21 грудня 2020 року Справа № 280/4335/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (01001, м. Київ, пр. Музейний, буд. 12; код ЄДРПОУ 42657144), Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (01001, м. Київ, пр. Музейний, буд. 12) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства у справах ветеранів України (далі - відповідач-1), Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Міністерства у справах ветеранів України, яке оформлене протоколом засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 11.06.2020 № 2;
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та надати йому статус учасника бойових дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про визнання його учасником бойових дій, проте згідно протоколу міжвідомчої комісії від 11.06.2020 № 2 прийнято рішення про відмову йому в наданні статусу учасника бойових дій, у зв'язку з відсутністю на це правових підстав. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 06.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків з дня закінчення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України. 16.07.2020 від позивача до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 17.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4335/20.
Відповідач-1 позовні вимоги не визнав, надавши 11.08.2020 через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що повноваженнями щодо надання або позбавлення статусу учасника бойових дій наділена Міжвідомча комісія, утворена Мінветеранів, яка є окремим суб'єктом владних повноважень. При цьому, Мінветеранів виконало свої повноваження та передало документи позивача до міжвідомчої комісії, відтак, на думку відповідача, Мінветеранів не порушило права позивача. Водночас, відповідач вказує, що згідно вимог чинного законодавства для встановлення статусу учасника бойових дій на підставі до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особа повинна брати участь в антитерористичній операції у складі саме добровольчого формування, яке у подальшому не увійшло до складу жодного з силових відомств. Однак, Міжвідомча комісія, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , встановила, що останній брав безпосередню участь в антитерористичній операції у складі батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та самостійно звернувся до міжвідомчої комісії для отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, відповідач зазначає, що оскільки батальйон «Донбас» був включений до Національної гвардії України, особи, які брали участь в антитерористичній операції у його складі, мають право на отримання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 20 частини першої статті 6 Закону шляхом звернення до комісії Національної гвардії України. Отже, відповідач вважає, що оскільки батальйон «Донбас» включено до складу Національної гвардії України, правові підстави для надання позивачу статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були відсутні, то міжвідомча комісія прийняла рішення відмовити ОСОБА_1 у надані статусу учасника бойових дій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 28.09.2020 залучено до участі у справі, як другого відповідача - Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розгляд справи розпочато спочатку.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, 23.10.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№50581), в якому ним підтримано позицію Міністерства у справах ветеранів України, поданому до суду 11.08.2020. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
03.11.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№52618), в якій зазначає, що він двічі звертався до Головного Управління національної гвардії України із зазначеним питанням. Листами від 16.09.2016 № 27/21/3-П-948 та 01.06.2016 № 27/21/2-Т-99-31 Головне управління Національної гвардії повідомило заявника, що він не залучався до участі в антитерористичній операції у складі Національної гвардії України. Крім того, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2017 у справі №333/3152/16-ц, де заінтересованими особами були військова частина НОМЕР_2 , Головне Управління Національної гвардії України, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, встановлено юридичний факт участі у бойових діях ОСОБА_1 , який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в складі батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 24.05.2014, з 23.07.2014 по 26.08.2014, 13.10.2014 та 24.10.2014 в населених пунктах Попасна, Лисичанськ Луганської області, Курахове, Марїнка та Іловайськ Донецької області. При цьому вч НОМЕР_2 та Головне управління Національної гвардії України не заперечуючи проти факту участі ОСОБА_1 у бойових діях, заперечували проти того, що відповідач брав участь в АТО саме в складі Національної Гвардії України. Отже Позивач ОСОБА_1 , брав участь у бойових діях у складі добровольчого формування - батальйон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який не входив до складу Національної Гвардії України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у складі батальйону «Донбас» 24.05.2014, з 23.07.2014 по 26.08.2014, 13.10.2014, 24.10.2014.
В березні 2020 року позивач звернувся до Мінветеранів із заявою, в якій просив визнати його учасником бойових дій.
Міністерство у справах ветеранів України винесло подані ОСОБА_1 матеріали на засідання Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Міжвідомча комісія на своєму засіданні 11.06.2020 розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення (витяг з протоколу засідання міжвідомчої комісії №2 від 11.06.2020) відмовити ОСОБА_1 в паданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Мінветеранів листом від 19.06.2020 №4890/02/07.1-20 повідомило ОСОБА_1 про прийняте 11.06.2020 міжвідомчою комісією рішення.
