24 грудня 2020 року (о 14 год. 30 хв.)Справа № 280/6769/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
25.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 47952 від 09.10.2020) просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2020 № 0045059-5605-0832.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що п. «є» ст. 266.2.2 ПК України передбачено, що промислові будівлі, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість. Зазначає, що за документами, які неодноразово надавались контролюючому органу, на майно, яке перебуває у власності позивача, розповсюджується дія положення п. «є» ст. 266.2.2 ПК України. Однак, при прийняті оскаржуваного рішення вказані положення відповідачем проігноровані. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 09.11.2020.
04.11.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 52967), в якому останній зазначає, що застосування п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Вказує, що об'єкт нежитлової нерухомості ОСОБА_1 на праві власності належить позивачу, фізичній особі, а отже не може підпадати під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Окрім того, позивачем не надано до суду доказу приналежності об'єктів нерухомості до будівлі промисловості за кодом 1251 Будівлі промислові. Головне управління ДПС у Запорізькій області зазначає, що документами, які можуть встановити характеристики об'єкта нерухомого майна будівлі, споруди тощо є технічна документація на цей об'єкт нерухомості з зазначенням коду класифікації чи лист уповноваженого органу, який визначить код класифікації об'єкту нерухомості, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. На підставі викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
У зв'язку із відсутністю у період часу з 07.11.2020 по 21.11.2020 судді ОСОБА_2 на роботі, підготовче засідання призначене на 09.11.2020 перенесено на 24.11.2020, про що повідомлено учасників справи.
24.11.2020 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 22.12.2020.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи без його участі.
Протокольною ухвалою суду від 22.12.2020, судом ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
11.06.2020, відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0045059-5605-0832 на суму 86338,54 грн. за платежем - «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік».
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.06.2018 №4/1 встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на території м. Мелітополя на 2019 рік, зазначене рішення наявне в матеріалах справи. Отже, рішення міською радою прийнято до 15 липня, з дотриманням строків, встановлених п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.
Зазначеним рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 25.06.2018 №4/1 встановлена на 2019 рік ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних і юридичних осіб - у розмірі 0,600 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування із застосуванням зонального коефіцієнту Км2.
Підпунктом 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За приписами пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває: комплекс загальною площею 3448,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з будівлі Б-3, та будівлі Р-1 (а.с.50-51).
На підставі вказаної інформації контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення № 0045059-5605-0832 (форма “Ф”) від 1115.06.2020 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік (на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ) на суму 76338,54 грн. (3448,30 кв.м. - загальна площа об'єкта нерухомості х 25,038 грн. ставка податку = 86338,54 грн.).
Позивач заперечення проти розміру нарахованого податку не надає, оскільки вважає, що на об'єкт нежитлової нерухомості, який перебуває у його власності розповсюджуються пільги, передбачені положеннями п. “є” підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Аргументуючи позицію правомірності оскаржуваного рішення, податковий орган зазначає наступне:
- позивач не надав доказу приналежності належного йому об'єкту нерухомості до будівлі промисловості;
- поняття «будівлі промисловості» відноситься не тільки до будівель з відповідною класифікацією у технічній документації на об'єкт нерухомості, а і належать підприємству;
- позивач не здійснює діяльність, що відноситься до видів промислового виробництва;
- застосування пільги можливе лише у разі використання будівлі промисловості власником, та об'єкт нерухомості не здається власником в оренду, лізинг, позичку.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Тож, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Вирішуючи межах цієї конкретної справи питання правомірності визначення податкового зобов'язання, з огляду на всі фактичні обставини даної справи, враховуючи положення Основного Закону, зокрема статті 13 Конституції України: «Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству»; статті 67 Конституції України, «Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом», а також дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України в частині його повноважень та функцій, суд визнає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Баланс інтересів у спірних правовідносинах досягнутий шляхом реалізації відповідачем норм права при визначенні податкового зобов'язання позивачу без свавільного втручання та без покладення надмірного тягара.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказаний правовий висновок сформульовано колегією суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за результатом перегляду постанови від 17.02.2020 по справі №820/3556/17.
В подальшому вказаний висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 16 квітня 2020 року у справі №810/1011/18, від 30 березня 2020 року у справі №814/1469/18, від 12 березня 2020 року у справі №2240/2385/18, від 06 квітня 2020 року у справі №420/879/19.
Таке правозастосування узгоджується і з чинною з 23.05.2020 редакцією підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві''), згідно з якою з переліку об'єктів оподаткування податком виключені будівлі промисловості, які віднесені до групи ''Будівлі промисловості та склади'' (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в постанові від 17.07.2020 у справі №440/937/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази приналежності об'єкту нерухомості позивача до будівель промисловості, згідно коду класифікації об'єкту нерухомості 1251, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Надана в якості доказу копія технічного паспорту на будівлю по АДРЕСА_2 не містить зазначення коду класифікації об'єкту нерухомості, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (а.с.29-37).
Окрім того, ОСОБА_1 не надав належних доказів використання ним належної на праві власності нежитлової будівлі за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Однак вирішальним для вирішення справи є те, що нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 передана позивачем в оренду ФОП ОСОБА_3 за договором оренди нерухомого майна від 01.08.2018. Строк дії договору з 01.08.2018 до 31.12.2019 (а.с.39-40).
За встановлених у справі обставин щодо передачі позивачем будівлі в оренду суд дійшов висновку, що у позивача відсутня пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
На підставі наведеного суд вважає, що відповідач довів правомірність нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, атому у задоволенні позову суд відмовляє.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.12.2020.
Суддя Ю.В. Калашник