21 грудня 2020 р.Справа № 480/4221/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Маківський О.В.
представник відповідача Савченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 06.01.20 року по справі № 480/4221/19
за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 21 лютого 2018 року № 0009171201 про застосування до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" штрафу у сумі 712855,65 (сімсот дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 65 коп. за платежем податок на додану вартість.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, задекларованих позивачем самостійно за травень, червень, липень 2017 року та за податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ш» №0001431201 від 02.06.2017, №0003691201 від 03.07.2017 та форми «Н» № 0007741201 від 27.07.2017, що є порушенням п.57.1, 57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу. За результатами камеральної перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0009171201 від 21.02.2019, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 712855,65 грн. на підставі ст.126 Податкового кодексу України. Вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 06.02.2018 за результатами перевірки ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» податковим органом складений акт № 778/18-28-12-01/31931024 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за травень, червень, липень 2017року та згідно податкових повідомлень-рішень форми «Ш» №0001431201 від 02.06.2017, №0003691201 від 03.07.2017 та форми «Н» № 0007741201 від 27.07.2017», яким встановлено порушення п.п.57.1, 57.3 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України ( а.с. 20-21).
На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0009171201 від 21.02.2018, яким за затримку від 134 до 191 календарних днів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3564278,25 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 712855,65 грн. на підставі ст.126 Податкового кодексу України ( а.с.18,19).
Непогодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1. ст.51 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені ст.57 ПК України. Зокрема, п. 57.1 зобов'язує платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок обчислення, нарахування, сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.200-1.1. ст.201 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.200-1.5 ст.200-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку.
Відповідно до п.200-1.7 ст.200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200 1.5 статті 200 1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» від 16 жовтня 2014 року №569 затверджений Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, який визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Відповідно до цього Порядку рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
Відповідно до п. 19 зазначеного Порядку, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.
Таким чином, кошти, які зараховуються на електронний рахунок призначені виключно для розрахунків з бюджетом за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість або для погашення податкового боргу із зазначеного податку.
Судом встановлено, що по деклараціях з ПДВ за травень, червень та липень 2017року податкові зобов'язання позивачем виконувалися своєчасно і повністю, що підтверджується інформацією про списання коштів з рахунку ( а.с.41,42-45)
Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Таким чином, дії контролюючого органу, що полягали у самовільному зарахуванні коштів з СЕА ПДВ для сплати податкового боргу є протиправними.
Колегія суддів зазначає, що дії податкового органу щодо зарахування впродовж 2015-2018 років коштів з рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість для погашення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям, пені та уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість визнані протиправними Касаційним адміністративним судом Верховного Суду у справі №1840/3549/18 за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Зазначена постанова Верховного Суду є обов'язковою для виконання відповідачем як правонаступником ГУ ДФС у Сумській області, зокрема в частині зобов'язання відновити стан, що існував до вчинення зазначених у постанові дій.
Відповідно до ст. 78 ч. 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 126 ПК України, розмір штрафу визначається у відсотках до погашеної суми податкового боргу та залежить від кількості днів прострочення.
Виходячи з наведеної постанови Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у ГУ ДПС у Сумській області не було підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 126 ПК України.
Колегія суддів вважає хибними доводи скаржника про добровільне погашення податкового боргу позивачем, з огляду на наступне.
Як зазначає представник відповідача в апеляційній скарзі, на ГУ ДПС у Сумській області під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення був покладений обов'язок оперативного обліку податків і зборів позивача.
Відомості такого оперативного обліку були сформовані та відображались в інтегрованій картці платника податків, яка була доступна тільки працівникам контролюючого органу та не доступна для позивача.
Саме на підставі відомостей такої інтегрованої картки відповідачем здійснювались камеральні перевірки та їх результати відображались спочатку в актах камеральної перевірки, а вже потім і в податкових повідомленнях-рішеннях.
Тобто твердження відповідача про те, що позивач добровільно погашав податковий борг згідно з вказаними в акті камеральної перевірки платіжними дорученнями цілковито побудоване на відомостях інтегрованої картки платника податків.
Водночас з цим, платником податків, під час розгляду справи судом першої інстанції, було надано платіжні доручення, відомості системи електронного адміністрування ПДВ та інформацію Казначейської служби України, яка спростовувала правильність обрахунків здійснених контролюючим органом в інтегрованій картці та свідчила про те, що позивач сплачував податкові зобов'язання своєчасно.
В свою чергу відповідач, який на рівні із позивачем наділений правом надавати суду докази, не навів жодного факту та не надав жодного доказу, які б спростовували заявлену правову позицію позивача.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та суд дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року по справі №480/4221/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року по справі № 480/4221/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 24.12.2020 року