ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
щодо розгляду заяви про встановлення судового контролю
23 грудня 2020 року м. Київ № 640/7439/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1
доДепартаменту з питань виконання покарань в особі Центральної комісії
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2020 у справі №640/7439/20 суд ухвалив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити та вийти за межі позовних вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної комісії Адміністрації з питань виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, оформлене Витягом №2.13/1-2020 від 21.02.2020 з протоколу засідання Центральної комісії Адміністрації ДКВС України щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, до установ виконання покарань в частині відмови ОСОБА_1 у переведенні засудженого ОСОБА_2 із Бердянської виправної колонії (№77) до установи виконання покарань, розташованої на недалекій відстані від місця проживання близьких родичів засудженого;
- Зобов'язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , мати засудженого ОСОБА_2 , щодо переведення засудженого ОСОБА_2 із Бердянської виправної колонії (№77) до установи виконання покарань розташованої на недалекій відстані від місця проживання рідних.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю.
Розглядаючи подану заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №640/7439/20, суд враховує наступне.
Відповідно до приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з резолютивної частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2020 у справі №640/7439/20 Департамент з питань виконання кримінальних покарань зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , мати засудженого ОСОБА_2 , щодо переведення засудженого ОСОБА_2 із Бердянської виправної колонії (№77) до установи виконання покарань розташованої на недалекій відстані від місця проживання рідних.
На виконання рішення суду Центральною комісією Департаменту 30.09.2020 повторно розглянуто заяву позивача щодо переведення засудженого ОСОБА_2 із державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77)» до установи виконання покарань, розташованої на недалекій відстані від місця проживання родичів засудженого, та прийнято рішення відмовити у переведенні засудженого ОСОБА_2 з державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77)» до установи виконання покарань, розташованої на недалекій відстані від місця проживання родичів засудженого, враховуючи відсутність підстав, передбачених частиною 2 статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України.
В свою чергу, правомірність такого рішення за своєю суттю є новим спором, який може бути розглянутий винятково за результатами подання окремої позовної заяви.
Щодо посилань позивача в частині невиконання рішення суду в частині перерахування з боку відповідача витрат зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн., суд зазначає наступне.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено «Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45, (далі Порядок №845).
Відповідно до абзацу 5 пункту 18 Порядку №845 виконання виконавчих документів щодо стягнення судових витрат, зарахованих до державного бюджету, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі №640/7439/20.
Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі №640/7439/20 - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Каракашьян