ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2020 року м. Київ № 640/11292/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш»
доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №0342615050103,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Таймфіш») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103, скасування акта перевірки від 11 лютого 2020 року №85/26-15-05-01-03/40232356 в частині порушення пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 767 246,00 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 323 010,00 грн., за 2018 рік на суму 444 236,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в акті перевірки відповідачем не відображено та не взято до уваги документи по компанії Pech OU (Естонія); позивачем надано всі первинні документи, які відображають правомірність віднесення у періоді, що перевірявся, відповідних сум витрат до складу витрат майбутніх періодів та відображено їх у складі витрат на збут. Крім того, у зв'язку з порушенням порядку та строків розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення, скарга вважається задоволеною.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.
У відповіді на відзив позивач вказав, що під час перевірки надав відповідачу усі витребувані документи щодо правомірності віднесення відповідних сум до витрат на збут, що підтверджується в описовій частині акта перевірки; позивачем правомірно віднесено до витрат на збут витрати на маркетинг та передпродажну підготовку; відповідачем не включено до акта перевірки запит по компанії Pech OU (Естонія) та надана на нього відповідь, неправомірно застосовано штрафні санкції до позивача за наслідками здійснення господарських операцій з Company Sozacop S.A.R.L. (Марокко), які не підпадають під критерій контрольованих та в повному обсязі задекларовані позивачем, ціни визначені за принципом «витягнутої руки».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року зобов'язано Державну податкову службу України надати суду протягом 5-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії доказів направлення/вручення позивачу рішення Державної податкової служби України від 12 травня 2020 року №15782/6/99-00-08-05-01-06.
30 жовтня 2020 року Державна податкова служба України надала належним чином засвідченні копії доказів направлення позивачу рішення Державної податкової служби України від 12 травня 2020 року №15782/6/99-00-08-05-01-06.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 57.3 статті 57, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 5, 6, 7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 959 058,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на 767 246,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 191 812,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 11 лютого 2020 року №85/26-15-05-01-03/40232356 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Таймфіш» (далі по тексту - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, пункту 5, 6, 7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 767 246,00 грн., в тому числі за 2017 рік на 323 010,00 грн. та за 2018 рік на 444 236,00 грн. До таких висновків контролюючий орган прийшов, виходячи з наступного:
- перевіркою повноти декларування показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року встановлено їх заниження на загальну суму 1 794 500,00 грн. за 2017 рік, а саме: згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у ТОВ «Таймфіш» станом на 01 жовтня 2017 року рахується дебетове сальдо (залишок) у сумі 1 794 500,00 грн.; дана сума витрат була включена до складу витрат на збут за VI квартал 2017 року, 2017, як витрати з передпродажної підготовки, була сформована протягом попередніх періодів (до 01 жовтня 2017 року) в кореспонденції з бухгалтерським рахунком (кредит рахунку) 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з придбання послуг з передпродажної підготовки;
- перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) встановлено їх заниження на загальну суму 1794500,00 грн. за 2017 рік;
- перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх заниження на загальну суму 2 467 979,00 грн. за 2018 рік у зв'язку з наступним: в рамках укладеного між позивачем та компанією Pech OU (Естонія) контракту від 10 липня 2017 року №10/07-UA щодо поставки мороженої риби та морепродуктів, а також в рамках контракту між позивачем та компанією Z.I. Hay Assalam, Dakhla, Марокко від 26 травня 2017 року №26/050-UA, позивачем відповідно до ВМД отримано у період з 01 січня 2018 року по 06 березня 2018 року товар на загальну суму 8226598,12 грн.; в бухгалтерському обліку операції з придбання відображені в кореспонденції рахунків Дт рах.281 «Товари на складі» Кт рах.632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», Дт рах.632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» Кт рах.312 «Поточні рахунки в іноземній валюті». Станом на 30 вересня 2019 року згідно з даними бухгалтерського обліку заборгованість позивача перед компанією Pech OU (Естонія) становить 1108892,95 грн.; Республіка Естонія з 01 січня 2018 року по 06 березня 2018 року включно перебувала у переліку держав, які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України; оскільки можливість дотримання платниками податків процедури ідентифікації контрольованої або неконтрольованої господарської операції, а також методології визначення ціни такої операції за принципом «витягнутої руки» відповідно до вимог статті 39 Податкового кодексу України існує лише за підсумками податкового (звітного) року, коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України за операціями з нерезидентами здійснюється за підсумками податкового (звітного) року. Таким чином, взаємовідносини з компанією Pech OU (Естонія) є контрольованими у розумінні підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України і тому не важливо, чи підтвердив платник податку суму витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки». Враховуючи викладене, ТОВ «Таймфіш» не збільшено фінансовий результат на суму 30% вартості товарів, придбаних у компанії Pech OU (Естонія) та вартості товарів, придбаних у іншого нерезидента, розрахунок за який вівся на користь компанії Pech OU (Естонія), що призвело до заниження податкових різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування, на загальну суму 2467979,00 грн. за 2018 рік;
- перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року встановлено його заниження на загальну суму 767246,00 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 323010,00 грн., за 2018 рік на суму 444236,00 грн.
Пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Згідно з пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Пункт 56.8 статті 56 Податкового кодексу України встановлює, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Відповідно до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
За правилами пункту 56.13 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Наявні у справі докази свідчать, що ТОВ «Таймфіш» подано до ДПС України скаргу від 16 березня 2020 року №2; рішенням ДПС України від 27 березня 2020 року №11206/6/99-00-08-05-01-06 про перегляд податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103 продовжено строк розгляду скарги до 10 травня 2020 року включно; рішенням ДПС України від 12 травня 2020 року №15782/6/99-00-08-05-01-06 за наслідками розгляду скарг позивача, зокрема, на податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103, зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Як зазначає позивач та не спростовано відповідачами, рішення ДПС України про продовження строку розгляду скарги від 27 березня 2020 року №11206/6/99-00-08-05-01-06 позивач отримав у межах 20-денного строку.
Таким чином, ДПС України зобов'язана була розглянути скаргу платника податків, прийняти вмотивоване рішення та надіслати його не пізніше 10 травня 2020 року.
У свою чергу, як підтверджують матеріали справи, рішення про результати розгляду скарги №15782/6/99-00-08-05-01-06 ДПС України прийняла 12 травня 2020 року.
Водночас суд встановив, що 10 та 11 травня 2020 року - це вихідні дні, а тому відповідно до пункту 56.13 статті 56 Податкового кодексу України останнім днем строку розгляду скарги ТОВ «Таймфіш» вважається перший робочий день, що настає за вихідним, а саме 12 травня 2020 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПС України розглянула скаргу ТОВ «Таймфіш» на податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103 у межах строку, встановленого пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, та направело вказане рішення позивачу 12 травня 2020 року, а тому підстави вважати скаргу позивача повністю задоволеною на його користь та для задоволення позову у цій частині відсутні.
Щодо господарських операцій позивача з компанією Pech OU (Естонія), суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та компанією Pech OU (Естонія) (продавець) укладено контракт від 10 липня 2017 року №10/07-UA щодо поставки мороженої риби та морепродуктів.
В акті перевірки зазначено, що листом від 02 лютого 2019 року компанією Pech OU (Естонія) повідомлено позивача про укладення договору уступки права вимоги від 28 грудня 2018 року по контракту від 26 травня 2017 року №26/05-UA, який укладено з компанією Z.I. Hay Assalam, Dakhla, Марокко.
При цьому, виходячи зі змісту акта перевірки, відносини між позивачем та компанією Pech OU (Естонія) є контрольованими у розумінні положень підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, а отже не має значення, чи підтвердив позивач суму витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».
Відповідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положення розділу Кодексу. У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутоку).
Згідно пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, зокрема у нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Тобто, обов'язковою умовою для відсутності підстав для застосування положень пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України є наявність одночасно двох складових: 1) якщо операція не є контрольованою; 2) якщо сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.
Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу "витягнутої руки".
Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.
Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу "витягнутої руки", прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.
Встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними п. 39.3 цієї статті з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
Пунктом 39.2 ст. 39 Податкового кодексу передбачено засади визначення операцій контрольованими.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є, зокрема господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1045 затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, до якого включено, зокрема, Республіку Естонію (набрала чинності з 01 січня 2018 року).
Згідно з підпунктом «в» 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
Підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб'єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб'єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією; держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 №108 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045, відповідно до якого з означеного Переліку виключено, зокрема, позицію «Республіка Естонія». Постанова набрала чинності з моменту опублікування, - з 07 березня 2018 року.
Оскільки можливість дотримання платником податків процедури ідентифікації контрольованої або неконтрольованої господарської операції, а також методології визначення ціни такої операції за принципом «витягнутої руки» відповідно до вимог статті 39 Податкового кодексу України існує лише за підсумками податкового (звітного) року, коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України за операціями з нерезидентами здійснюється за підсумками податкового (звітного) року.
Отже, в період з 01 січня 2018 року по 06 березня 2018 здійснені вищевказані господарські операції ТОВ «Таймфіш» з контрагентом-нерезидентом компанією Pech OU (Естонія), є контрольованими.
При цьому, судом не досліджується питання щодо визначення позивачем обсягу його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки», оскільки в межах спірних відносин для відсутності підстав для застосування положень пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України необхідні дві складові, однією з яких є визнання операції не контрольованою. Проте, судом встановлено, що господарські операції позивача з компанією Pech OU (Естонія) підпадають під визначення контрольованих, з урахуванням чого до них застосовуються положення пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України.
Проте, як вбачається з акта перевірки (а.с. 11 акта перевірки) відповідачем при аналізі господарських операцій позивача з компанією Pech OU (Естонія) у періоді, що перевірявся, включено ЕМД від 03 березня 2018 року №2298 на суму 1 412 112,40 грн. та ЕМД від 06 березня 2018 року №2498 на суму 1 409 249,20 грн. по взаємовідносинам з компанією Sozacop S.A.R.L. в рамках контракту від 26 травня 2017 року №26/05-UA, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями контракту, ЕМУ, інвойсів.
Оскільки перевіркою не встановлено порушення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України ТОВ «Таймфіш» в частині здійснення господарських операцій з компанією Sozacop S.A.R.L., суд вважає, що відповідачем невірно розраховано суму заниження податкових різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік у розмірі 30% - 247 979,00 грн. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем згідно ЕМД отримано у періоді, що перевірявся, від компанії Pech OU (Естонія) товар на загальну суму 5405235,52 грн. згідно ЕМД від 02 січня 2018 року №400024, від 19 січня 2018 року №312, від 24 січня 2018 року №440 та від 02 березня 2018 року №2263.
З урахуванням наведеного, висновки акта перевірки про те, що в порушення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України ТОВ «Таймфіш» не збільшено фінансовий результат на суму 30% вартості товарів, придбаних у компанії Pech OU (Естонія) та вартості товарів, придбаних в іншого контрагента, розрахунок за які проводився з компанією Pech OU (Естонія), що призвело до заниження податкових різниць, які збільшують фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік на суму 1 621 570,66 грн. (30% від суми за ЕМД від 02 січня 2018 року №400024, від 19 січня 2018 року №312, від 24 січня 2018 року №440 та від 02 березня 2018 року №2263 - 5 405 235,52 грн.) знайшли своє нормативне та документальне підтвердження.
Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) встановлено Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 (далі по тексту - Інструкція №291). Ведення позабалансових рахунків здійснюється за простою системою (без застосування методу подвійного запису).
Відповідно до класу 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті у касах, на розрахункових (поточних), валютних та інших рахунках у банках), електронних грошей, грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.
Згідно розділу «Рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.
До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.
За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду.
Аналітичний облік витрат майбутніх періодів ведеться за їх видами.
При цьому, згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
З наведених положень вбачається наявність у позивача права на відображення у даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування на підставі первинних документів, складених відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які відображають факт вчинення господарських операцій.
Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» станом на 01 жовтня 2017 року рахується дебетове сальдо (залишок) в сумі 1 794 500,00 грн., яка була включена до складу витрат на збут за IV квартал 2017 року, 2017 рік як витрати з передпродажної підготовки; визначена сума сформована протягом попередніх періодів (до 01 жовтня 2017 року) як придбання послуг з передпродажної підготовки.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних пояснень та доказів стосовно викладених в акті перевірки порушень щодо віднесення до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку станом на 01 жовтня 2017 року як витрати майбутніх періодів.
Позивачем, в свою чергу, на підтвердження правомірності віднесення до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку станом на 01 жовтня 2017 року надано копії наступних документів: договори, рахунки, акти виконаних робіт, звіти з контрагентами ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Астерс Груп», ТОВ «Омега», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Сільпо-Фуд», ТОВ «Експансія», ТОВ «Білла-Україна», ТОВ «Еко», ТОВ «Лабр».
З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем не доведено протиправність віднесення до складу витрат майбутніх періодів витрат на передпродажну підготовку, не встановлено дефектність первинних документів, якими підтверджується правомірність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами за період, що перевірявся, суд вважає, що відповідачем не доведено безпідставність віднесення позивачем до складу витрат на збут витрат майбутніх періодів, які обліковуються в бухгалтерському обліку позивача станом на 01 жовтня 2017 року по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» в сумі 1 794 500,00 грн.
Як зазначено в акті перевірки, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2019 року встановлено його заниження на загальну суму 767 246,00 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 323 010,00 грн., за 2018 рік на суму 444 236,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що висновки акта перевірки в частині заниження податку на прибуток за 2017 рік не підтверджені нормативно та документально, з урахуванням чого податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103 підлягає скасуванню в частині завищення податкового зобов'язання за 2017 рік у сумі 323 010,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 80 753,00 грн. за 2017 рік.; висновки щодо заниження податку на прибуток за 2018 рік підтверджені в частині порушення підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України позивачем у зв'язку з не збільшенням фінансового результату на суму 30% вартості товарів, придбаних у компанії Pech OU (Естонія) на суму 1621570,66 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2020 року №03402615050103 підлягає скасуванню в частині завищення податкового зобов'язання за 2018 рік у сумі 291 882,72 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 72 970,68 грн. за 2018 рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03 березня 2020 року №03402615050103 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 768 616,40 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на 614 892,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 153 723,68 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таймфіш» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 46/48, код ЄДРПОУ 40232356) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 529,25 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 25 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова