14 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/750/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: Коваленко О.М.,
представник відповідача: Олашин О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника Коваленко О.М., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНА в Закарпатській області), якою просить:
1) Визнати незаконним та скасувати наказ № 555 від 25.02.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів поліції.
2) Визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 50 о/с від 26 лютого 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції.
3) Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.02.2020 року ГУНП в Закарпатській області було призначено службове розслідування за фактом керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . В подальшому за наслідками розгляду даного службового розслідування 25.02.2020 року ГУНП було винесено наказ № 555 від 25.02.2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . В подальшому відповідно до вищевказаного наказу видано наказ №50 о/с від 26.02.2020 року згідно з яким позивача було звільнено. Оскаржувані накази ГУНП в Закарпатській області, на думку позивача, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (суддя Маєцька Н.Д.).
24 квітня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02 липня 2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 260/750/20, у зв'язку з тривалою відсутністю судді Маєцької Н.Д., за результатами якого справу передано на розгляд судді Калинич Я.М.
Ухвалою суду від 06 липня 2020 року прийнято адміністративну справу до провадження суддею Калинич Я.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд такі задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали службового розслідування та особової справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Ужгородського району відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в званні старшого лейтенанта поліції.
Заступником начальника полковника поліції ОСОБА_2 на ім'я Начальника Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України генералу поліції третього ранку ОСОБА_3 інформаційну довідку за фактом керування поліцейським ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Наказом ГУНП в Закарпатській області від 13.02.2020 року № 459 «Про утворення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування стосовно позивача з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни.
Службовим розслідуванням встановлено, що позивач вчинив дії, які стали підставою для складання постанови за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно поліцейських УПП в Закарпатській області поводився неадекватно, зверхньо та неетично, намагався використати своє службове становище та домовитися з ними про непроведення огляду на стан сп'яніння, відповідальність за яке передбачена Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
25.02.2020 року складено висновок службового розслідування, в якому зазначено, що за скоєння дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, підпунктів 1, 3, 6, 11 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог підпунктів 1 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 7, 8 пункту 1, пункту З розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 555 від 25.02.2020 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у грубому порушенні вимог пункту 1, підпунктів 1, 3, 6, 11 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотримання вимог підпунктів 1 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 7, 8 пункту 1, пункту З розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 50 о/с від 26.02.2020 року на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі п.1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 25.02.2020 року № 555, позивача було звільнено зі служби в поліції.
Вважаючи вказані вище накази відповідача протиправними, а своє звільнення з поліції незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він є знайомим і кумом позивача. Працює адвокатом. З 12 на 13 лютого 2020 року йому передзвонив знайомий ( ОСОБА_5 ) і попросив допомогти ОСОБА_1 . Через 15 хвилин він вже був на місці, однак працівник поліції вже складав протокол по ст. 130 КУпАП.
Свідок ОСОБА_5 повідомив суду що працює старшим інспектором черговим Ужгородського РВП. Десь близько 23:00 год. ОСОБА_1 зайшов у цивільній формі одягу у відділок і пішов до себе в кабінет. Згодом прийшли патрульні і питали про ОСОБА_1 . Про подію доповів Крульку. Загалом патрульних було десь 6 чоловік. Дозволив патрульним піти по коридору оглядати, однак вони відмовились. До ОСОБА_1 не пустив, оскільки до відділу карного розшуку не знає пароль. Через півтори години прибули ще патрульні. Потім двоє з патрульних під руки вивели ОСОБА_1 і повели його до службового автомобіля. Він передзвонив адвокату і попросив його приїхати. Повідомив, що не помітив що ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп'яніння і запаху від нього не чув.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ч.9 ст.19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Відповідно до п. 5 розділу І «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 року поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах.
Згідно з пунктом 3 розділу IV «Правил етичної поведінки поліцейських» за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Відповідно до висновку службового розслідування позивач вчинив дії, які стали підставою для складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст. 122, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є несумісним зі статусом представника Національної поліції та підривають авторитет органів Національної поліції України вцілому, крім того намагався використати своє службове становище та досягти домовленості щоб уникнути відповідальності та неадекватно поводився відносно поліцейських УПП в Закарпатській області, зверхньо та неетично висловлювався в їх бік.
Так, вході службового розслідування було встановлено, що 12.02.2020 року о 23:08 год. екіпажем «Олімп-103» у складі: інспектора взводу № 1 роти № 2 УПП в Закарпатській області лейтенанта поліції Чікала М.Г. та поліцейського взводу № 1 роти № 2 УПП в Закарпатській області рядового поліції Хилі С.О. в с. Оноківці на вул. Головній (неподалік буд. 144), Ужгородського району, за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП (здійснення зупинки посередині смуги руху) був зупинений автомобіль марки «Кіа Magentis», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 на момент зупинки перебував поза службою, у цивільному одязі, керував автомобілем, який належить його дружині ОСОБА_6 на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 04.05.2012 Міжгірським ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 21.09.2007 ТСЦ 2141.
Під час документування зазначеної події, ОСОБА_1 відносно поліцейських УПП в Закарпатській області поводився неадекватно, зверхньо та неетично, зокрема, пред'явивши службове посвідчення, намагався використати своє службове становище та домовитися з ними про непроведення огляду на стан сп'яніння, а коли домовленості досягти не зміг, неадекватно поводячись, швидко зайшов до адміністративного приміщення Ужгородського районного відділення поліції, розташованого неподалік, звідки невдовзі вийшов та на вимогу поліцейських УПП пройти процедуру освідчення на стан алкогольного сп'яніння, виявив бажання пройти медичний огляд на предмет можливого перебування у стані алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Однак у подальшому, перебуваючи у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, ОСОБА_1 свідомо, в присутності двох свідків, відмовився від даної процедури, що було зафіксовано на нагрудні відеореєстратори поліцейських УПП.
Таким чином, ОСОБА_1 намагався тиснути на працівників УПП в Закарпатській області з метою уникнення відповідальності.
У подальшому стосовно ОСОБА_1 було складено постанову серії ДП018 № 744786 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №332104 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу серії ДПР № 332104, який складено лейтенантом поліції Чікало М.Г. 13.02.2020 року о 00:55 год. за адресою: м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 8, ОСОБА_1 12.02.2019 року о 23:08 год. керував автомобілем марки «Кіа Magentis», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, нечітка вимова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій гр. ОСОБА_1 , відмовився у присутності двох свідків ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться за окремим викликом. У графі: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» ОСОБА_1 виконано особистий підпис. У графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення», ОСОБА_1 виконано нечіткий рукописний текст, зміст якого незрозумілий. У протоколі також зазначено, що у ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом видавався. У графі: «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», ОСОБА_1 виконано підпис та рукописний текст: « ОСОБА_1 ».
В судовому засіданні ОСОБА_1 також не зміг пояснити суду, що ним власноручно було написано у графі: «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення».
До адміністративного протоколу серії ДПР № 332104 долучено пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
13.02.2020 року близько 10:50, год. ОСОБА_1 самостійно звернувся до КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, де пройшов медичний огляд на стан вживання алкогольних напоїв (протокол від 13.02.2020 року № 130 - результат «тверезий»).
Проте, Дисциплінарна комісія вказаний огляд оцінила критично і не взяла такий до уваги, оскільки з моменту події та самозвернення до цього ж медичного закладу пройшло більше 9 годин.
У ході проведення службового розслідування, був допитаний ОСОБА_9 , який повідомив комісії, що 12.01.2020 року о 20:00 год., згідно графіку, він спільно із ОСОБА_10 заступив на чергування, здійснюючи патрулювання в м. Ужгороді. Близько 22:55 год. до них на вул. Другетів звернувся невідомий громадянин, який повідомив, що по даній вулиці в напрямку с. Оноківці, Ужгородського району, поїхав автомобіль, водій якого перебуває у стані алкогольного сп'яніння. З метою виявлення вказаного автомобіля та припинення можливого правопорушення, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 поїхали в напрямку с. Оноківці, де, близько 23:08 год., ними було помічено автомобіль марки «Кіа Magentis», д.н.з НОМЕР_1 , водій якого спочатку здійснив зупинку посередині смуги руху, неподалік буд. 144 по вул. Головній, а в подальшому припаркував транспортний засіб на узбіччі проїжджої частини дороги. Під час перевірки документів у водія вказаного автомобіля, було встановлено, що ним є працівник Ужгородського РВП ГУНП ОСОБА_1 , який представившись, намагався тиснути на поліцейських. За зовнішніми ознаками ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, зміна забарвлення шкіри обличчя та виразний різкий запах алкоголю з ротової порожнини). У подальшому, ОСОБА_1 раптово відійшов від поліцейських УПП та зайшов до розташованої неподалік адмінбудівлі Ужгородського районного відділення поліції, звідки не виходив близько 40 хвилин, не зважаючи на неодноразові вимоги поліцейських УПП припинити свою протиправну поведінку. Після цього ОСОБА_1 все ж таки вийшов на вулицю та поїхав з патрульними поліцейськими до вищевказаного медичного закладу, де в присутності двох свідків відмовився від проходження процедури освідчення на стан вживання алкогольних напоїв.
Опитаний дисциплінарною комісією ОСОБА_11 надав аналогічне пояснення.
Опитаний старший інспектор-черговий СРГТП № 3 Ужгородського РВП капітан поліції ОСОБА_5 повідомив, шо 12.02.2020 року, близько 23:10-23:30 год. він перебував на чергуванні у черговій частині районного відділення поліції. У цей час до адмінбудівлі Ужгородського РВП зайшов ОСОБА_1 , куди через декілька хвилин також зайшли працівники УПП, які попросили викликати до них ОСОБА_1 , пояснюючи, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, та намагаючись уникнути, відповідальності втік до адмінбудівлі Ужгородського РВП. Оскільки ОСОБА_1 тривалий час (протягом 30-40 хвилин) не виходив до патрульних поліцейських, вони з дозволу чергового, зайшли всередину адмінбудівлі, де на третьому поверсі виявили ОСОБА_1 , який від них переховувався. У подальшому, поліцейські УПП силоміць вивели на вулицю ОСОБА_1 та поїхали освідчувати його на стан вживання алкогольних напоїв до медичного закладу. Про дану подію ОСОБА_12 одразу ж повідомив керівництво Ужгородського РВП ГУНП та працівників ВІОС УКЗ ГУНП.
Як встановлено судом, опитати у ході службового розслідування ОСОБА_1 не надалось можливим, оскільки останній, відмовився від надання пояснень, згідно ст. 63 Конституції України. Таким чином, позивач порушив вимоги п. 7 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, згідно якого кожна посадова особа поліції, відповідно до своїх повноважень, зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування.
На запитання суду щодо причин відмови від надання пояснень, позивач зіслався на те, що не бажав нічого пояснювати без присутності його адвоката.
Опитаний з приводу надзвичайної події начальник СКП Ужгородського РВП ГУНП капітан поліції ОСОБА_13 повідомив, що він систематично наголошує підлеглим на дотриманні ними законності, службової та транспортної дисципліни. Також, особовому складу наголошуються вимоги щодо правил поведінки поліцейських у вільний від роботи час, дотримання високого рівня моральності, а також дотримання ними етичних норм поведінки.
Незважаючи на те, що ОСОБА_1 по місцю служби характеризується позитивно, дисциплінарною комісією зроблено висновок, що своєю негідною поведінкою відносно поліцейських УПП в Закарпатській області, перебуванні за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 скоїв вчинок, який компрометує його як поліцейського та завдає шкоди іміджу поліції в цілому. Окрім цього, дані обставини призвели в подальшому до порушення ним ПДР України.
Таким чином, особи, які проводили службове розслідування, прийшли до переконання, що своїми діями, встановленими у ході проведеного службового розслідування, ОСОБА_1 проігнорував вимоги статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у частині обов'язку неухильно дотримуватися положення Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у негідній поведінці відносно працівників УПП в Закарпатській області, які оформлювали матеріали про адміністративні правопорушення, намаганні скористатися своїм службовим становищем поліцейського (пред'явлення посвідчення працівника поліції) для уникнення покарання, допущенні порушень транспортної дисципліни під час керування автомобілем (порушення ПДР поліцейським, який повинен показувати громадськості приклад гідної поведінки та безумовного дотримання законів та Правил дорожнього руху), за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у ігноруванні ОСОБА_1 вимог пункту 1, підпунктів 1, 3, 6, 11 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, недотриманні вимог підпунктів 1 пункту 1 статті 18, пункту 1 статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпунктів 1, 2, 7, 8 пункту 1, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, а також пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306., що свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Згідно з пунктом 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.03.2020 року у справі №308/1695/20 про адміністративне правопорушення за протоколом інспектора роти №2 взводу №1 батальйону УПП в Закарпатській області Чікало М.Г. відносно громадянина ОСОБА_14 за ч.1 ст. 130 КУпАП України визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в еквіваленті становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12.06.2020 року постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 березня 2020 року скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.07.2020 року в адміністративній справі №308/1610/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ДПО18 №744786 від 13.02.2020 року про адміністративне правопорушення, позов задоволено: скасовано постанову Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції серії ДПО18 №744786 від 13.02.2020 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП провадження по адміністративній справі закрито.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що провину належним чином не доведено, оскільки справи по адміністративним правопорушенням закриті без встановлення винуватості у вчиненні таких, з огляду на наступне.
Відсутність факту притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів Національної поліції, який входить до його компетенції.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 28.11.2019 в справі № 120/860/19-а, від 04.12.2019 в справі № 824/355/17-а, від 05.03.2020 в справі № 823/1468/17.
Судом в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а надано правову оцінку обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, наявність факту притягнення до адміністративної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
За таких обставин, позивачем вчинено дисциплінарний проступок, обставини якого було встановлено під час проведення службового розслідування.
Відповідно до ч.1, ч.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 555 від 25.02.2020 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дисциплінарний статут Національної поліції України не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 50 о/с від 26.02.2020 року на виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 555 від 25.02.2020 року, позивача було звільнено зі служби в поліції.
Щодо тверджень позивача про те, що його звільнення відбулось з порушеннямч.3 ст.40 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення був виданий під час тимчасової непрацездатності позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Суд враховує, що наказ про звільнення позивача видано 26.02.2020 року, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.
Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Аналогічний за змістом висновок висловлений також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі № 750/8456/17 (провадження № 61-22946св18), від 04 листопада 2020 року у справі № 389/2004/16-ц (провадження № 61-3903св20).
Так, в ході розгляду справи, представником відповідача було надано суду Наказ ГУНП в Закарпатській області від 04.09.2020 року за №185 о/с «Про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Закарпатській області від 26.02.2020 року №50 о/с», яким пункт наказу в частині звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0116624), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 26 лютого 2020 року, частково змінити. Вважати його звільненим з 11 березня 2020 року (підстава: довідка про тимчасову непрацездатність поліцейського №124, видана ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області» 24 лютого 2020 року).
Щодо доводів позивача про наявність позитивної характеристики, то суд зазначає, що такі обставини не можуть автоматично звільняти особу, яка вчинили дисциплінарний проступок, від відповідальності. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення є також превентивним заходом, який застосовується з метою недопущення вчинення аналогічних дисциплінарних проступків іншими працівниками Національної поліції.
Позивачем не доведено протиправності оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 555 від 25.02.2020 року та № 50 о/с від 26.02.2020 року, як і не надано доказів, які б свідчили про відсутність вчинення ним дисциплінарного проступку.
При цьому, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень належними доказами. Судом, в ході розгляду даної справи, протиправності вказаних рішень не встановлено.
З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України, з дотриманням критеріїв правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 грудня 2020 року.
СуддяЯ. М. Калинич