ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 грудня 2020 року м. Київ № 640/921/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) з вимогами про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування довідки №17/148 від 25 червня 2014 року при розрахунку заробітної плати для обчислення призначеної пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з моменту набуття права на її призначення, тобто з 28 червня 2019 року з урахуванням довідки про розмір заробітної плати №17/148 від 25 червня 2014 року.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 04 липня 2019 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, яка була призначена 29 липня 2019 року, видано електронне пенсійне посвідчення.
Ознайомившись з матеріалами пенсійної справи, позивач з'ясував, що при обрахунку розміру пенсії не враховано довідку про заробітну плату №17/148 від 25 червня 2014 року, яка видана ДП «Макіїввугілля», що знаходиться на тимчасово окупованій території.
У цьому зв'язку позивач звернувся до відповідача із заявою стосовно роз'яснення причин не врахування зазначеної довідки, на що отримав відповідь від 03 вересня 2019 року, що залучити документи, отримані від органів, створених на тимчасово окупованих територіях, неможливо з огляду на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Посилаючись на протиправність дій відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року відкрито провадження у справі №640/921/20, визначено здійснювати розгляд суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу - Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати відзив на позовну заяву та наявні докази, зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , роз'яснено відповідачу можливість отримання позовних матеріалів лише безпосередньо у суді.
Копія пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву надійшли від відповідача до суду 14 лютого 2020 року. У відзиві зазначається, що згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VІ) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період з 01 січня 2016 року для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв. Під час опрацювання наданих позивачем документів при призначенні пенсії встановлено, що довідка про заробітну плату від 25 червня 2014 року №17/148, видана ДП «Макіїввугілля» за період роботи позивача з 10 вересня 1985 року по 31 грудня 1990 року не підтверджена первинними документами згідно вимог статті 40 Закону №1058-VІ, у зв'язку з чим Управлінням направлено листа до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки.
У відповідь ГУ ПФУ в Донецькій області повідомлено, що з 18 січня 2016 року ДП «Макіїввугілля» здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію, проте з 2014 року і по сьогоднішній день всі основні фонди та виробничі потужності підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території, де органи державної влади не виконують свої повноваження та не мають доступу до архівних сховищ.
Таким чином, оскільки неможливо провести перевірку обґрунтованості виданих документів для призначення (перерахунку) пенсії підстави для врахування наданої позивачем довідки відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наявних у справі матеріалів.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, з урахуванням доводів позовної заяви, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Як вбачається з пенсійної справи 262640000937, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві з 29 червня2019 року та відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» отримує пенсію за віком у розмірі 1 497,00 грн., виходячи з середньомісячного заробітку 3 455,50 грн., визначеного за період з 01 липня 2007 року при загальному страховому стажу роботи 26 років (по 31 січня 2007 року).
Позивач 21 серпня 2019 року звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві через веб-портал Пенсійного фонду України із зверненням про надання інформації стосовно довідки про заробітну плату, враховану при призначенні пенсії.
Листом відповідача у відповідь повідомлено, що згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-VІ) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період з 01 січня 2016 року для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.
Також у відповіді зазначено, що довідка про заробітну плату від 25 червня 2014 року №17/148, видана ДП «Макіїввугілля» за період роботи з 10 вересня 1985 року по 31 грудня 1990 року не враховано при призначенні пенсії, оскільки не підтверджено первинними документами згідно вимог статті 40 Закону №1058-VІ/. Тому заробітна плата для розрахунку пенсії визначена на підставі даних персоніфікованого обліку.
Зазначені обставини сторонами у справі не заперечуються. Проте позивач з такою позицією ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується та зазначає на протиправності відмови у врахуванні довідки про заробітну плату від 25 червня 2014 року №17/148, виданої ДП «Макіїввугілля» при нарахуванні пенсії, оскільки такі дії призводять до значного заниження розміру його пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.
Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 01 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 01 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 01 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Подібні положення містяться у частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (Порядок № 22-1) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано ГУ ПФУ в м. Києві для врахування при нарахуванні пенсії за віком довідку про заробітну плату, видану ДП «Макіїввугілля» №17/148 від 25 червня 2014 року за період роботи ОСОБА_1 з 10 вересня 1985 року по 02 вересня1991 року, тобто підприємства, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Проте, відповідач відмовляється врахувати зазначену довідку при обчисленні пенсії за віком позивача, посилаючись на те, що під час опрацювання наданих позивачем документів при призначенні пенсії встановлено, що довідка про заробітну плату від 25 червня 2014 року №17/148, видана ДП «Макіїввугілля» за період роботи позивача з 10 вересня 1985 року по 31 грудня 1990 року не підтверджена первинними документами згідно вимог статті 40 Закону №1058-VІ, у зв'язку з чим Управлінням направлено листа до ГУ ПФУ в Донецькій області щодо проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки. У відповідь ГУ ПФУ в Донецькій області повідомлено, що з 18 січня 2016 року ДП «Макіїввугілля» здійснило перереєстрацію на підконтрольну українській владі територію, проте, з 2014 року і по сьогоднішній день всі основні фонди та виробничі потужності підприємства знаходяться на тимчасово окупованій території, де органи державної влади не виконують свої повноваження та не мають доступу до архівних сховищ.
Таким чином, за висновками відповідача, оскільки неможливо провести перевірку обґрунтованості виданих документів для призначення (перерахунку) пенсії, підстави для врахування наданої позивачем довідки відсутні.
Суд з такими висновками пенсійного органу не погоджується, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
За змістом статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
З аналізу вищевикладених норм права суд приходить до висновку, що з метою захисту прав і свобод громадян України органи державної влади України мають право враховувати і документи, видані незаконними органами (посадовими особами).
На користь зазначеного аргументу свідчить і практика Європейського суду з прав людини, який розвиває, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), у яких зазначається, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною рішенні від 02.10.2018 у справі № 569/14531/16-а.
З викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідачем протиправно відмовлено в прийнятті довідки про заробітну плату ОСОБА_1 №17/148 від 25 червня 2014 року, видану ДП «Макіїввугілля» для перерахунку пенсії, з посиланням на її непідтвердженість первинними документами, а відтак права позивача підлягають захисту шляхом визнання відмови відповідача у прийнятті зазначеної довідки про заробітну плату протиправною та зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з дати подання заяви про призначення пенсії, тобто з 28 червня 2019 року.
При цьому суд зазначає, що не прийняття зазначеної довідки призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004) та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Крістіан Мюллер проти Австрії» від 16.12.1974 надано позицію щодо застосування статті 1 Першого протоколу, згідно якої, обов'язок робити внесок у систему соціального забезпечення може, за певних обставин, надати право власності на активи, які використовуються для виплати пенсій.
Таким чином, право особи на пенсію є майном у розумінні Першого протоколу, якого особа може бути позбавлена лише за обґрунтованою необхідністю в інтересах суспільства.
Необхідність позбавлення позивача права власності, у тому числі на частину пенсії, повинна бути обґрунтованою не лише наявністю суспільного інтересу, а й можливістю діяти всупереч Конституції України заради задоволення такого інтересу.
За відсутності підстав для порушення права особи на мирне володіння своїм майном, суд оцінює дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві як невиправдані та протиправні в частині відмови у врахуванні довідки про заробітну плату ОСОБА_1 №17/148 від 25 червня 2014 року з підстав неможливості її перевірки легітимним органом за місцем знаходження установи.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень. У даній справі позивачем виступає ОСОБА_1 , який не є суб'єктом владних повноважень, та сплатив 840,80 грн. судового збору при подачі адміністративного позову до суду, що підтверджується квитанцією від 13 січня 2020 року №24041, отже зазначена сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не врахування довідки про розмір заробітної плати №17/148 від 25 червня 2014 року, виданої ДП «Макіїввугілля», при розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 28 червня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір заробітної плати №17/148 від 25 червня 2014 року, виданої ДП «Макіїввугілля», та здійснити виплату неотриманої суми пенсії за минулий час.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, адреса: 04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368, тел. НОМЕР_2 .
Суддя В.І. Келеберда