22 грудня 2020 року справа №200/5957/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Кобець О.А., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Дурач Андрія Олеговича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (повний текст складено 05 жовтня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/5957/20-а (суддя І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,-
25 червня 2020 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області в якому просив: - скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0056124910, прийняте Мар'їнським управлінням ГУ ДФС у Донецькій області про сплату штрафу 6487,20 грн. за затримку 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12974,40 грн.; - скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року №0174634910, прийняте Головним управлінням ДФС у Донецькій області про сплату штрафу 744,60 грн. за затримку 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з Єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1489,20 грн.; - визнати ОСОБА_1 таким, що немає заборгованості за податком з доходів фізичних осіб станом на 25.09.2018 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0056124910 та від 25.9.2018 року №0174634910, зазначені рішення позивачем своєчасно не отримувалися, про підстави нарахування боргу позивачу невідомо. Крім того єдиний податок з доходу фізичних осіб у вказаний період позивачем сплачувався своєчасно та у повному обсязі, докази даних фінансових операцій містяться у відповідній податковій службі. Вважає, що відповідачем порушено ст. 42, 54, 58 Податкового кодексу України. Просить скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 200/5957/20-а у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов'язує виникнення у фізичній особи обов'язку сплатити грошове зобов'язання із фактом особистого вручення їй чи законному представнику податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку, як фізична особа - підприємець в ГУ ДПС у Донецькій області, Мар'їнське управління, Великоновосілківська ДПІ. На підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.12.2011 року № 4913, з 01.01.2012 року включений до реєстру платників єдиного податку як платник єдиного податку ІІ групи зі ставкою 20%.
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника вбачається, що саном на 20.01.2016 року у позивача була наявна переплата у сумі 276 грн., яка утворилася 20.01.2016 року в наслідок надходження до бюджету платіжного доручення від 19.01.2016 року, яким погашено єдиний внесок у сумі 275,60 грн., нарахованого платникам єдиного податку з терміном сплати 20.01.2016 року.
20.03.2016 року нараховано авансовий внесок з єдиного податку з терміном сплати 20.03.2016 року, який погашено лише 23.02.2020 року платіжним дорученням від 22.02.2016 року, після чого утворилася недоїмка.
Згідно ІКП за 2017 рік сальдо на початок року становило 44,4 грн., 20.01.2020 року нараховано авансовий внесок з єдиного податку з терміном сплати 20.01.2017 року, який погашено лише 13.02.2017 року.
20.02.2020 року нараховано авансовий внесок з єдиного податку з терміном сплати який погашено лише 20.03.2017 року.
Станом на 20.03.2017 року недоїмка склала 555,60 грн.
ГУ ДПС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку, своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб за лютий, березень, вересень, 2016 року січень - грудень 2017 року, лютий 2018, липень 2018 року ФОП ОСОБА_1 на порушення п. 295.1 ст. 295 ПК України, позивачем не дотримано граничних термінів сплати авансових внесків єдиного податку з фізичних осіб лютий, березень, вересень, 2016 року січень - грудень 2017 року, лютий - липень 2018 року, (акт перевірки №002519/05-99-49-10/ НОМЕР_1 від 01.08.2018 року).
На підставі акту перевірки від 01.08.2018 року №№002519/05-99-49-10/ НОМЕР_1 прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0056124910 на суму 6487,20 грн.
25.09.2018 року ГУ ДПС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку, своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб за серпень-вересень 2018 року ФОП ОСОБА_1 . Під час перевірки було встановлено, порушення граничних термінів сплати авансових внесків єдиного податку з фізичних осіб за серпень, вересень, 2018 року, чим порушено вимоги п. 295.1 ст. 295 ПК України (акт перевірки №013146/05-99-49-10/ НОМЕР_1 від 25.09.2018 року).
На підставі акту перевірки від 25.09.2018 року №013146/05-99-49-10/ НОМЕР_1 прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року №0174634910 на суму 744,60 грн.
Відповідно до витягу з комп'ютерної програми АІС «Податковий блок» місцем проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 .
Податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 року №0056124910 було надіслано на адресу позивача: АДРЕСА_1 (ШКІ 8550000231672). Поштове відправлення «повернуто за закінченням встановленого строку зберігання».
Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2018 року №0174634910 було надіслано на адресу позивача: АДРЕСА_1 (ШКІ 8550000281831). Поштове відправлення повернуто «за закінченням встановленого строку зберігання».
Судом встановлено, що позивачем несвоєчасно здійснювалась сплата авансових внесків з єдиного податку з 2016 року, після чого в автоматичному режимі розрахувалися довідково нараховані штрафні санкції, які були застосовані після проведення камеральної перевірки за результатом яких складені спірні податкові повідомлення-рішення.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.
Відповідно до п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Відповідач - є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.
Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
В матеріалах справи наявні всі докази правомірності проведення перевірки податковим органом.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.(п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України)
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Суд зазначає, що штрафні санкції були нараховані саме за несвоєчасну сплату єдиного податку з доходу фізичних осіб.
Главою 1 розділу XIV ПК України встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності(п.2 ст.291 ПК України)
Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до пунктів 293.1, 293.2 ст. 293 ПК України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу. Враховуючи те, що позивачем не надано підтвердження своєчасної та повної сплати єдиного податку з фізичних осіб, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Щодо твердження позивача про порушення Головним управління ДПС в Донецькій області порядку надсилання податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.
Відповідно до п.58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з витягом з комп'ютерної програми АІС «Податковий блок» місцем проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 .
Як раніше зазначено, поштові відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями надсилалися позивачу на його адресу АДРЕСА_1 , проте були повернені службою доставки «Укрпошта» з зазначенням причини невручення «за закінченням встановленого стоку зберігання».
Пунктом 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Судом встановлено, що відповідачем вжиті усі необхідні дії для вручення спірних податкових повідомлень-рішень позивачу.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті ГУ ДПС у Донецькій області у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, та про відмову у задоволені позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Дурач Андрія Олеговича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 200/5957/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 200/5957/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.Д. Компанієць