Позивач, не погоївшись з відмовою в наданні йому статусу учасника бойових дій, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Так, відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України).
За змістом пункту 21 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, учасниками бойових дій, з-поміж інших, визнаються: особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України (абзаци 3, 4 пункту 21 частини першої статті 6 Закону №3551-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (далі - Порядок №413).
В абзаці 4 пункту 2 Порядку №413 визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема: особам, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами, МВС, Національною поліцією, Національною гвардією, СБУ та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Згідно абзацом 3 пункту 6 Порядку №413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у поданій ним заяві просив розглянути документи, що підтверджують його безпосередню участь в АТО/ООС та надати йому статус учасника бойових дій. Відтак, на підставі вище наведених положень подані ним документи передані Мінветеранів на розгляд відповідної міжвідомчої комісії.
Разом з тим, міжвідомча комісія, розглядаючи заяву позивача, дійшла висновку про відсутність підстав для надання позивач статусу учасника бойових дій з підстав, передбачених пунктом 21 частини першої статті 6 Закону №3551-XII.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління Національної гвардії України від 06.08.2020 № 27/22/3-5950 судом встановлено, що згідно інформації, яка надійшла зі Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України, сформовано перелік добровольчих формувань, які були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Правоохоронних органів, від 25.11.2016 №33/5- 12309, у якому визначено, що добровольчий батальйон територіальної оборони Донецької області «Донбас» увійшов до складу Національної гвардії України.
Водночас, відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону №3551-XII особа визнається учасником бойових дій за умови участі в антитерористичній операції у складі добровольчого формування, що було утворено або самоорганізувалося, у взаємодії з іншими силовими відомствами, військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Так, особи, які брали участь у антитерористичній операції в складі підрозділів Національної гвардії України, визнаються учасниками бойових дій на підставі пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII.
За змістом наведеної норми, учасниками бойових дій, з-поміж інших, визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII).
Зазначена норма кореспондується з абзацом 2 пункту 2 Порядку №413, в якій визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
При цьому, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається стосовно зазначених в абзаці 2 пункту 2 Порядку №413 (а відтак і в пункті 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII) комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії) (абзац 3 пункту 6 Порядку №413).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач з метою надання йому статусу учасника бойових дій звернувся не з тих підстав, які передбачені в його конкретному випадку, і не до органу, який уповноважений вирішувати дане питання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Водночас, суд зазначає, що за правилами статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, позивач у поданому позові просить суд визнати протиправними дії Міністерства у справах ветеранів України щодо ненадання статусу учасника бойових дій. Однак, Мінветеранів отримавши заяву позивача передала її разом із поданими документами на розгляд міжвідомчої комісії, у відповідності до приписів Порядку №413. Таким чином, суд вважає, що відповідачем не вчинено протиправних дій щодо позивача.
Крім того, підпунктом 1 пункту 5 розділу III Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Мінветеранів від 07.11.2019 №76 встановлено, що міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій.
При цьому, в силу пункту 7 розділу III Положення №76 рішення міжвідомчої комісії про відмову у наданні (позбавлення) статусу учасника бойових дій може бути оскаржене в судовому порядку.
Викладене вище дає підстави для висновку, що позивач обрав неналежний спосіб відновлення порушеного права, оскільки, вважаючи, що його право на надання йому статусу учасника бойових дій порушене, не оскаржує рішення міжвідомчої комісії. При цьому, суд встановив, що відповідачі діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Оскільки судом не встановлено протиправності дій відповідачів, та враховуючи те, що відповідачі не уповноважені розглядати питання щодо надання статусу учасника бойових дій та видачі відповідного посвідчення, суд вважає, що такі позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення Закону №3551-XII, Порядку №413, суд доходить висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність вчинених дій при надходженні заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій. Натомість, позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б протиправність дій відповідачів.
За таких обставин, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується з огляду на те, що позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог та відповідно до пункту 16 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства у справах ветеранів України (01001, м. Київ, пр. Музейний, буд. 12; код ЄДРПОУ 42657144), Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (01001, м. Київ, пр. Музейний, буд. 12) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.12.2020.
Суддя М.С. Лазаренко