21 грудня 2020 рокум. Ужгород№ 260/3713/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
представник позивача - Ємчук Л.В.,
представника відповідача - Костан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 39766716) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 24 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що полягає у неприйнятті рішення по суті поданого звернення місячний строк з дня його надходження; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 14.08.2020 року № 157-УБД "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області 2000,00 грн. витрат позивача на правничу допомогу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15.05.2020 року звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства. 14 серпня 2020 року позивачу вручено наказ відповідача від 14.08.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав, що така передана у приватну власність згідно наказу від 06.08.2020 року за № 3945-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки». Зазначає, що оскільки було подано відповідні документи для отримання дозволу з урахуванням вимог норм Земельного кодексу України, то у відповідача не було правомірних підстав відхилити його клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , враховуючи всю надану інформацію, в тому числі те, що земельна ділянка передана у приватну власність згідно з наказом від 06.08.2020 р. № 3945-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ", Головним управлінням прийнято наказ від 14.08.2020 за № 157-УБД "Про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою", згідно з яким гр. ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передано у власність земельну ділянку. Також звертає увагу, що технічні недоліки (несправності) в роботі системи та відсутність технічної можливості здійснити реєстрацію наказів Головного управління станом на 18.06.2020 р. унеможливило здійснення реєстрації наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення та відповідей на клопотання громадян, юридичних осіб, тощо. Крім того, зазначає, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року у справі № 260/2755/20, вже досліджувалось питання щодо правомірності чи неправомірності дій Головного управління під час розгляду клопотання позивача від 15.05.2020, за результатами якого судом не встановлено протиправність дій Головного управління.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 15 вересня 2015 року позивач отримав посвідчення і статус учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .
15 травня 2020 року позивач звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства.
14 серпня 2020 року позивачу вручено наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 14.08.2020 року за № 157-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з підстав, що така передана у приватну власність згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 06.08.2020 року за № 3945-сг «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки».
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122,123 ЗК України.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів надано повноваження на передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 898 від 19.08.2015 р. «Про забезпечення учасників АТО та сімей загиблих учасників АТО земельними ділянками» державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру повинна забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.
Першочергове відведення земельних ділянок учасникам бойових дій є пільгою, тому особа, яка бажає нею скористатися, має отримати своєчасну відповідь на своє звернення. За наявності кількох клопотань про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо однієї ділянки, право першочергового відведення в силу пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» належить саме учаснику бойових дій.
Як встановлено судом, 15 травня 2020 року позивач звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства.
За результатами розгляду клопотання позивача, у зв'язку з тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 2124882900:10:012:0063 передана у приватну власність згідно з наказом від 06.08.2020 р. № 3945-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 ", відповідачем прийнято наказ від 14.08.2020 р. за № 157-УБД "Про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Законодавчими нормами, що регулюють порядок розгляду уповноваженими органами клопотань щодо безоплатного отримання земельної ділянки, передбачений обов'язок таких прийняти рішення по суті поданого звернення у місячний строк з дня його надходження.
Так, надіслане позивачем 15.05.2020 року клопотання було розглянуто відповідачем тільки 14.08.2020 року.
Суд звертає увагу, що неприйняття відповідачем жодного рішення за клопотанням позивача у строк, закріплений частиною сьомою статті 118 ЗК України, ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує його конституційні права щодо розгляду звернення уповноваженим органом.
Щодо посилань відповідача про те, що технічні недоліки (несправності) в роботі Системи та відсутність технічної можливості здійснити реєстрацію наказів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області станом на 18.06.2020 р. (закінчення терміну розгляду клопотання позивача) унеможливило здійснення реєстрації наказів щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення та відповідей на клопотання громадян, то суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, з доданих відповідачем до відзиву актів комісії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вбачається, що в електронній системі електронного документообігу виникали технічні неможливості опрацювання даних у картотеці реєстрації «Накази СГ», однак вказані технічні недоліки (несправності) мали місце лише 17 червня 2020 року, 18 червня 2020 року та 21 липня 2020 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не був позбавлений можливості прийняти відповідне рішення по суті поданого позивачем клопотання у місячний строк з дня його надходження, та враховуючи, що таке клопотання було розглянуто відповідачем тільки 14.08.2020 року.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р. у справі № 260/2755/20, оскільки у вказаній справі досліджувалась правомірність ненадання відповіді ОСОБА_1 на його звернення саме в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, відповідач звертав увагу на абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідно до якого передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержані у власність земельної ділянки, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу.
Разом з тим, суд звертає увагу, що вказаною нормою закріплено виключно право громадянина, а не обов'язок замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, а тому безпідставними є посилання відповідача про те, що право позивача ніяким чином не порушено, а позов до суду є передчасним.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що полягає у неприйнятті рішення по суті поданого звернення у місячний строк з дня його надходження.
Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем ще 15 травня 2020 року було подано відповідні документи для отримання дозволу з урахуванням вимог Земельного кодексу України, то у відповідача не було правомірних підстав відхилити його клопотання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.
А тому суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 14.08.2020 року № 157-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Стосовно вимоги представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), статтею 1 якого встановлено, що: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9).
Відповідно до положень статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються:
- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється
- згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В свою чергу частинами 7 та 9 зазначеної статті встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги від 28 лютого 2020 р. укладеного між ОСОБА_3 (Адвокат) та ОСОБА_1 (Замовник), предметом якого є надання правової допомоги.
Згідно з актом виконаних робіт на виконання договору про надання правової допомоги б/н від 28.02.2020 року, укладеного з ОСОБА_1 судові витрати складаються з: підготовка, збір та опрацювання матеріалів, доказів по справі, складання та подання до суду позовної заяви (2 год.) - 1000,00 грн.; опрацювання відзиву на позовну заяву з додатками, складання та подання до суду та відповідачу відповіді на відзив (2 год.) - 1000,00 грн. Всього витрати на правову допомогу - 2000,00 грн.
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 14 від 10.11.2020 р. адвокатом Ємчук Л.В. прийнято від ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правової допомоги від 28.02.2020 р., 2000,00 грн.
Суд звертає увагу, що в акті виконаних робіт містяться витрати на правову допомогу які складаються, зокрема із опрацювання відзиву на позовну заяву з додатками, складання та подання до суду та відповідачу відповіді на відзив. Однак судом такі витрати не враховуються, оскільки в даній адміністративній справі відповідь на відзив позивачем або його представником до суду не подавалась.
З огляду на зазначене, враховуючи часткову обґрунтованість та доцільність понесених позивачем витрат, суд приходить до висновку, що слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, дослідивши обставини справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 39766716) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, що полягає у неприйнятті рішення по суті поданого звернення у місячний строк з дня його надходження.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 14.08.2020 року № 157-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).
СуддяД.В. Іванчулинець