18 грудня 2020 року Справа № 280/7376/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7; код ЄДРПОУ 07835529) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Поповою Оленою Володимирівною (далі - представник) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 07.04.2014 року по 22.01.2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.04.2014 року по 22.01.2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Крім того, просить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок), які понесені відповідачем у зв'язку із розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно, всупереч вимогам закону не проведено індексацію грошового забезпечення та не здійснено відповідні виплати позивачу. Зазначено, що індексація грошового забезпечення є однією із гарантій щодо оплати праці, зокрема, військовослужбовців, передбаченою законодавством. Вказано, що звертався в порядку досудового врегулювання спору до відповідача, однак листом від 23.09.2020 позивача повідомлено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах коштів передбачених на ці цілі. Також повідомлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 20.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7376/20.
Ухвалою суду від 18.12.2020 замінено назву відповідача по справі №280/7376/20, а саме: з ІНФОРМАЦІЯ_1 на Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7, ЄДРПОУ: 07835529).
Відповідач позовні вимоги не визнав, 20.11.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№56169), в якому зазначено, що індексація грошового забезпечення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів, а відповідні кошти в бюджеті за спірний період були відсутні. Вказує, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078) визначає можливість нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, а також не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Крім того, посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016 щодо ненарахування індексації до окремого розпорядження. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Центрального об'єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя від 07.04.2014 № 8 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військового комісаріату та на всі види забезпечення.
Наказом Центрального об'єднаного районного військового комісаріату міста Запоріжжя від 22.01.2018 № 11 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
10.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.04.2014 по 22.01.2018.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2020 № 361/ф позивача повідомлено про те, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах коштів передбачених на ці цілі. Також повідомлено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.
Позивач, вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом на захист порушеного права.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон України №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами статті 1 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону України №1282-XII, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону України №1282-XII).
Положеннями статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок №1078, з наступними змінами та доповненнями.
Пунктом 6 Порядку №1078 визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі, коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону України №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України №1282-XIIпередбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду 12.12.2018 по справі №825/874/17, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.04.2014 по 22.01.2018, що не заперечується останнім.
Доводи відповідача про відсутність фінансових ресурсів для нарахування та виплати індексації, що передбачено статтею 5 Закону та пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, є безпідставними, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для не проведення індексації грошового забезпечення.
У пунктах 23, 24 рішення Європейського суду з прав людини від 10.03.2011, «Справа «Сук проти України», Суд констатує, що: «... держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (див. рішення у справі «Кечко проти України», згадане вище, пункт 23). Більше того, Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», згадане вище, пункт 35). Тому остаточна відмова національних органів у праві заявника на цю доплату за період, що розглядається, є свавільною і такою, що не ґрунтується на законі.
Також, Європейський Суд з прав людини, зокрема, у пункті 26 рішення по справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, такі посилання відповідача порушують гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, з огляду на те, що чинне правове положення передбачає індексацію грошового забезпечення, тому органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у індексації, доки відповідні положення є чинними.
Отже, недостатність бюджетного фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу, що передбачено Законами, які чинні.
Також, безпідставними є доводи про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з частиною другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 07.04.2014 по 22.01.2018, що є порушенням вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078. Відтак, порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок невиплати індексації, тобто внаслідок не вчинення відповідачем дій, які він повинен і міг вчинити, тобто, має місце протиправна бездіяльність, а тому, позовні вимоги мають бути задоволені.
З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.04.2014 по 22.01.2018.
При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що визначати базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення та визначати періоди за які має бути нарахована індексація покладається на суб'єкта владних повноважень до тих пір, поки між сторонами відсутній спір з цього приводу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Судом досліджено договір про надання правової допомоги №12 від 03.09.2020, укладеним між ОСОБА_1 (замовником) та адвокатом Поповою Оленою Володимирівною.
На виконання умов договору, адвокатом складено акт наданих послуг №12/02, у відповідності до якого адвокат надав, а замовник прийняв наступні послуги з правової допомоги :
- надання усної консультації з вивчення документів;
- складання адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Всього робіт та послуг передано на суму 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №04 від 08.10.2020 про сплату 3000,00 грн.
Таким чином, зважаючи на наявність всіх необхідних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд, враховуючи приписи статті 134 КАС України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.
В зв'язку з тим, що в силу приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7; код ЄДРПОУ 07835529) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.04.2014 року по 22.01.2018 року.
Зобов'язати Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.04.2014 року по 22.01.2018 року відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.12.2020.
Суддя М.С. Лазаренко