинах з огляду на те, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га із кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 знаходиться у комунальній власності Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області та не може бути поділена та в подальшому передана у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га. Вважає неприйнятними твердження апелянта про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 не належить до земель загального користування, а тому не може бути віднесена до земель пасовища, оскільки ч.ч.1, 2 ст. 20 ЗК України передбачено віднесення земель до тієї чи іншої категорії на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а ч.2 ст. 34 ЗК України встановлює можливість створення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування громадських пасовищ на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади. З огляду на викладені доводи, просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території с.Рябина Кириківської селищної ради Велтикописарівського району в масиві земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 (а.с.16).
23.07.2019 року ОСОБА_1 подав до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області заяву, у якій зазначив, що 15.05.2019 він звертався до селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, але у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку він бажає отримати у власність, входить до складу вже сформованої земельної ділянки площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494, то ним подається клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га із кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га(а.с.18,19).
28.11.2019 року рішенням Кириківської селищної ради 35 сесії 7 скликання від “Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради”, вирішено створити громадське пасовище загальною площею 410,92 га за рахунок земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, серед яких наявна земельна ділянка площею 39,7956 га, кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 (а.с.36).
10.12.2019 року постійною комісією з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища розглядались низка питань, одним із яких в пункті 11 зазначено про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області та прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки, у зв'язку з виділенням під громадське пасовище (а.с.34).
12.12.2019 року рішенням 36 сесії 7 скликання “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області”, відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га (а.с.37).
Згідно пункту 8 додатку 3 до рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га (а.с.38).
27.12.2019 року на адвокатський запит №27-12 Кириківська селищна рада листом від 13.01.2020 року №02-38/78 повідомила, що 12.12.2019 заява ОСОБА_1 розглянута та за результатами її розгляду прийнято рішення про відмову у наданні йому дозволу, у зв'язку з тим, що 28.11.2019 року селищною радою було прийнято рішення, яким на земельній ділянці з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 створено громадське пасовище(а.с.21-26).
Вважаючи, що у відповідача були відсутні правові підстави відмовляти у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на бажану земельну ділянку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 “Про створення громадського пасовища в с.Рябина Кириківської селищної ради”, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене рішення селищної ради не порушує прав та інтересів позивача.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” та зобов'язання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області надати дозвіл ОСОБА_1 за його заявою від 23.07.2019 на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га із кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, суд першої інстанції виходив з того, що бажана земельна ділянка належить до земель загального користування (пасовище), тобто, є загальнодоступною для всіх суб'єктів і не може бути передана у приватну власність, тому наявні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
З приводу вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 “Про створення громадського пасовища в с.Рябина Кириківської селищної ради”, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Законом України "Про землеустрій" та Земельним кодексом України.
Стаття 1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття "цільове призначення земельної ділянки", згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.
Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Згідно КВЦПЗ землі запасу, резервного фонду та загального користування поділяються на цільове призначення: 16.0 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); 18.0 землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).
Головне управління Держгеокадастру у Сумській області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" передало Кириківській селищній раді землі державної власності сільськогосподарського призначення в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га має цільове призначення - 16.00 землі запасу (земельні ділянки які не надані у власність або користування громадянам або юридичним особам).
Згідно КВЦПЗ громадське пасовище може бути створено на земельних ділянках категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, а цільове призначення: 18.00 землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).
Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 не належить до земель загального користування, а тому на ній не може бути створено громадське пасовище.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як на підставу прийняття рішення про створення громадського пасовища, послався на клопотання уповноваженої особи загальних зборів громадян села Рябина громадянки ОСОБА_2 від 18.11.2019 щодо забезпечення потреби у випасанні худоби на землях кормових угідь сільськогосподарського призначення комунальної власності.
При цьому, рішення про створення громадського пасовища прийнято 28.11.2019 без оприлюднення проекту рішення та без попереднього розгляду профільною постійною комісією, що свідчить про порушення процедури прийняття цього рішення, визначеною Регламентом роботи Кириківської селищної ради та Положення про постійні комісії Кириківської селищної ради.
