ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" грудня 2020 р. справа № 300/3298/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про:
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, з врахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з встановленою ІІ групою інвалідністю у проведенні перерахунку позивачу пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 14.12.2020. Відповідно до відзиву представник відповідача щодо задоволення позову заперечив. Зазначив, що спірний період охоплений судовими рішеннями у справі №2-а-353/2009 та на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №894 та від 27.12.2005 №1293 здійснювалось підвищення саме розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" №1 від 03.01.2002. Вважає, що позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01.01.2005 безпідставними, оскільки позовні вимоги позивача про зобов'язання управління нарахувати та виплатити пенсію виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2005 по 22.05.2008 розглянуті та у цій частині відмовлено у задоволенні позову. Також, відповідач покликається на пропуск встановленого строку на звернення до суду з даною позовною заявою.
Зазначено, що пунктом 7 частини першої Закону України “Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік“ від 14.06.2011 № 491-VI Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік. Вважає, що визначення порядку та розмірів виплат відповідно до вищезазначених статей делеговано Кабінету Міністрів України.
Також зазначено, що починаючи з 01.01.2012 пенсія позивачу обчислена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210. При цьому, постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №894 та від 27.12.2005 №1293 втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 17.10.2019, особою з інвалідністю групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.11).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону та підвищення за проживання в гірському населеному пункті (а.с.10, 26, 27).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі №2-а-353/2009 (провадження №44110/09/9104), яка набрала законної сили з моменту проголошення, скасовано постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.06.2009 у справі №2-а-353/2009 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача по інвалідності у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до статей 50, 54, частини 4 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008, як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.12-19).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою від 17.07.2020 щодо одержання інформації про стан виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі №2-а-353/2009 (провадження №44110/09/9104) (а.с.20, 21).
З результатом розгляду звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю №2281-2246/К-03/8-0900/20 від 11.08.2020 повідомило, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до вимог резолютивної частини і виплачено в липні 2010 року додатковими відомостями борг за період з 22.05.2008 по 31.07.2010. З 01.11.2011 пенсія позивачу обчислена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011, з 01.01.2012 - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №1210 від 23.11.2011 (а.с.22-29).
Предметом спору в даній справі є нездійснення відповідачем перерахунку позивачу пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 01.01.2008 року в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", особам, які проживають на території населеного пункту, якому надано статус гірського, розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги збільшується на 20 %.
Таким чином позивач має право на отримання державної пенсії за період з 2005 року по 01.01.2008 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням збільшення на 20 % за проживання в населеному пункті, що має статус гірського.
Як встановлено, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 у справі №2-а-353/2009 (провадження №44110/09/9104), яка набрала законної сили з моменту проголошення, визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії позивача по інвалідності у відповідності до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії позивача відповідно до статей 50, 54, частини 4 статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008, як особі з інвалідністю ІІ групи у розмірі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти щодо періоду з 01.01.2005 по 21.05.2008 позовних вимог відмовлено з підстав пропуску встановленого строку на звернення до суду (а.с.12-19).
Щодо аргументів відповідача про те, що спірний період охоплений судовими рішеннями у справі №2-а-353/2009 та на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 13.07.2004 №894 та від 27.12.2005 №1293 здійснювалось підвищення саме розміру встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" №1 від 03.01.2002, суд зазначає наступне.
У справі №2-а-353/2009 надавалась правова оцінка пріоритетності законів над урядовими нормативними актами щодо звуження обсягу передбачених законом прав позивача з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002.
Проте врахуванню постанов Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 та №1293 від 27.12.2005 при обчисленні пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", правова оцінка не надавалась.
Тому, є безпідставними аргументи відповідача про те, що спірний період охоплений судовими рішеннями у справі №2-а-353/2009.
Суд зазначає, що на виконання урядової програми забезпечення пенсій учасників ліквідації аварії на ЧАЕС Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачене збільшення з 01.09.2004 на 12 відсотків пенсії, призначені відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та №1293 від 27.12.2005 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій, яка передбачає збільшення розмірів пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 3,5 разів по інвалідності учасникам ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей, дана постанова набрала чинності з 01.01.2006.
Вказані постанови втратили чинність з 01.01.2012 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Отже, у спірний період уряд не скасував своєї програми, залишаючи діючими вищезазначені постанови.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України.
В державі Україна відносно учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в спірний період діяли подвійні стандарти щодо нарахування пенсії, один з яких забезпечується за рахунок судових рішень та відповідає статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а другий ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України і суперечить вище зазначеному закону.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань; зацікавлені особи повинні мати змогу покластися на зобов'язання, взяті державою; якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні до цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними.
Виходячи з вищевикладеного позивач має право на отримання пенсії відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням її на 12 % та в 3,5 рази у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 - з 01.01.2005 (відповідно до заявлених позовних вимог) та №1293 від 27.12.2005, оскільки приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, - з 01.01.2006, та до 01.01.2012 - втрати чинності вказаними постановами на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Щодо строків звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку суд, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 635/7878/16-а, зазначає наступне.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно з частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 9 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017) та від 22 листопада 2019 року у справі №1140/3136/18.
За таких обставин суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку позивачу пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 по 01.01.2012 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 по 01.01.2012 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, з врахуванням раніше виплачених сум та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності, з врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 по 01.01.2012 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 по 01.01.2012 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 по 01.01.2012 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 по 01.01.2012 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті, з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсії по інвалідності, з врахуванням раніше виплачених сум, у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з підвищенням пенсії на 12% у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 13.07.2004 №894 з 01.01.2005 по 01.01.2012 та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.12.2005 №1293 з 01.01.2006 по 01.01.2012 з нарахуванням на отримані суми 20% підвищення за проживання в гірському населеному пункті.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.