24 грудня 2020 року справа №200/8786/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/1133/20-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, в якій апелянт заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення.
З приводу зазначеного клопотання суд зазначає таке.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Обмежене фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Отже, незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, заявником до апеляційної скарги не додано належних доказів, які б свідчили про його майновий стан, та не надано доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Згідно ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 цього Кодексу, застосовуються положення ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно п.1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Апелянт квитанцію про сплату судового збору не надав. Докази, які б підтверджували наявність пільг щодо сплати судового збору, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати мають бути встановлені законом про судовий збір.
Позивачем заявлено вимоги майнового та немайнового характеру:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 16 серпня 2016 року по 18 листопада 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.11.2019.
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 16 серпня 2016 року по 18 листопада 2019 року рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.11.2019;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обчисленого з виплат, отриманих за попередні два місяці роботи перед звільненням, починаючи з 19.11.2019 по день ухвалення судом рішення.
Оскільки перші дві наведені вимоги є похідними, тому позивачем заявлено 1 вимога немайнового характеру, а також вимога майнового характеру про нарахування та виплату позивачу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням, яке оскаржується, позовні вимоги задоволенні частково
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 16 серпня 2016 року по 18 листопада 2019 року рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.11.2019 та зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 16 серпня 2016 року по 18 листопада 2019 року рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18.11.2019.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 19.11.2019 року (наступний день після звільнення) по 28 жовтня 2020 року (день прийняття даного рішення) в сумі 1000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 2102,00 грн.
Згідно пп.2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п.2).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, апелянту потрібно сплатити судовий збір в розмірі 2522,40 грн. (840,80*150%+840,80*150%) за наступними реквізитами: отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37944338, рахунок отримувача - UA578999980313111206081005059, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації бюджету -22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою в справі № 200/8786/20-а, Перший апеляційний адміністративний суд, а також надати оригінал квитанції про сплату судового збору на адресу суду апеляційної інстанції.
Крім того, судом встановлено, що апеляційна скарга на рішення місцевого суду від 28.10.2020, копія якого отримана апелянтом 03.11.2020 (ідентифікатор 8412208488177), подана засобами поштового зв'язку 15.12.2020, тобто з порушенням строку, встановленого ст. 295 КАС України.
В апеляційній скарзі відповідач доводить поважність причин пропуску строку, посилаючись на приписи Закону України №540-ІХ «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України, спрямовані на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з розповсюдженням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Суд відхиляє такі доводи апелянта, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності з 17.07.2020 року, пункт 3 роз.VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено в такій редакції:
"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Таким чином, пунктом 3 роз.VI «Прикінцеві положення» КАС України в новій редакції передбачено, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження у разі якщо причини пропуску такого строку є поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодної причини пропуску строку у зв'язку з причинами зумовленими обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а тому суд вважає за необхідне надати апелянтові термін для подання заяви про поновлення строку із зазначенням причин пропуску строку у зв'язку з причинами зумовленими обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись статтями 169, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,-
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/8786/20-а - залишити без руху.
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
В разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Роз'яснити апелянту, що у разі не виконання зазначених вимог, відповідно до п.4 ч.1 ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Сіваченко