Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
24 грудня 2020 р. Справа №200/12097/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., ознайомившись з позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614, 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10; адреса для листування: 18001, м. Черкаси, а/с 183)
до Лиманської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 3806823, 84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46)
про визнання недійсними рішення від 23 червня 2010 року № 234, свідоцтв від 21 вересня 2010 року серії САЕ № 084527, САЕ № 084528
Приватне акціонерне товариство «Концерн Стирол'звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Лиманської міської ради Донецької області про визнання недійсним рішення Виконкому Краснолиманської міської ради Донецької області № 234 від 23 червня 2010 року «Про оформлення права державної власності на будинки для відпочинку АДРЕСА_1 і №50, розташованих в м. Красний Лиман, с. Щурово», визнання недійсним свідоцтво серії САЕ № 084527 від 21 вересня 2010 року, видане Краснолиманською міською радою Донецької області про право власності на будинок для відпочинку № 31, А-2, загальною площею 62,3 кв.м., розташований за адресою: 84453, м. Лиман, с. Щурове Донецької області, вул. Соборна (Маркса Карла), 156а, База відпочинку «АІСТ», визнання недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 від 21 вересня 2010 року про право власності на будинок для відпочинку № 50, А-2, загальною площею 87,9 кв.м., розташований за адресою: 84453, м. Лиман, с. Щурове Донецької області, вул. Соборна (Маркса Карла), 156а, База відпочинку «АІСТ».
Частинами 1, 2 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» передбачає, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статі 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За нормами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначена статтею 19 КАС України. Згідно з нормами цієї статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Судом з позовної заяви та доданих документів встановлено, що підставою для звернення позивача до адміністративного суду були наступні обставини.
У власності позивача знаходиться База відпочинку «АІСТ», розташована за адресою 84453, с. Щурове Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_2 від 28 липня 2006 року, виданим на підставі рішення Виконкому Краснолиманського міської ради Донецької області № 22 від 28 січня 2005 року.
Відомості про право власності позивача на все нерухоме майно, розташоване на території Бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », знаходяться також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер майна: 15546012). Разом з тим, як стало відомо позивачу, вже після оформлення ним права власності на все нерухоме майно, що знаходиться на території Бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право власності на частину цього майна згодом було також було зареєстровано за Державою в особі Генеральної прокуратури України.
Так, за отриманою позивачем інформацією, згідно із свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_3 від 21 вересня 2010 року, виданим на підставі рішення Виконкому Краснолиманської міської ради № 334 від 23 червня 2010 року, за Державою в особі Генеральної прокуратури України було зареєстровано право власності на будинок для відпочинку № 31, А-2, загальною площею 62,3 кв.м., розташований на території Бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », належній позивачу.
Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 21 вересня 2010 року, виданого на підставі рішення Виконкому Краснолиманської міської ради № 334 від 23 червня 2010 року, за Державою в особі Генеральної прокуратури України також було зареєстровано право власності на будинок для відпочинку № 50, А-2, загальною площею 87,9 кв.м., розташований на території Бази відпочинку «АІСТ», належній позивачу.
Балансоутримувачем даного майна є Прокуратура Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6). Зазначену вище інформацію позивач отримав у листі Лиманської міської ради Донецької області № до17/ТИ-02 від 18 червня 2020 року, попередньо звернувшись для цього із відповідним запитом.
Отже, су зазначає, що позов подано на захист порушеного, на думку позивача, його права власності на спірне нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
За змістом статей 15-16, 21 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Тому, у разі якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме і нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Отже, між позивачем і третьою особою (Генеральна прокуратура України) у справі існує невирішений спір про право власності на об'єкт нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки позовні вимоги заявлено позивачем на захист порушеного, на його думку, права власності на об'єкт нерухомого майна, натомість на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого оспорює позивач, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ГПК України.
За таких обставин спір у даній справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 у справі №910/12224/17, від 6 лютого 2019 року у справі №826/12369/17, Верховного Суду від 19 жовтня 2019 року № 689/2073/16-а.
За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/12097/20-а.
Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 2, 4, 5, 6, 19, 159, 170, 241-243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 200/12097/20-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Концерн Стирол» (код ЄДРПОУ 05761614, 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10; адреса для листування: 18001, м. Черкаси, а/с 183) до Лиманської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 3806823, 84406, Донецька область, м. Лиман, вул. Незалежності, 46) про визнання недійсними рішення від 23 червня 2020 року № 234, свідоцтв від 21 вересня 2010 року серії САЕ № 084527, САЕ № 084528.
2. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
3. Роз'яснити особі, яка звернулася з позовною заявою, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
5. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Повний текст ухвали складений та підписаний 24 грудня 2020 року.
Суддя С.В. Смагар