Так, відповідно до пункту 3.1 Положення про постійні комісії Кириківської селищної ради основним завданням постійної комісії є розробка та попередній розгляд проектів рішень, що виносяться на розгляд ради, підготовка висновків з питань, які планується винести на розгляд ради.
Пунктом 3.9 вказаного Положення визначено, що всі питання, які виносяться на розгляд сесії, попередньо обов'язково розглядаються профільною постійною комісією.
За приписами ст. 37 Регламенту роботи Кириківської селищної ради пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вносити, селищний голова, постійні комісії, депутат (депутати) Ради, депутатські групи.
З листа Кириківської селищної ради від 13.01.2020 вбачається, що проект рішення про створення громадського пасовища на засіданні постійної комісії не розглядався. Проект оскаржуваного рішення був включений до питань порядку денного сесії за пропозицією в.о. старости Рябинівського старостинського округу ОСОБА_3 на засіданні сесії, який не мав права вносити на розгляд сесій такий проект рішення .
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Вимоги цієї частини щодо строку оприлюднення не застосовуються до проектів рішень органів місцевого самоврядування, спрямованих на надання адміністративних послуг, якщо це призведе до порушення встановленого законом строку надання відповідної адміністративної послуги.
В порушення вказаної норми Закону, проект рішення про створення громадського пасовища не оприлюднювався.
Відповідно до ч. 4 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з відповідним клопотання 23.07.2019, а рішення щодо його розгляду, відповідач прийняв тільки 12.12.2019, відмовивши у задоволенні клопотання з тих підстав, що земельна ділянка виділена під громадське пасовище.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням позивача, що Кириківська селищна рада, знаючи про те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 подані учасниками АТО, у тому числі позивачем, заяви про надання дозволів, порушуючи вимоги принципу першочерговості по розгляду звернення ОСОБА_1 , встановленому у пункті 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", перешкоджаючи праву учасникам АТО на отримання земельних ділянок у власність, не розглядає заву позивача про надання дозволу, а включає земельну ділянку з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 до рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради" з порушенням норм чинного законодавства та процедури прийняття рішення, чим порушує права позивача, оскільки вказує дане рішення, як підставу відмови позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем при прийняттті оскаржуваного рішення від 28.11.2019 "Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради" було порушено наведені вище норми земельного законодавства, а також порушено процедуру оприлюднення останнього, колегія суддів приходить до висоновку про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання його протиправним та скасування.
З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області”, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі за текстом - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Статтею 121 ЗК України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.
Таким чином, вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки комунальної власності відноситься до повноважень Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області.
Нормами статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Частинами першою і другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зауважує, що стаття 118 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.
Таким чином, відповідач, враховуючи вимоги Земельного кодексу України та покладені на нього обов'язки, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.
Разом з цим, рішенням 36 сесії 7 скликання “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” від 12.12.2019 року відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5921284400:05:005:0494 площею 39,7956 га без посилань на жодну з підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, з тих, що передбачені Земельним кодексом України.
Приймаючи зазначене рішення від 12.12.2019 та відмовляючи в задоволенні звернення позивача, відповідач посилався на ст. 25, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 12, 34, 79-1, 123 Земельного кодексу України, враховуючи рішення 35 сесії 7 скликання від 28.11.2019 року “Про створення громадського пасовища в с. Рябина Кириківської селищної ради” та рішення постійної комісії з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України.
Отже, відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_1 не надана оцінка фактичним обставинам та не перевірено клопотання позивача на предмет відповідності його вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню пункт 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” щодо звернення ОСОБА_1 .
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що пункт 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” щодо розгляду інших звернень громадян не стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Також, в силу приписів чинного законодавства суд не наділений повноваженнями щодо розгляду питань стосовно прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, не залучених в якості сторін у даній справі, а тому скасуванню підлягає рішення Кириківської селищної ради від 12.12.2019 року лише в частині розгляду звернення позивача.
Щодо зобов'язання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області надати дозвіл ОСОБА_1 за його заявою від 23.07.2019 на поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, колегія суддів вказує на таке.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 по справі № 2040/6320/18.
Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не встановив у клопотанні позивача та наданих ним документах наявності або відсутності обставин, які у розумінні ч.7 ст.118 ЗК України є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тому вказане клопотання підлягає розгляду повноважним органом на відповідність вимогам закону.
Колегія суддів зауважує, що зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, в даному випадку, є необґрунтованим та може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням певних фактичних обставин справи.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку належнім та достатнім способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобов'язання Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами про поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З огляду на викладене вище, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 480/755/20 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
З приводу вимоги апеляційної скарги про стягнення витрат на правову допомогу, понесених в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.139 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Згідно п.п. 1, 2 частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2020 року (до винесення судового рішення по справі) на адресу Сумського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 15.11.2019 року, складений між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 .
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу за договором № 4 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2020 року, позивачем також було долучено до матеріалів справи доповнення від 13.02.2020 року до договору про надання правової допомоги від 15.11.2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2020 року та квитанцію до прибуткового касового ордера № 6 від 10.03.2020 року (а.с.89-91).
Загальну суму правничої допомоги для розгляду справи позивачем визначено у розмірі 2000,00 гривень.
Так, згідно доповнень від 13.02.2020 року до договору про надання правової допомоги від 15.11.2019 року, гонорар адвоката за виконання ним доручення клієнта по веденню у Сумському окружному адміністративному суді справи №480/755/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, у що включає в себе наступні роботи та послуги:
-надання правової інформації та консультування клієнта щодо визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії;
-підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії;
-оформлення та копіювання документів для суду та відповідача;
-вчинення інших процесуальних дій, пов'язаних з розглядом справи № 480/755/20.
Вказаний обсяг робіт та наданих послуг за домовленістю клієнта та адвоката становить 2000 грн.
У відповідності до акту приймання-передачі виконаних робіт від 10.03.2020 року адвокат ОСОБА_4 , передала виконані роботи та надані послуги і підписала цей акт з однієї сторони та клієнт ОСОБА_1 , прийняв виконані роботи та надані послуги адвокатом і підписав цей акт з іншої сторони, на підтвердження виконання адвокатом робіт та послуг за договором про надання правової допомоги від 15.11.2019 р. з доповненням від 13.02.2020 р., а саме:
-надання правової інформації та консультування клієнта щодо визнання протиправними та скасування рішень Кириківської селищної ради та зобов'язання вчинити дії - 30 хв;
-підготовка позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити дії - 5 год;
-оформлення та копіювання документів для суду та відповідача - 1 год;
-підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення з матеріалами справи № 480/755/20 - 30 хв.
-підготовка відповіді на відзив Кириківської селищної ради, направлення до суду та на адресу відповідача - 2 год;
Загалом адвокатом для виконання роботи та надання послуг за договором про надання правової допомоги від 15.11.2019 р. з доповненням від 13.02.2020 р. витрачено 9 год.
Адвокат ОСОБА_4 та клієнт ОСОБА_1 погодили, що оплата послуг адвоката проводиться не погодинно, а у фіксованому розмірі і складає 2 000 грн.
Згідно прибуткового касового ордера №6 від 10.03.2020 року ОСОБА_1 за правові послуги відповідно до договору про надання правової допомоги від 15.11.2019 р. з доповненням від 13.02.2020 р фактично сплачено 2 000 грн.
Клієнтом оплачено адвокату у повному обсязі вказані роботи та надані послуги в розмірі 2 000 грн, претензій немає.
Положеннями статті 134 КАС України особі надано право на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу, в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд дійшов висновків про те, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Дослідивши заяву позивача та надані документи, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з ти, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги, на користь ОСОБА_1 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Керуючись ч.4 ст.229, п.6 ст.238, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 480/755/20 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 35 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 28.11.2019 “Про створення громадського пасовища в с.Рябина Кириківської селищної ради”.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 36 сесії 7 скликання Кириківської селищної ради від 12.12.2019 “Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту села Рябина Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області” щодо звернення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Кириківську селищну раду Великописарівського району Сумської області ((Сумська область, Великописарівський район, смт. Кириківка, вул. Широка, 12, код ЄДРПОУ 04390096) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 разом з наданими документами про поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 39,7956 га кадастровий номер 5921284400:05:005:0494 з подальшою передачею безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,0 га, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Сумська область, Великописарівський район, смт. Кириківка, вул. Широка, 12, код ЄДРПОУ 04390096) витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов С.П. Жигилій