Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 грудня 2020 р. Справа№200/9712/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (в. Ярослава Мудрого, 39/3, ЄДРПОУ 34898944) про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення заборгованості зі сплати відпускних в сумі 4896, 35 грн. та компенсації за невикористану відпустку в загальній сумі 2745, 72 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з серпня 2013 року працювала в органах юстиції Донецької області. З січня 2018 року по 27 грудня 2019 року обіймала посаду начальника відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Наказом відповідача від 26.12.2019 № 3936/1 позивача звільнено з вказаної посади 27.12.2019 року в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), згідно п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст. 41 Закону України “Про державну службу”.
Зазначає, що відповідно до наказу належала компенсація за невикористану відпустку в загальній кількості 12 календарних днів.
У грудні 2019 року відповідачем нараховано та сплачено компенсацію за невикористану відпустку у кількості 12 календарних днів, однак під час розрахунку були допущені помилки у зв'язку з чим компенсація за невикористану відпустку нарахована невірно. Також позивач вважає, що відпускні були розраховані неправильно.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяву про відкладення розгляду справи суду не надав.
Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Згідно положень частини шостої статті 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач з 2013 року працював на різних посадах в Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області, що не заперечується сторонами та не є спірною обставиною. З січня 2018 року по 27 грудня 2019 року обіймав посаду посаду начальника відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3936/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ” позивача звільнено з посади начальника відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27.12.2019 року в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), згідно п. 5 ст. 36 Кодексу законів про працю України та відповідно до ст. 41 Закону України “Про державну службу”.
ОСОБА_1 звернулась до голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із запитом про надання публічної інформації від 11.02.2020 року, в якому просила в тому числі надати інформацію про кількість календарних днів в розрахунковому періоді з грудня 2018 року по листопад 2019 року, які були враховані при розрахунку її компенсації.
Листом від 11.03.2020 року № Пі-Ж-90 відповідач зазначив, що середньоденна заробітна плата для розрахунку відпускних складала 730, 32 грн.
Згідно змісту запиту від 21.02.2020 року позивач просив надати інформацію щодо розбіжностей в нарахуванні компенсації за невикористану відпустку.
Згідно змісту запиту від 11.02.2020 року позивач просив надати інформацію щодо розбіжностей в нарахуванні відпускних та компенсації за невикористану відпустку, повідомити, коли буде здійснено донарахування зазначених коштів.
Листом від 18.03.2020 року № Пі-Ж-161 відповідач надав розрахункові листи за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року.
Запитом від 14.05.2020 року позивач просив в тому числі надати інформацію з розрахунком щодо суми заборгованості зі слати компенсації за невикористану відпустку, також суми недоплачених відпускних протягом 2019 року.
Листом відповідача від 21.05.2020 року № ПІ-Ж-283 зазначено, що сума не донарахованих коштів компенсації за невикористану відпустку при звільненні складає 2475, 72 грн., та сума не донарахованих відпускних протягом 2019 року - 4896, 35грн.
В матеріалах справи наявний лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.05.2020 року № 01-21/143, який адресований начальнику Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). В листі зазначено, що у зв'язку з численними зверненнями колишніх працівників Головного територіального управління юстиції у Донецькій області проведено перевірку правильності нарахування відпускних протягом 2019 року та компенсації за невикористану відпустку при звільненні та виявлено розбіжності в нарахуванні у зв'язку з технічною помилкою в програмному забезпеченні. Оскільки були виявлені помилки просить розглянути питання щодо надання дозволу на збільшення кошторисних призначень для проведення виплати по перерахунку зазначених сум.
До листа Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.05.2020 року № 01-21/143 доданий додаток в якому зазначені прізвища колишніх працівників та суми, які підлягають доплаті у зв'язку з перерахунком.
Відповідно до зазначеного додатку ОСОБА_1 недоотримала 4896,35 гривень відпускних та 2745,72 гривень компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Таким чином, позивач просить стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перераховані суми у розмірі 4896,35 гривень відпускних та 2745,72 гривень компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо невиплати відпускних та компенсації за невикористану відпустку при звільненні позивачу, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу” (надалі - Закон № 889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 3 Закону № 889-VIII дія цього Закону поширюється на державних службовців, зокрема, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Підстави для припинення державної служби визначені у статті 83 Закону № 889-VIII, відповідно до пункту 4 частини 1 якої державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Відповідно до п.п 1 та 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3936/1, позивача було звільнено з посади в порядку переведення для подальшої роботи у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд зазначає, що наведена норма встановлює прямий обов'язок роботодавця провести з працівником повний розрахунок в день звільнення та завчасно письмово повідомити його про відповідні нараховані суми до моменту їх фактичної виплати. Таке повідомлення дозволяє усунути розбіжності у проведених роботодавцем і працівником розрахунків та уникнути потенційного спору.
Суд зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні докази виконання Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області норм законодавства щодо повідомлення позивача про належні при звільненні нараховані суми до моменту їх фактичної виплати.
У наказі від 26.12.2019 № 3936/1 “Про звільнення ОСОБА_1 ”, суми компенсації за невикористану частину відпустки не конкретизовані.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявний лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.10.2020 № ПІ-М-449 з якого вбачається, що сума недорахованих ОСОБА_1 коштів компенсації за невикористану відпустку при звільненні складає 2745,72 гривень, та сума не донарахованих відпускних протягом 2019 року - 4896,35 гривень.
Таким чином, враховуючи викладене та те, що на момент розгляду даної справи відповідач не виконав свій обов'язок перед позивачем щодо розрахунку з ним при звільнені у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позивач мав право при звільненні на отримання належної йому компенсації за невикористану відпустку та суми не донарахованих відпускних, відповідно до норм КЗпП України.
Отже, з наведеного вбачається, що з боку роботодавця, а саме Головного територіального управління юстиції у Донецькій області були вчинені протиправні дії щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку та недоотриманих відпускних протягом 2019 року.
У зв'язку з тим, що протиправні дії допущені Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, яке, як встановлено судом, до теперішнього часу знаходиться в процесі припинення (ліквідації державного органу) та утворено ліквідаційну комісію, обов'язок виплати заборгованість перед ОСОБА_1 покладається саме на Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як випливає з практики ЄСПЛ, поняття “якість закону” означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі “C. Дж. та інші проти Болгарії”, заява № 1365/07, пункт 39, від 09 січня 2013 року у справі “Олександр Волков проти України”, заява № 21722/11, пункт 170).
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Суханов та Ільченко проти України” ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин “законне сподівання” на отримання “активу” також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має “законне сподівання”, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява № 68385/10 п. 35 та № 71378/10).
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі зазначеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням п. 10 ч. 2 статті 245 КАС України.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Судові витрати не підлягають розподілу згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (в. Ярослава Мудрого, 39/3, ЄДРПОУ 34898944) про визнання дій протиправними, стягнення коштів, - задовольнити.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відпускні за період 2019 року у сумі 4896 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто шість) гривень 35 копійок з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) гривень 72 копійки з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Стойка