Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2020 р. Справа№200/9033/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації на невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі Збройних Сил України -15.02.2020;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі Збройних Сил України - 15.02.2020.
Позов мотивовано нижчевикладеним.
Наказом 15.02.2020 № 39 позивачку, працівника Збройних сил України, телефоніста телефонного зв'язку телекомунікаційних мереж інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів України про працю було звільнено за згодою сторін.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.05.2015 позивачка має статус учасника бойових дій.
Додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій відповідно до п. 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551, ст. 77-2 КЗпП України, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР за 2020 рік не використала.
10.09.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, починаючи з 2015 року по день звільнення. Відповідач, листом від 19.09.2020 за вих. № 350/172/247/1/1699/пс фактично відмовив позивачці у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за додаткову відпустку. Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулась із даним позовом за захистом порушеного права.
ВЧ НОМЕР_1 надано до суду відзив від 12.11.2020 за № 350/172/247/1/1885/пс, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це таким.
За вказані позивачкою періоди на адресу ВЧ НОМЕР_1 , заяви про надання додаткової відпустки не спрямовувались і не надавались.
Посилання відповідача на ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є не правильним, у зв'язку з тим, що зазначений Закон є спеціальним законодавством, яке визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Отже, надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, припинено лише військовослужбовцям Збройних Сил України, а не працівникам Збройних Сил України.
Так як, позивачка є працівником Збройних Сил України вона мала можливість скористатись правом на додаткову відпустку, передбачену ст. 16- 2 Закону України "Про відпустки", подавши заяву про надання такої відпустки до стройової частини військової частини НОМЕР_1 .
Аналіз норм чинного - законодавства свідчить про те, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, здійснюється лише військовослужбовцям Збройних Сил України, у зв'язку з тим що їх право на додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, пунктом 19 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів ЇХ сімей" обмежено.
Отже, посилання позивача на те що, на час прийняття наказу про звільнення працівника Збройних Сил України, відповідачем не було проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 12 ч. 1 ст,-12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є безпідставним, у зв'язку з тим що, чинним законодавством не передбачено виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій саме працівникам Збройних Сил України.
Також, відповідач звернув увагу суду на необґрунтованість посилання позивачки на правову позицію наведену у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, оскільки позивачем у зразковій справі є військовослужбовець Збройних Сил України, а позивачем у даній справі є працівник Збройних Сил України.
З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.
ОСОБА_1 є громадянкою України згідно паспорту серія НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
13.05.2015 ОСОБА_1 видане посвідчення ветерана війни, учасника бойових дій (безстроково) серія НОМЕР_3 .
Згідно довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.02.2020 №350/172/247/65/120/пс, ОСОБА_1 у період з 15.04.2014 по 22.04.2015 та з 25.04.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брала участь в антитерористичній операції.
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 15.02.2020 № 39 «По особовому складу» працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 , телефоніста міжміського зв'язку відділення телекомунікаційних мереж інформаційно-телекомунікаційного центру вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення відповідно до п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України звільнено за згодою сторін.
Проведено відрахування коштів за 1 добу використаної відпустки за період з 16.02.2020 по 29.02.2020.
Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік отримала в розмірі - 2 859,00 грн.
Відповідно трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 звільнена з посади телефоніста міжміського зв'язку на підставі наказу від 15.02.2020 № 39.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. (далі - Закон № 3551-XII)
Стаття 5. Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.
З матеріалів справи встановлено, що позивачка набула статус учасника бойових дій, про що видано відповідне посвідчення від 13.05.2015 серії НОМЕР_3 .
Стаття 12. Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:
12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ (далі - Закон № 1934)
Стаття 5.
Особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
Трудові відносини працівників Збройних Сил України регулюються законодавством про працю.
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96 ВР (далі - Закон № 504/96).
Стаття 4 (наводиться у частині)
Установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки:
відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);
відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
Стаття 16-2. Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».
Стаття 24. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
Кодекс Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VІІІ (далі - КЗпП України)
Стаття 74.
Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Стаття 76.
Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
2) за особливий характер праці;
3) в інших випадках, передбачених законодавством.
Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
Стаття 77-2.
Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Стаття 83. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Стаття 47.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Стаття 116.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Висновки суду.
Стаття 242 КАС України.
5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 16.11.2020 справа №461/2476/16-ц зазначено: «Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи.»
Отже, ст. 83 КЗпП України визначає право особи на компенсацію за всі дні невикористаної щорічної відпустки як основної, так і додаткової.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 у справі № 0340/1725/18 відзначив таке: «Мотиви касаційної скарги про те, що за своєю природою додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, яка надається учасникам бойових дій не є видом відпустки який надається щорічно, Верховний Суд вважає помилковими, оскільки, з огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік. Тобто, зазначені норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Отже, на переконання колегії суддів, в рамках правовідносин у справі, яка переглядається судом, пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 3551-ХІІ, які не обмежують право особи-учасника бойових дій на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.».
Таким чином, на момент звільнення позивачки, відповідачем допущено протиправну бездіяльність та не проведено з нею усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2020 рік.
Правову позицію щодо належного способу захисту у спірних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18, яка постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 залишена без змін.
Отже, порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі Збройних Сил України 15.02.2020.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі Збройних Сил України 15.02.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі Збройних Сил України 15.02.2020.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 23 грудня 2020 року.
Суддя І.В. Буряк