Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 грудня 2020 р. Справа№200/11110/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий: АДРЕСА_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, 85400) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 р., надавши відповідачу необхідні документи через Веб - портал. Рішенням № 2215 від 16 вересня 2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, не взято до уваги трудову книжку, оскільки вона оформлена з порушенням вимог наказу Міністерства України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зокрема п. 2.11 Інструкції - відсутня дата народження. Також до страхового стажу не зараховано періоди з 2012 р. по 2019 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.07.2019 року № 13545/0/2-19/54 страхового стажу з 01.01.2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних держав , у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць СНД здійснюються за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць СНД, на території яких проводилась трудова діяльність.
Позивач вважає, що відповідач грубо порушує його конституційні права на пенсію та просить суд:
визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії позивачу, щодо неприйняття трудової книжки НОМЕР_2 від 30.06.1977 року та не нарахування до страхового стажу періоди вказаних у трудовій книжці, та періодів роботи вказаних у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 05.03.2014 року з 06.02.2012 року по 15.03.2019 року та скасувати рішення № 2215 від 16.09.2020 року;
зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 15.09.2020 року про призначення пенсії по стажу згідно ст.. 26 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.
Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Седидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні без повідомленням (виклику) сторін. Призначено засідання по справі.
16 грудня 2020 року відповідачем до суду було надано відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до даних документів та індивідуальних відомостей на застраховану особу страховий стаж склав 18 років 02 місяці 22 дня. Не взято до уваги трудову книжку, оскільки вона оформлена з порушенням вимог наказу Міністерства України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зокрема п. 2.11 Інструкції - відсутня дата народження. Також до страхового стажу не зараховано періоди з 2012 року по 2019 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.07.2019 року № 13545/0/2-19/54 страхового стажу з 01.01.2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних держав , у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць СНД здійснюються за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць СНД, на території яких проводилась трудова діяльність. З таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , 15 вересня 2020 року звернувся до установи відповідача із заявою про про призначення пенсії, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 р., надавши відповідачу необхідні документи через Веб - портал.
Рішенням № 2215 від 16 вересня 2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, не взято до уваги трудову книжку, оскільки вона оформлена з порушенням вимог наказу Міністерства України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зокрема п. 2.11 Інструкції - відсутня дата народження. Також до страхового стажу не зараховано періоди з 2012 р. по 2019 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.07.2019 року № 13545/0/2-19/54 страхового стажу з 01.01.2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних держав , у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць СНД здійснюються за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць СНД, на території яких проводилась трудова діяльність.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_4 (вкладишу до трудової книжки НОМЕР_5 ) ОСОБА_1 у періоди з 2012 р. по 2019 р., а саме: з 06.02.2012 року по 12.01.2013 року, з 02.03.2013 року по 26.01.2014 року, з 05.03.2014 року по 02.02.2015 року, з 04.02.2015 року по 25.11.2015 року з 26.11.2015 року по 14.11.2017 року, та з 15.11.2017 pоку пo 15.03.2019 року працював на підприємстві Російської Федерації Ямало-Ненецький автономний округ АТ «АКТИКНЕФТЕГАЗЗАСТРОЙ» (мовою оригіналу); з 16.03.2019 року по 31.10.2019 року на підприємстві Російської Федерації ООО «СтроительнаяГруппаСеверГазМонтаж» (мовою оригіналу).
Разом з тим, зазначені спірні періоди роботи підтверджуються довідками про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 від 18 квітня 2019 року № 25/908, від 18.04.2019 року № 25/907, виданих Російською Федерацією.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1 058-І V визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно положень ст. З Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.ст. 21,22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Як вже встановлено судом, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи ОСОБА_1 з 2012 р. по 2019 р., а саме: з 06.02.2012 року по 12.01.2013 року, з 02.03.2013 року по 26.01.2014 року, з 05.03.2014 року по 02.02.2015 року, з 04.02.2015 року по 25.11.2015 року з 26.11.2015 року по 14.11.2017 року, та з 15.11.2017 pоку пo 15.03.2019 року на підприємстві Російської Федерації Ямало-Ненецький автономний округ АТ «АКТИКНЕФТЕГАЗЗАСТРОЙ» (мовою оригіналу); з 16.03.2019 року по 31.10.2019 року на підприємстві Російської Федерації ООО «СтроительнаяГруппаСеверГазМонтаж» (мовою оригіналу).
Щодо не зарахування страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 2012 року по 2019 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.07.2019 року № 13545/0/2-19/54 зарахового стажу з 01.01.2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних держав , у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за період роботи на території держав - учасниць СНД здійснюються за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць СНД, на території яких проводилась трудова діяльність, суд зазначає наступне.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та Російська Федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно ст. 1 Угоди, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць СНД, які входили до складу СРСР до 01.12.1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність не включення до страхового (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 2012 року по 2019 року.
Аналогічні висновки вказані в постанові Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 200/2254/20-а.
Щодо не зарахування відповідачем трудового стажу ОСОБА_1 та не взято до уваги трудову книжку, оскільки вона оформлена з порушенням вимог наказу Міністерства України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», зокрема п. 2.11 Інструкції - відсутня дата народження, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2.1 1 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно п. 2.12 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство - роботодавець.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки ОСОБА_1 не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий: АДРЕСА_2 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, 85400) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , щодо неприйняття трудової книжки НОМЕР_2 від 30.06.1977 року та не нарахування до страхового стажу періоди вказаних у трудовій книжці, та періодів роботи вказаних у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 05.03.2014 року з 06.02.2012 року по 15.03.2019 року та скасувати рішення № 2215 від 16.09.2020 року;
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, 85400) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий: АДРЕСА_2 ) від 15.09.2020 року про призначення пенсії по стажу згідно ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41247274, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, 85400) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючий: АДРЕСА_2 ), судовий збір у розмірі 840 (сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.О. Галатіна