ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову
07 грудня 2020 року м. Київ № 640/21959/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов від 18.08.2020р. № 210326 та
№ 210319 про накладення адміністративно-господарських штрафів
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020р. відкрито провадження у зазначеній справі.
27.11.2020р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - постанов відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 210326 від 18 серпня 2020 року та постанови № 210319 від 18 серпня 2020 року.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 24.11.2020 головним державним виконавцем Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Штойкою Л.Р. відкрито виконавче провадження № 63673794 з виконання постанови Київського міжрегіонального управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті № 210326 від 18 серпня 2020 року, тобто постанови, яка оскаржується. Також 25.11.2020 вказаним державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 63673634 з виконання постанови Київського міжрегіонального управлінням Державної служби України з безпеки на транспорті № 210319 від 18 серпня 2020 року, тобто постанови, яка теж оскаржується. Відтак є підстави вважати, що у випадку відсутності забезпечення позову, кошти визначені оскаржуваними постановами як адміністративно-господарський штраф будуть стягнуті з ГОВ «Грейн Експорт» у примусовому порядку.
Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішень відповідача - постанов від 18.08.2020р. № 210326 та № 210319 про застосування адміністративно-господарських штрафів. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, у цьому випадку, Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., саме і наділена повноваженням на прийняття таких рішень.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості постанов Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.08.2020р. № 210326 та № 210319 про накладення адміністративно-господарських штрафів в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Як визначено пунктами 32, 33 вказаного Порядку скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.
Натомість позивач, вважаючи оскаржувану постанову очевидно протиправною, з часу її отримання не надав доказів звернення у встановлений вказаним Порядком спосіб зі скаргою з метою зупинення її виконання.
Поряд з цим, наразі позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також неможливістю виконати рішення суду чи поновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що в рамках адміністративної справи № 640/21959/20 не оскаржуються постанови державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві про відкриття виконавчих проваджень. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості оскаржити вказані постанови в судовому порядку.
Також, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Експорт" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій