Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2020 р. Справа№200/5587/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарева В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача Залуцької Л.Г., представника відповідача Тернинко С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень від 24.04.2020 року №0002750511, №0007313307, №0007323307, №0007343307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2020 року №Ю-007333307, -
У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002750511 від 24.04.2020 р., № 0007313307 від 24.04.2020 р., № 0007323307 від 24.04.2020 р.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0007343307 від 24.04.2020 р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-007333307 від 24.04.2020 р. зі сплати єдиного внеску у сумі 356 641,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час здійснення документальної планової виїзної перевірки протиправно дійшов висновку про заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) у зв'язку з завищенням собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та завищенням адміністративних витрат підприємства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Позивач вважає спірні рішення відповідача протиправними, оскільки господарські операції з вказаними контрагентами підтверджено необхідними первинними документами. Як зазначає представник позивача, вказані контрагенти є працівниками підприємства, проте останні надавали послуги цивільно-правового характеру у вільний від основної роботи час та їх підприємницька діяльність не пов'язана з виконанням посадових обов'язків у якості робітника підприємства.
17 червня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, про що постановлена відповідна ухвала.
16 липня 2020 року представником ГУ ДПС надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що під час перевірки ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства встановлено, що роботи по термічній обробці СВЧ продукції, що виконані особисто ОСОБА_2 та роботи по обслуговуванню та ремонту комп'ютерного обладнання та розробці конструкторської документації деталей, що виконані особисто ОСОБА_1 у робочий час, за адресою фактичного працевлаштування та по напрямку фактичних обов'язків, що є доходом найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати.
З урахуванням наведеного представник Головного управління ДПС у Донецькій області вважає позовні вимоги необґрунтованими.
29 липня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження ще на тридцять днів.
08 вересня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження ще на тридцять днів.
22 вересня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження до 08 жовтня 2020 року.
08 жовтня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження до 29 жовтня 2020 року.
29 жовтня 2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження до 17 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» є юридичною особою, зареєстроване 18.08.1993 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 269 120 000 000166, ідентифікаційний код 20329788, місцезнаходження: 85113, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця 60 вересня, будинок 40а.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 28.91 - виробництво машин і устаткування для металургії.
З 12 лютого 2020 року по 03 березня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року.
За результатами перевірки 11 березня 2020 року був складений акт №295/05-99-05-11-20329788, згідно якого встановлено, що роботи по термічній обробці СВЧ продукції, що виконані особисто ОСОБА_2 та роботи по обслуговуванню та ремонту комп'ютерного обладнання та розробці конструкторської документації деталей, що виконані особисто ОСОБА_1 у робочий час, за адресою фактичного працевлаштування та по напрямку фактичних обов'язків, що є доходом найманих працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» нарахування фізичним особам грошових коштів на загальну суму 3287900,00 грн. без відповідного утримання та перерахування у т.ч. єдиного внеску, внаслідок чого встановлено порушення підприємством: п. 3 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 1 «Загальні відомості до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 зі змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868 зі змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044 зі змінами і доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 зі змінами і доповненнями, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 зі змінами і доповненнями, ст.1, ст.2, ст.3, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток 591823 грн., у тому числі за 2017 рік - 14350 грн., 2018 рік -141142 грн., за 2019 рік в сумі 436331 грн. (1 квартал 2019-79326 грн., півріччя -161806 грн., три квартали-363232 грн.; підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1. пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, пункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 «а» статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що утримується податковим агентом із доходів фізичних осіб на загальну суму 591822,00 грн.; підпункту 1.1, підпункту 1.2, підпункту 1.3 та підпункту 1.5 пункту 16і підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору, що утримується податковим агентом із доходів фізичних осіб на загальну суму 49318,50 грн.
24 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 11 березня 2020 року №295/05-99-05-11-20329788 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0007343307 (т. 1 а.с. 65).
24 квітня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у відношенні позивача складена вимога № Ю-007333307 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 356641,48 грн., в тому числі: 356641,48 грн. - недоїмка (т. 1 а.с. 20).
Позивачем зазначену вимогу оскаржено до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України від 01.06.2020 року скаргу ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» залишено без задоволення (т. 1 а.с. 21).
24 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 11 березня 2020 року №295/05-99-05-11-20329788 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002750511, яким ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі: 739778,75 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями 591823,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 147955,75 грн. (т. 4 а.с. 210).
24 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 11 березня 2020 року №295/05-99-05-11-20329788 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007313307, яким ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі: 1 107 312,75 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями 591822,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 438326,10 грн., сума пені 77164,65 грн. (т. 4 а.с. 212).
24 квітня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 11 березня 2020 року №295/05-99-05-11-20329788 прийнято податкове повідомлення-рішення №0007313307, яким ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі: 92276 грн. 07 коп., з яких: за податковими зобов'язаннями 49318,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36527,18 грн., сума пені 6430,39 грн. (т. 4 а.с. 221).
Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.
Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.
Наказом від 01 квітня 2009 року ОСОБА_2 прийнято на роботу головним механіком механозборочного цеху (т. 1 а.с. 158).
Наказом від 19 грудня 2012 року ОСОБА_2 переведено на посаду начальника механозборочного цеху (т. 1 а.с. 157).
01 листопада 2017 року між ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договори №1/11, №1/12, №12-01, №02-01 (т. 1 а.с. 183,191,198, т.2 а.с. 35).
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, виконавець надає послуги термічної обробки СВЧ продукції, а замовник передає виконавцю сировину (деталі, заготівки тощо) для наступної термічної обробки згідно з замовленням замовника.
За вказаними договорами ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» отримало від ФОП ОСОБА_2 послуги з термічної обробки СВЧ продукції на суму 1802700,00 грн., у тому числі за 2017 рік - 79720,00 грн., 2018 рік - 733720,00 грн., 2019 рік 989260,00 грн.
Наказом №32-к від 17.11.2009 року ОСОБА_1 призначено на посаду інженера-конструктора (т. 1, а.с. 160).
Наказом від 31 січня 2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду інженера-технолога (т. 1 а.с. 159).
Між ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договори №12/07 від 12.07.2018 року, №02/01 від 02.01.2019 року (т. 3 а.с. 142-144,163-165,197-199).
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з обслуговування та ремонту комп'ютерного обладнання (комп'ютерів, периферійних пристроїв, принтерів, котирувального обладнання, комп'ютерних мереж та інш.) в поряду та на умовах, визначених цим договором та додатком до нього, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Між ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договори №21/01 від 21.01.2019 року, №11/03 від 11.03.2019 року, №03/06 від 03.06.2019 року, №02/08 від 02.08.2019 року №02/10 від 02.10.2019 року (т. 3 а.с. 205-207,220-222,232-234,238-240).
Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, виконавець зобов'язується виконати розробку конструкторської документації в електронному вигляді, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.
За вказаними договорами ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» отримало від ФОП ОСОБА_1 послуги з обслуговування комп'ютерної техніки та виконання розробки конструкторської документації деталей на суму 1485200,00 грн., у тому числі 2018 рік - 50400,00 грн., 2019 рік - 1434800,00 грн.
Наказами директора ТОВ «КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ ЗАВОД МЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ» від 02 січня 2018 року №2/18 та № 2/19 від 02 січня 2019 року забезпечено безперешкодний доступ ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які є орендарями в орендовані приміщення в період з 5 години ранку до 23:00 години (т. 4 а.с. 181,182).
Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.
Спірним питанням даної справи є виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 робіт, що пов'язані з виконанням їх безпосередніх посадових обов'язків у робочий час без відриву від виробничого процесу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями статті 14 ПК України надано визначення таких понять:
- заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48.);
- податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу; (підпункт 14.1.180.);
- працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (підпункт14.1.195);
- роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.
Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності (підпункт 14.1.226 ПК України);
Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими (підпункт 14.1.222 ПК України);
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з положеннями підпункту 164.2.1 пункту164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Відповідно до підпунктів 168.1.1,168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
За змістом підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 ПК України).
Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.
Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі також - Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є, наявність між суб'єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
За таких обставин в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, встановлення дійсної сутності правовідносин між суб'єктом господарювання та фізичною особою - підприємцем мають визначальне значення для вирішення спору.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо відмінностей між трудовими та цивільними правовідносинами.
Так, зокрема у постанові від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 Верховним Судом зазначено, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Отже Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов'язань суб'єкта господарювання із іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов'язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб'єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2018 року по справі №826/1432/17.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно умов цивільно-правових договорів, ФОП ОСОБА_1 зобов'язується надавати замовнику послуги з обслуговування та ремонту комп'ютерного обладнання (комп'ютерів, периферійних пристроїв, принтерів, котирувального обладнання, комп'ютерних мереж та інш.) а також зобов'язується виконати розробку конструкторської документації в електронному вигляді, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.
Зі змісту посадової інструкції інженера-технолога ТОВ «КЗМО» вбачається, що ОСОБА_1 проводить патентні дослідження, розроблює технологічні нормативи, інструкції, схеми складання, маршрутні карти, карти технічного рівня та якості продукції та іншу технологічну документацію, вносить зміни до технічної документації у зв'язку з коригуванням технологічних процесів і режимів виробництва.
Згідно наказу Держкомстату, Міннауки від 07.08.1998 №272/219 «Про затвердження типових форм первинного обліку науково-інформаційної діяльності та Інструкції про порядок їх використання і застосування» конструкторська документація - це сукупність графічних та текстових документів, де зазначені склад та побудова виробів і вміщені всі потрібні відомості для їх розробки, виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту.
Згідно Методичних рекомендацій науково-технічного опрацювання науково-технічних документів національного архівного фонду Державної архівної служби України) технологічна документація - частина технічної документації у вигляді графічних і текстових документів, котрі в сукупності або окремо визначають технологічний процес виготовлення або ремонту виробу (включаючи контроль і транспортування) і містять необхідні дані для організації виробництва.
Отже, фактично відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 за цивільно-правовими договорами є відмінними від його посадових обов'язків, як найманого працівника, оскільки складання конструкторської документації, обслуговування та ремонт комп'ютерного обладнання не пов'язані з виконанням його безпосередніх посадових обов'язків.
Щодо взаємовідносин з між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає, що з посадової інструкції начальника цеха TOB «КЗМО» вбачається, що ОСОБА_2 - організовує поточне виробниче планування, облік, складання і своєчасне подання звітності про виробничу діяльність цеху, роботу з впровадження нових форм господарювання, поліпшення нормування праці.
Разом з цим, згідно умов цивільно-правових договорів, ФОП ОСОБА_2 надає послуги термічної обробки СВЧ продукції.
Отже фактично відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 за цивільно-правовими договорами є відмінними від його посадових обов'язків, як найманого працівника.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності необхідності проведення робіт з термічної обробки СВЧ продукції, оскільки ДСТУ 2742-94 (ГОСТ 5006-94) «Муфти зубчасті. Технічні умови» у п. 4.1.7 містить пряму вимогу щодо термообробки поверхонь заготовок втулок, обойм і фланцевих напівмуфт із сталей 40, 45, 50 ГОСТ 1050, литими із сталей 40Л, 45Л, 50Л ГОСТ 977 з термообробкою до твердості поверхонь зубців 42 ...51 HRCэ.
Крім того, фактично відносини між позивачем та його контрагентами не були трудовими, оскільки метою договірних правовідносин між суб'єктами господарювання було саме отримання певного матеріального результату.
Суд звертає увагу, що згідно із пунктом 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727) акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Цим Порядком визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання (пункт 3 розділу І Порядку № 727).
Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу ІІ Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Таким чином, акт перевірки, як спосіб реалізації владних управлінських функцій податкового органу, має містити детальних опис виявлених порушень.
Податковий орган за змістом акту перевірки обмежується загальною вказівкою на виконання роботи найманими працівниками за цивільно-правовими угодами у робочий час без відриву від виробничого процесу, ніяк не обґрунтовуючи таких висновків. Під час судового розгляду відповідачем, як особою на яку покладено обов'язок доводити правомірність свого рішення, не доведено тотожність наданих за цивільно-правовими угодами послуг трудовим функціям працівників та здійснення таких робіт без відриву від виробництва.
Натомість позивачем, під час розгляду справи та при проведенні перевірки надано докази на підтвердження факту відмінності наданих за цивільно-правовими угодами послуг від трудових функцій найманих працівників.
При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року за результатами розгляду справи №826/14889/18.
Крім того, суд звертає увагу, що норма підпункту 14.1.226 ПК України має інший зміст, ніж той, що вказаний в акті перевірки.
Таким чином, рішення від 24.04.2020 року №0002750511, №0007313307, №0007323307, №0007343307, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2020 року №Ю-007333307 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень від 24.04.2020 року №0002750511, №0007313307, №0007323307, №0007343307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2020 року №Ю-007333307, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень від 24.04.2020 року №0002750511, №0007313307, №0007323307, №0007343307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2020 року №Ю-007333307 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24 квітня 2020 року №0002750511.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24 квітня 2020 року №0007313307.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24 квітня 2020 року №0007323307.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 24 квітня 2020 року №0007343307.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 24 квітня 2020 року №Ю-007333307.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87500, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» (місцезнаходження: 85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. 6 вересня, буд. 40а, код ЄДРПОУ 20329788) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн. 00 коп.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 10 грудня 2020 року.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв