Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 грудня 2020 р. Справа№200/10790/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні,-
19 листопада 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження №5638 від 16 вересня 2020 року про відмову в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи; зобов'язання зробити перерахунок пенсії з 16 вересня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у: - Ворошиловградській обласній клінічній лікарні в однорічній інтернатурі за фахом педіатрія з 03 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року; - золотодобувній старательській артелі “Восход” ПО “Лензолото” на посаді повара-лікаря з 14 лютого 1994 року по 06 липня 1995 року; - міській станції швидкої медичної допомоги м. Єнакієве на посаді лікаря виїзної бригади з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відповідальність за ведення якої покладено на роботодавця. Проте відповідач протиправно не зарахував деякі періоди роботи у зв'язку із недоліками у заповненні трудової книжки. Позивач вказав, що виявлені недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні стажу роботи у разі відсутності у відповідача доказів, які б спростували факти роботи на підприємствах.
Відповідач позов не визнав, подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що спірні періоди роботи позивача не зараховано до страхового стажу роботи, оскільки записи у трудовій книжці зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, а саме: не вказано професію, на яку прийнято на роботу, відбиток штампу підприємства нечіткий та є виправлення в даті прийому та даті наказу на звільнення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано у сторін докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , виданим 26 грудня 2000 року Єнакіївським МВ УМВС України у Донецькій області. Відповідно до довідки №1426-66357 від 17 січня 2018 року є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
16 вересня 2020 року ОСОБА_1 через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України надав документи для призначення пенсії, а саме: анкету для автоматичного призначення пенсії від 16 вересня 2020 року; паспорт серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2000 року; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; трудова книжка НОМЕР_2 від 08 серпня 1983 року; диплом НОМЕР_3 від 29 червня 1983 року; довідку-підтвердження №455 від 20 січня 2010 року, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1426-66357 від 17 січня 2018 року.
Рішенням №053130005638 від 22 вересня 2020 року позивачу призначено пенсію з 23 вересня 2020 року, при цьому страховий стаж склав 39 років 6 місяців 1 день.
Разом з тим, відповідно до Розпорядження №5638 від 16 вересня 2020 року до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи, які внесено до трудової книжки, а саме:
- з 3 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року (запис №1-2) у Ворошиловградській обласній клінічній лікарні в однорічній інтернатурі за фахом педіатрія, оскільки в трудовій книжці не вказана професія на яку прийнято на роботу;
- з 14 лютого 1994 року по 6 липня 1995 року оскільки в трудовій книжці нечіткий відтиск штампу підприємства куди прийнято на роботу та печатки підприємства на запису про звільнення з роботи;
- з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року (записи №11-12) у міській станції швидкої медичної допомоги м. Єнакієве на посаді лікаря виїзної бригади, оскільки є виправлення в даті прийому на роботу.
Не погодившись із не зарахуванням до страхового стажу таких періодів роботи позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року N 412) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року N 412, не застосовується.
Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.6 Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Так, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року на станції швидкої допомоги. Єнакієве, оскільки є виправлення в даті прийому на роботу.
Проте, суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду, оскільки на сторінці 8 та 10 трудової книжки серія НОМЕР_4 міститься запис про виправлення, що скріплений печаткою та підписом відповідальної особи.
Крім того, суд зазначає, що Інструкція №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена, до того ж, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року.
Стосовно не зараховування періоду з 3 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року у зв'язку із відсутністю в трудовій книжці професії на яку прийнято на роботу, суд зазначає наступне.
Так, згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_5 , позивач 3 серпня 1983 року зарахований в однорічну інтернатуру за спеціальністю педіатрія до Ворошиловградської обласної клінічної лікарні (Наказ №150к від 3 серпня 1983 року, запис №1), 28 липня 1984 року звільнений від займаної посади у зв'язку із закінченням інтернатури (Наказ №146-к від 27 липня 1984 року, запис №2).
Відповідно до пункту "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналогічні праві норми викладені Положенні про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N309 (чинному на час проходження позивачем навчання в аспірантурі), зокрема, аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації.
Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти (далі - вищі навчальні заклади), у наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу.
Термін навчання в аспірантурі і перебування в докторантурі включається до науково-педагогічного стажу.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 61 Закону України "Про вищу освіту" :
аспірант - особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва;
інтерн - особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування і навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських спеціальностей інтернатури.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача в інтернатурі входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано період навчання ОСОБА_1 в інтернатурі з 3 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року.
Стосовно не зарахування періоду роботи з 14 лютого 1994 року по 06 липня 1995 року у зв'язку із нечітким відтиском штампу підприємства куди прийнято на роботу та печатки підприємства на запису про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.
Так, дослідивши оригінал трудової книжки, що видана на ім'я позивача Серії НОМЕР_5 , судом встановлено, що 14 лютого 1994 року прийнятий у “ГОК “Мамслюда” ПО “Лензолото” членом артелі поваром-врачом (наказ №18/к від 16 лютого 1994 року, запис №9), також міститься печатка: “местность приравненная к районам Крайнего Севера”, 6 липня 1995 року звільнений з артелі по п. 20 Статуту, по закінченню сезону (наказ №30к від 6 липня 1995 року, запис №10).
Таким чином, суд вважає, що підстави для відмови у зарахуванні спірного стажу відсутні.
Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 03 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року,з 14 лютого 1994 року по 06 липня 1995 року та з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року, оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області № 5638 від 16 вересня 2020 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем.
Згідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав і інтересів позивача, з урахування положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Конвенції, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження №5638 від 16 вересня 2020 року щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням спірних періодів роботи та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з наявній в матеріалах справи квитанції про сплату №18 від 13 листопада 2020 року, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Розпорядження управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську №5638 від 16 вересня 2020 року щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, б.5, код ЄДРПОУ: 23346787) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи:
- з 03 серпня 1983 року по 28 липня 1984 року у Ворошиловградській обласній клінічній лікарні в однорічній інтернатурі за фахом педіатрія;
- з 14 лютого 1994 року по 06 липня 1995 року у Золотодобувній старательській артілі “Восход” ПО “Лензолото” “ГОК “Мамслюда” членом артілі поваром-лікарем;
- з 22 травня 1995 року по 18 листопада 1995 року у міській станції швидкої медичної допомоги м. Єнакієве на посаді лікаря виїзної бригади, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську (місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, б.5, код ЄДРПОУ: 23346787) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв