Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про зміну способу і порядку виконання рішення
23 грудня 2020 р. Справа №200/8874/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.08.2019 визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виплатити пенсію ОСОБА_2 з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання даного рішення у справі, де просив суд змінити спосіб виконання судового рішення в частині зобов'язання виплатити пенсію на стягнення заборгованості з виплати пенсії з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року.
У заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення заявник зазначив, що рішення суду не виконано, відповідачем здійснено нарахування пенсії позивачу ще 11.11.2019, але виплати позивач до теперішнього часу не отримав. Заявник просив суд змінити спосіб та порядок виконання судового рішення в порядку ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
До судового засідання з розгляду заяви сторони не з'явились, у зв'язку з чим суд на підставі положень ч. 9 ст. 205 КАС України дійшов висновку про можливість розгляду заяви в письмовому провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у разі неможливості його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Приписами статті 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Таким чином, вказаним законом передбачена можливість зміни способу і порядку виконання рішень суду про зобов'язання державного органу вчинити певні дії
04.11.2019 рішення суду набрало законної сили, 18.11.2019 позивачу видано виконавчий лист, яким зобов'язано управління виплатити йому пенсію з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно.
26.02.2020 відкрито виконавче провадження № 61389305 з примусового виконання цього рішення суду.
Листом держвиконавця представнику позивача від 08.10.2020 № 8255/02.3-49/18523 повідомлено, що пенсія з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно відповідачем позивачу нарахована 11.11.2019 та склала 121 198,78 грн., що вбачається з листа управління держвиконавцю від 04.03.2020 № 3277/03/34. Згідно цього листа відповідача пенсія обліковується на особовому рахунку пенсіонера, а виплата буде здійснена в порядку, визначеному КМУ. Відповідні звернення для отримання фінансування направлені розпоряднику коштів вищого рівня - Головному управлінню ПФУ в Донецькій області.
З постанови держвиконавця від 03.11.2020 вбачається, що виконавче провадження № 61389305 триває.
Правильність визначення спірного розміру пенсії у сумі 121 198,78 грн. сторонами не оспорюється.
Суд при цьому зауважує, що лише нарахування суми пенсії, що підлягає виплаті за рішенням суду, свідчить про невиконання рішення у даній справі, оскільки ним зобов'язано відповідача виплатити пенсію.
У даному випадку пенсія підпадає під поняття “майно”, рішення суду, яке виконує державний виконавець, носить зобов'язальний характер стосовно державного органу, звернення до суду мало місце після спливу строку, що встановлений приписами статті 7 Закону, стягувач не чинив перешкод провадженню виконавчих дій.
Суд наголошує, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, у постанові Верховного Суду України від 07.12.2012 у справі № 21-977во10 тощо, який підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях, зокрема, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, само по собі є підставою для його виконання, що визначено ч. 2 ст. 372 КАС України.
Таким чином, враховуючи доводи заявника про невиконання судового рішення визначеним у ньому способом та зважаючи на висновки суду за наслідком розгляду цієї заяви, суд вважає за необхідне задовольнити подану позивачем заяву і змінити спосіб виконання рішення суду у даній справі в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію на її стягнення у сумі 121 198,78 грн. за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно.
При цьому, визначення судом конкретної суми стягнення не змінює суті і обсягу судового рішення, оскільки нею визначено період заборгованості та зобов'язано відповідача виплатити пенсію за цей період в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, ст.ст. 241, 243, 248, 256, 370, 378 КАС України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення суду у справі № 200/8874/19-а від 23.08.2019 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виплатити пенсію ОСОБА_2 з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно, встановивши новий спосіб і порядок виконання постанови: «Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 суму пенсії за період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно та з серпня 2018 року по січень 2019 року включно у розмірі 121 198 (сто двадцять одна тисяча сто дев'яносто вісім) гривень 78 копійок».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.С. Михайлик