ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 грудня 2020 року м. Київ № 640/28729/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши заяву та додані до неї документи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРАДАЙЗ ФІНАНС» про заміну сторони виконавчого провадження,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРАДАЙЗ ФІНАНС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з заявою, в якій просить:
- замінити вибулого стягувача Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПАРАДАЙЗ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39508383, адреса: 01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/7 СЕКТОР Ж, офіс 2) у виконавчому провадженні № 49630977 з примусового виконання виконавчого напису № 586, виданого 01.07.2009 приватним нотаріусом КМНО Сергеєвим О.О. про звернення стягнення на нерухоме майно, яким є садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0602 га, кадастровий № 75768027, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , які належать на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог АТ «РОДОВІД БАНК».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2020 призначено судове засідання з розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
В судове засідання прибув представник заявника, який подану заяву підтримав та просив суд її задовольнити. Інші зацікавлені особи в судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце проведення судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.
Вивчивши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, дослідивши додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Так, суть даних правовідносин, які не містять в собі будь-якого публічно-правового спору та з такого спору не виходять, зводиться до заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі кредитного договору між фізичною особою і банком.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття «суд, встановлений законом» передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді («Coeme та інші проти Бельгії» №3249296 та ін., рішення від 22 червня 2000 року; «Gurov проти Молдови» №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; «Олександр Волков проти України» №21722/11, рішення від 09 січня 2013 року; «DMD Group A.S. проти Словаччини» №1933403, рішення від 05 жовтня 2010 року; «Сокуренко і Стригун проти України» №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» не конкретизовано, який саме суд (суд якої юрисдикції) повинен розглядати заяви державного виконавця чи однієї із сторін виконавчого провадження про заміну сторони її правонаступником, а тому визначення повноважного суду в даних правовідносинах регламентовано процесуальними законами.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Заявник, обґрунтовуючи підсудність адміністративним судам розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, посилається на практику, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17.
При цьому, суд відхиляє посилання заявника на вказану правову позицію, оскільки наведений у даній постанові висновок стосується подання такої заяви в порядку статті 264 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017, тоді як у даному випадку Товариство подано до суду заяву в порядку статті 379 КАС України у редакції чинній з 15.12.2017.
Відповідно до частини першої статті 264 КАС України (в редакції до 15.12.2017) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
При цьому, згідно частини першої статті 379 КАС України (у чинній редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що правовідносини з питання заміни сторони виконавчого провадження не є подібними, у зв'язку з чим зазначена заявником позиція Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17 відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України застосуванню у даних правовідносинах не підлягає.
Враховуючи викладене, чинним процесуальним законом надано повноваження адміністративним судам розглядати питання заміни сторони виконавчого провадження виключно у справах, які були в провадженні відповідного адміністративного суду і ними розглянуті.
Таким чином, оскільки статтею 379 КАС України не передбачено, що до повноважень адміністративних судів належить розгляд заяв про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості, заява задоволенню не підлягає.
Посилання на ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не можна вважати доречними, адже вказаною нормою матеріального права регламентовано правовідносини, що виникають під час оскарження рішень, дій, бездіяльності виконавця, хоча в рамках поданої заяви про заміну сторони виконавчого провадження будь-який юридичний спір між заявником і виконавцем відсутній.
Одночасно, суд вважає необхідним роз'яснити заявнику, що з 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до статті 442 вказаного Кодексу у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Посилання позивача в поданій заяві на необхідність застосування адміністративним судом аналогії закону, слід відхилити, адже ч.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Керуючись статтями 241, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст.256 КАС України. Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 379 КАС України у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 КАС України.
Суддя Григорович П.О.