Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 грудня 2020 р. Справа№200/5752/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченка О.В.,
при секретарі судового засідання - Сєдих В.В.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Гетьманенко О.П.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення військового збору та коштів за час затримки розрахунку про звільнення, -
18 червня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якій просив:
- визнати бездіяльність Головного управління національної поліції в Донецькій області щодо не повернення військового збору за період з листопада 2015 року по січень 2017 року включно протиправною;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на його користь військовий збір за період з листопада 2015 року по січень 2017 року у сумі 1824,28 грн.;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області кошти за час затримки розрахунку при звільненні з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року, виходячи с середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150,40 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що під час проходження ним військової служби у відповідача з його грошового забезпечення було перераховано на військовий збір грошові кошти. Загальна сума перерахованих коштів з грошового забезпечення ОСОБА_1 на військовий збір у період з листопада 2015 року по січень включно 2017 року становить 1824,28 грн. Позивач звертався з метою повернення грошей, які службою УФЗБО ГУ Національної поліції України в Донецькій області було незаконно перераховано (на військовий збір), за період з листопада 2015 року по січень 2017 року, втім йому було відмовлено.
Позивач вважає, що він безпосередньо приймав та брав участь в АТО на території Донецької та Луганської області, а тому його права порушені у не поверненні зайво утриманого військового збору у сумі 1 824,28 грн., у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Також вважає, що оскільки відповідач не здійснив остаточного розрахунку з ним, відповідно до статті 117 КЗпП України, просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області кошти за час затримки розрахунку при звільненні з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року, виходячи з середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150,40 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 15, том 1).
15 липня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Зазначив, що позивач 29 червня 2017 року був звільнений з органів служби в поліції. 27 липня 2017 року йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення.
Відповідач також не погоджується із вимогою позивача про стягнення військового збору у сумі 1824,28 грн., оскільки вважає що позивачем невірно наведений розрахунок. Зазначає, що за період з 07.11.2015 до 07.01.2017 позивачем отримано грошове забезпечення у розмірі 77 693,51 грн. Та виходячи із зазначеного розміру доходу, військовий збір утримано у сумі 1165,41 грн. За період безпосередньої участі в АТО (78 днів) з грошового забезпечення позивача утримано 537,71 грн. військового збору. Зауважив, що в період з 07 листопада 2015 року по 22 грудня 2015 року пільга з оподаткування військовим збором до поліцейських не застосовувалась. Отже, відповідач вважає, що на користь позивача підлягає поверненню саме сума у розмірі 537,71 грн.
У відзиві відповідач зазначає, що грошове забезпечення позивача за час безпосередньої участі в АТО (78 днів) оподатковувалось військовим збором з причин, які не залежали від волі відповідача.
Вважає, що відповідач позбавлений повноважень самостійно здійснювати повернення надмірно утриманого податку, оскільки відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. У зв'язку з цим, за ініціативою ГУ Національної поліції Донецької області, ГУДФС України в Донецькій області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства, за результатами якої було прийнято рішення про повернення зайво утриманого з поліцейських військового збору.
Однак, у переліку осіб, яким належить повернення зайво утриманого військового збору позивач відсутній. З державного бюджету (повернений зайво утриманий військовий збір) кошти для здійснення розрахунку з ОСОБА_1 не надходили. Таким чином, відповідач вважає, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.
При цьому зазначає у відзиві, що Порядок № 787 передбачає особисте звернення платника податку до органів казначейства та фіскальної служби з заявою та поданням про повернення зайво утриманого податку. У зв'язку з чим, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості в отриманні коштів у розмірі 537,71 грн.
Щодо стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначив наступне.
В січні 2017 року в якості додатку до листа було надано позивачу довідку від 2017 року за № 324 про виплачене грошове забезпечення з 01.12.2015 до 31.05.2017. У довідці зазначений кожен місяць розрахункового періоду та зазначені усі види грошового забезпечення із визначенням їх нарахування або не нарахування, утриманий податок.
10.02.2017 року в якості додатку до відповіді на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , надано довідку від 10.02.2017 про виплачене грошове забезпечення з 01.12.2015 до 31.05.2017. У довідці зазначений кожен місяць розрахункового періоду та зазначені усі види грошового забезпечення із визначенням їх нарахування, утриманий податок.
Відповідач зазначає, що у вказаних довідках наведено розмір грошового забезпечення утриманий на оподаткування військовим збором, що є безперечним доказом про те, що позивачу було достовірно відомо про утриманий податок. Зазначені довідки позивачем використовувались у інших адміністративних справах.
Так, у позовній заяві по справі № 200/10368/18-а позивач зазначає, що листом від 09.08.2017 № Г-181/26/01-2017 посадовою особою ГУНП в Донецькій області йому роз'яснено про виплату йому грошового забезпечення при звільненні. До позову у вказаній справі, позивачем додавався лист від 06.09.2018 № Д-149/26/02-2018(із повним розрахунком та зазначенням усіх видів нарахованого грошового забезпечення), а також довідку від 26.12.2017 № 324 (про яку зазначалось вище).
До позову у справі № 200/8551/19-а позивачем додано листи від 09.08.2017 № Г-181/26/01-2017, від 11.06.2019 № 1аз/26/01-2019.
Вказані відомості відповідач вважає, має важливе значення, оскільки є доказом того, що позивачу ще з 2017 року було відомо про розмір виплаченої йому винагороди за участь в АТО та надбавки 15 % до посадового окладу, але вказаний факт він приховав і надав до суду недостовірні дані, що є зловживанням процесуальними правами. Тому на думку відповідача вказаним обставинам у судовому рішенні повинна надаватись оцінка.
ОСОБА_1 звільнено 29.06.2017 року, остаточний розрахунок з ним здійснено 27.07.2017 року, отже, ще з 2017 року позивач знав про утриманий з його доходу військовий збір. За цей проміжок часу неодноразово звертався до суду із позовами до ГУНП в Донецькій області (справи № 805/3035/18-а, № 200/5111/19-а, № 200/10368/18-а, № 200/8551/19-а, № 200/13423/19-а, 200/149/20-а, 200/3531/20-а). У справах № 200/8551/19-а, № 200/149/20-а, № 200/3531/20-а та у цій справі (№ 200/5752/20-а) позивачем заявлено вимоги про стягнення різних видів грошового забезпечення та грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку з дня звільнення, тобто з 29.06.2017 по день ухвалення рішення суду.
Тобто, відповідач вважає, що позивачем заявлена одна й та сама вимога (стягнення, середнього заробітку за весь час затримки при звільненні у 4 адміністративних справах одночасно). У зв'язку з чим, вважає, що звернення до суду тільки 13.06.2020 року із вимогою про стягнення надмірно утриманого податку є свідченням того, що позивач умисно роздрібнив вимоги на різні позовні заяви та затягував строки звернення до суду. Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк звернення, оскільки до вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. З урахуванням зазначеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк. справи 22-31, том 1).
Згідно ухвали суду від 21 серпня 2020 року справа розглядається за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовче засідання на 27 серпня 2020 року на 16 год. 45 хвилин. (арк. справи 134, том 1).
Ухвалою суду від 27 серпня 2020 року підготовче засідання відкладено розглядом на 24 вересня 2020 року на 16 год. 45 хвилин (арк. справи 138, том 1).
Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року проведення підготовчого засідання призначеного на 24 вересня 2020 року здійснювалось в режимі відеоконференції (арк. справи 152, том 1).
24 вересня 2020 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 21 жовтня 2020 року на 10-00 год., для витребування додаткових документів (арк. справи 156, том 1).
Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року відкладено підготовче засідання на 19 листопада 2020 року на 10-00 год. (арк. справи 16, том 2)
Ухвалою суду від 03 листопада 2020 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку із тимчасовим зупиненням проведення засідань у режимі відеоконференції між судами у Донецькому апеляційному суді Донецької області, у зв'язку з поширенням COVID-19 (арк. справи 22, том 2).
Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року проведення підготовчого засідання призначене в режимі відеоконференції на 19 листопада 2020 року на 10-00 год. за участю представника відповідача (арк. справи 28-29, том 2).
Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року проведення підготовчого засідання призначене в режимі відеоконференції на 19 листопада 2020 року на 10-00 год. за участю позивача (арк. справи 33, том 2).
17 листопада 2020 року позивачем подана відповідь на відзив, в якому позивач не погодився із розрахунком повернення зайво утриманого військового збору у сумі 573,71 грн. З приводу цього зазначив, що погоджується з тим, що ним не правильно взято до розрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1161, а саме: повернення надмірно утриманих коштів з його грошового забезпечення за листопад та грудень 2015 року. Вважає, що поверненню надмірно утриманих коштів з його грошового забезпечення на військовий збір з січня 2016 року по 08 січня 2017 року відповідно до довідки УФЗБО ГУНП у Донецькій області: січень 122,29 грн., лютий - 174,59 грн., березень - 177,59 грн., квітень - 201,21 грн., травень -142,70 грн., червень - 144,06 грн., липень - 117,73 грн. серпень - 101,17 грн., вересень - 104,61 грн., жовтень - 104,61 грн., листопад - 104,61 грн., грудень - 105,78 грн., січень - 19,10 грн. Загальна сумі перерахованих коштів з грошового забезпечення на військовий збір у період з січня 2016 року по січень включно 2017 року становить 1610,05 грн. Також зазначив, що саме з листа керівника УФЗБО ГУНП в Донецькій області, підписаного керівником Раєвською О. від 11 червня 2020 року за вихідним № 177зі/26/01-2020 йому стало відомо, що йому відмовлено у поверненні грошей, які були перераховані на військовий збір, тому саме з цього моменту вважає, що дізнався про своє порушене право відповідно до статей 116, 117 КЗпП України,з яким може звернутись без обмеження будь якого строку.
Також у відповіді на відзив відповідача, позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо не повернення військового збору за період з листопада 2015 року по січень 2017 року включно протиправною. Стягнути з відповідача на його користь військовий збір за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно у сумі 1610,05 грн. Стягнути з відповідача кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року виходячи з середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150, 40 грн. (арк. справи 38- 44, том 2). Уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.
Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року закрито підготовче засідання та призначено до розгляду у судове засідання на 17 грудня 2020 року на 11-00 год. (арк. справи 47-48, том 2).
Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року проведення судового засідання, яке призначене на 17 грудня 2020 року здійснюється в режимі відеоконференції (арк. справи 56 том 2).
У судове засідання 17 грудня 2020 року з'явились сторони.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі,просив визнати протиправну бездіяльність відповідача за період саме з січня 2016 року по січень 2017 року, стягнути з відповідача на його користь військовий збір за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно у сумі 1610,05 грн., стягнути з відповідача кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року виходячи з середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150, 40 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, не заперечував, що перед позивачем не виплачений зайво сплачений ним військовий збір у сумі 537,71 грн. за період безпосередньої участі в АТО (78 днів). Зазначив, що відповідач позбавлений повноважень самостійно здійснювати повернення надмірно утриманого податку, оскільки відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. На підставі чого просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (арк. справи 5), а також особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 02 травня 2019 року (арк. справи 6, том 1).
З Архівної довідки, виданої Міністерством оборони України вбачається, що ОСОБА_1 з 07 квітня 2014 року до 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 08 січня 2017 року брав безпосередньо участь в антитерористичній операції (арк. справи 7-8, том 1).
Листом відповідача від 11 червня 2020 року за вихідним № 177 зі/26/01-2020 повідомлено позивача про те, що у переліку осіб, яким належить повернення зайво утриманого військового збору на підставі проведеної документальної перевірки ГУ ДФСВ у Донецькій області, позивач відсутній. Кошти з державного бюджету, для повернення зайво сплаченого військового збору - відсутні (арк. справи 10-11, том 1).
З довідки відповідача від 07 липня 2020 року за вихідним № 507 щодо повернення позивачу зайво нарахованого та перерахованого збору вбачається, що позивач, у переліку осіб, яким належить повернення зайво утриманого військового збору, позивач відсутній (арк. справи 47-48, том 1).
З представленої відповідачем довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 07 липня 2020 року № 510 вбачається, що за період з листопада 2015 року по грудень 2017 року військовий збір складав: за листопад 2015 - 63, 60 грн.; за грудень 2015 року - 151, 05 грн.; за січень 2016 року -112, 29 грн.; за лютий 2016 року - 174, 59 грн.; за березень 2016 року - 177, 59 грн.; за квітень 2016 року - 201, 21 грн.; за травень 2016 року - 142, 70 грн.; за червень 2016 року - 142,80 грн.; за липень 2016 року - 116, 47 грн.; за серпень 2016 року - 99,91 грн.; за вересень 2016 року - 103, 35 грн.; жовтень 2016 року - 103, 35 грн.; за листопад 2016 року - 103, 35 грн.; за грудень 2016 року - 103,35 грн.; січень - 16, 67 грн., за лютий 2017 року - 6,67 грн. (арк. справи 46, том 1).
29 червня 2017 року відповідно до Наказу № 302 о/с Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 через хворобу (арк. справи 166, том 1).
Відповідно до Наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 23 травня 2017 року призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ГУ НП в Донецькій області з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при нарахуванні та перерахуванні військового збору з нарахованого та виплаченого доходу найманим працівникам за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (арк. справи 181-182, том 1).
Згідно Довідки Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 червня 2017 року за № 214/05-99-13-03/40109058, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Головного управління Національної поліції в Донецькій області з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та перерахування до державного бюджету військового збору з виплаченого доходу найманим працівникам за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, встановлено сальдо по військовому збору 4 357,095,71 грн., разом з ним долучений список осіб, яким підлягає поверненню військовий збір (арк. справи 183-250, том 1, арк. справи 1-11, том 2).
Згідно вищенаведеного списку осіб, яким підлягає поверненню військовий збір,- позивач - ОСОБА_1 , не зазначений.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XXПерехідних положень ПК України військовий збір встановлений тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
10 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 18.06.2015 № 548-VІІІ «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції», відповідно до якого підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №№ 1317, ст. 112) доповнено новими абзацами такого змісту:
«Тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається Кабінетом Міністрів України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором», яка набрала чинності 12.01.2016 року, установлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції. Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Абзацом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24 (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21 січня 2016 року встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Судом встановлено, що відповідно до наказу першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) м. Краматорськ від 02 лютого 2015 року № 33 майор поліції ОСОБА_1 з 07.04.2014 року перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (арк.справи 7-8, том 1).
З наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про включення та виключення особи до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, не свідчить про фактичну участь у заходах, про що йдеться у пункті 2 наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719 та у пункті З розділу 2 Порядку від 02 лютого 2015 року № 48.
Вищезазначений наказ першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджує включення позивача до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення Антитерористичної операції.
Однією з обов'язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.
Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 812/860/17.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 27 грудня 2019 року № 179/1/19991, виданої на підставі наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 02.02.2015 № 33 значиться, що ОСОБА_1 дійсно в період з 07 квітня 2014 року до 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 08 січня 2017 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (арк. справи 7-8, том 1).
З листа відповідача від 07 липня 2020 року за вихідним № 806/26/02-2020, яке адресовано на т.в.о. ВПЗ ГУНП в Донецькій області майору поліції Лубкіній О. вбачається, що за час проходження служби ОСОБА_1 в ГУНП в Донецькій області за період з 07 листопада 2015 року по 07 січня 2017 року, йому було нараховане грошове забезпечення у розмірі 77 693,51 грн., з якого утримано військовий збір у загальному розмірі 1165,41 грн. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1161 «Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередньо участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором», після проведення перерахування військового збору ОСОБА_1 , необхідно повернути кошти у сумі - 537,71 грн., із розрахунку: за лютий 2016 року у сумі 93,31 грн. із розрахунку: 174,17 військовий збір утриманий/28 діб* 15 діб;за березень 2016 у сумі 85,93 грн. із розрахунку:177,59 грн. збір утриманий/31 доба* 15 діб; за квітень 2016 у сумі 134,14 грн. із розрахунку: 201,21 грн.,військовий збір утриманий /30 діб*20 діб; за травень 2016 у сумі 142,70 грн. із розрахунку: 142,70 грн. - військовий збір утриманий /30 діб*30 діб; за червень 2016 року у сумі 81,63 грн. з розрахунку: 144,06 грн. - військовий збір утриманий 30діб*17 діб.
Отже, перерахунок військового збору здійснено пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду (арк. справи 125-126, том 1).
Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у заходах АТО у 2016 року у вищенаведеній кількості днів, матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відповідачем зайво сплачений до бюджету військовий збір за позивача у сумі 537,71 грн.
Разом із цим, кількість діб безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, яка наведена вище, також установлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2020 року в адміністративній справі № 200/149/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, тобто в рішенні, що набрало законної сили, між тими ж самими сторонами.
Згідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, надаючи оцінку заявленим позовним вимогам позивача про задоволення чи відмову у задоволенні позову, суд виходить із наступного.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначено Бюджетним кодексом України (далі - БК України).
Відповідно до частини другої статті 45 БК України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно зі статтею 112 БК України до повноважень Казначейства України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за:
1) веденням бухгалтерського обліку всіх надходжень і витрат державного бюджету та місцевих бюджетів, крім випадку, передбаченого абзацами третім і четвертим частини другої статті 78 цього Кодексу, складанням та поданням фінансової і бюджетної звітності;
2) бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень бюджету;
3) відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів показникам розпису бюджету;
4) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);
5) відповідністю платежів взятим бюджетним зобов'язанням та відповідним бюджетним асигнуванням.
Казначейство України в межах своїх повноважень забезпечує організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль за виконанням ними своїх повноважень шляхом оцінки їх діяльності.
Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року N 787(далі - Порядок № 787).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Суд зазначає, що згідно із нормами Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України.
Судом встановлено, що із заявою про повернення зайво утриманих сум військового збору до ГУНП в Донецькій області позивач під час проходження публічної служби не звертався, а звернувся вже після звільнення, тобто після перерахування цих сум до органів казначейства.
Згідно з наведеними вище нормами законів повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України.
За приписами частин 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, суд доходить висновку щодо безпідставності пред'явлення позовних вимог до ГУНП в Донецькій області, оскільки останнім військовий збір вже перерахований до бюджету, а враховуючи повноваження органів казначейства згідно з Порядком №787, належним відповідачем є Державна казначейська служба України.
Наведена вище правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 16 липня 2020 року у справі № 812/690/17, яку суд враховує при вирішенні даної адміністративної справи на виконання вимог частини 5 статті 242 КАС України.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не повернення військового збору за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно протиправною, стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача військовий збір за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно у сумі 1610,05 грн., стягнення з відповідача кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року виходячи з середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150, 40 грн., не підлягають задоволенню.
З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення військового збору за період з січня 2016 року по січень 2017 року у сумі 1610,05 грн., стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні, починаючі з 29 червня 2017 року по день ухвалення рішення суду станом на 13 червня 2019 року, виходячи із середнього заробітку за весь час затримки у сумі 395 150,40 грн., - відмовити у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 17 грудня 2020 року.
Повний текст рішення складний на підписаний 24 грудня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко