24 грудня 2020 року Справа № 174/421/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
04.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати неправомірною відмову Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 09.03.2017 року;
- зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 09.03.2017 року.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017 року було відкрито скорочене провадження у справі.
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 22 січня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 року рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі розпорядження голови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 31.07.2020 року № 01-28/68/2020 справа № 174/421/17 передана на розгляд до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 29 КАС України.
06.08.2020 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області в порядку підсудності надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.
01.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року про передачу справи для розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України, надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 року, адміністративна справа № 174/421/17, номер провадження 414СП/160/10487/20, була розподілена головуючому судді Лозицькій І.О.
Ухвалою суду від 07.09.2020 року означена адміністративна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Листом від 30.05.2017 року № 9210/05/3 Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Також листом повідомлено, що ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи у районах Крайньої Півночі 13 років 2 місяці 2 дня, тобто для призначення пенсії відсутній необхідний 15-річний стаж робіт у районах Крайньої Півночі, а стаж роботи в шкідливих умовах за Списком № 2 складає 3 роки 11 місяців 17 днів, замість необхідних - 5 років. При цьому, позивач зазначив, що відповідач не зарахував до пільгового стажу періоди його роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації машиністом бульдозеру та начальником дільниці з 11.04.1984 року до 18.08.1996 року та з 18.08.1996 року по 17.07.1997 року, з огляду на непідтвердження пільгових умов праці відповідними документами.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу протиправною, звернувся з позовом до суду.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Після розгляду наданих позивачем документів, було встановлено, що у ОСОБА_1 право на призначення пільгової пенсії за роботу у районах Крайньої Півночі відсутнє, оскільки, не відпрацьовано 15 календарних років на роботах у районах Крайньої Півночі. Крім того, у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, який у відповідності до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» складає 12 років 6 місяців. Таким чином, загальний стаж позивача зараховано по 31.07.2017 року та складає 27 років 09 місяців 06 днів, з яких робота на пільгових умовах за Списком № 2 - 03 роки 11 місяців 17 днів та робота у районах Крайньої Півночі - 13 років 02 місяці 02 дні. На підтвердження наявного стажу роботи позивачем надана трудова книжка, але не надана, зокрема, уточнююча довідка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу. Таким чином, за відсутністю необхідного пільгового стажу роботи у призначенні пенсії позивачу було відмовлено.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням заяви пенсійного органу від 23.12.2020 року, було змінено правонаступника відповідача Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Так, на підтвердження даного факту пенсійний орган надав суду копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також додаток №2 до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» від 08.11.2017 року № 821.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг віку 55 років, що дає останньому право звернутись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах
Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2017 року позивач звернувся до управління за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 30.05.2017 року № 9210/05/37 позивача повідомлено, що йому зараховано 13 років 2 місяці 2 дня стажу роботи у районах Крайньої Півночі, тобто для призначення пенсії відсутній необхідний 15-річний стаж робіт у районах Крайньої Півночі, а стаж за роботу в особливо шкідливих умовах за Списком №2 складає 3 роки 11 місяців 17 днів, при необхідному - 5 років стажу роботи в шкідливих умовах за Списком №2, а тому, в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено.
Не погоджуючись з позицією відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із ч. 2, 3 ст. 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами ст. 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Приписами пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV встановлено, що період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також, на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до підпункту "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Згідно пункту 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" було постановлено" скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років".
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Згідно ст. 1 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року, Громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років.
Крім того, ст. 4 цієї Угоди передбачено, що при обчисленні пенсії або її частини, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, до 1 січня 1991 року, на підставі статті 1 цієї Тимчасової Угоди на території України визначення загального трудового стажу роботи, середньомісячного заробітку і розміру пенсії здійснюється згідно з її законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка НОМЕР_2 , яка надана ОСОБА_1 , містить наступні записи:
- з 25.01.1980 р. по 11.05.1981 р. - працював трактористом відділення №3 Егорьєвського зерносовхозу;
- з 06.07.1983 р. по 16.03.1981 р. - працював трактористом 5 розряду, скреперистом Мамонитовської ДПМКМ;
- з 11.04.1984 р. по 10.01.1993 р. - прийнятий в члени старательської артілі «XXI з'їзду КПРС» копальні «П'ятилітка» (подальшому артіль старателів «Колима») Оротуканського гірничо-збагачувального комбінату північно-східного виробничого об'єднання «Північносхідзолото» машиністом бульдозера на промсезон;
- 18.08.1996 р. - переведено начальником дільниці;
- 10.02.1997 р.- звільнено переводом в район Крайньої Півночі ТОВ «Тарин» за згодою керівників;
- з 10.02.1997 р. по 01.06.1998 р. - працював начальником дільниці в районі Крайньої Півночі ТОВ «Тарин» в порядку переводу з старательської артілі«Колима»;
- з 22.03.2000 р. по 01.09.2001 р. - працював машиністом бульдозеру Д-375, Т-500 за контрактом в ТОВ «Витязь» Сусуманського району Магаданської області;
- з 02.09.2001 р. по 23.09.2002 р. - працював машиністом бульдозера Д-10 N, зайнятого на відкритих гірних роботах район Крайньої Півночі ТОВ «Монолит», за контрактом;
- з 15.05.2008 р. по 21.02.2012 р. - працював машиністом бульдозера 5 розряду ТОВ «БАТ» м.Вільногірська;
- з 02.03.2012 р. - перебування на обліку Криничанського центру зайнятості населення;
- з 25.04.2012 р. по 27.06.2012 р. - працював машиністом бульдозера 5 розряду ТОВ «БАТ» м.Вільногірська;
- з 03.09.2012 р. по 17.09.2012 р. - працював трактористом-машиністом фермерського господарства «Чайка»;
- з 10.12.2012 року по 10.02.2013 р. - працював машиністом бульдозера на допоміжних роботах відділення бульдозерної техніки, скреперів та автогрейдерів дільниці гірничо- технологічного транспорту в кар'єрі по 4 розряду за строковим трудовим договором в гірничо-транспортному виробництві у ПрАТ «Кримський Титан» філія «ВГМК»;
- з 11.02.2013 р. по 01.08.2013 р. - переведений в тім саме виробництві, відділенні та дільниці постійно машиністом бульдозеру на допоміжних роботах по 5, 6 розрядах;
- 01.01.2015 р. - звільнений у зв'язку з переводом до ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський ГМК»;
- 02.01.2015 р. - прийнятий по переводу в гірничо-транспортне виробництво ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» філія «Вільногірський ГМК» машиністом бульдозера на допоміжних роботах відділення бульдозерної техніки, скреперів та автогрейдерів дільниці гірничо- технологічного транспорту в кар'єрі по 6 розряду;
- з 11.09.2015 р. - переведений в тім саме виробництві, відділенні та дільниці постійно машиністом бульдозеру на основних роботах по 7 розряду.
При цьому, відповідачем відповідно до копії протоколу № 257 від 03.05.2017 року та розрахунку стажу, ОСОБА_1 зараховано 13 років 2 місяці 2 дня за роботу у районах Крайньої Півночі за періоди: з 11.04.1984 по 31.12.1984 р.р., з 01.04.1985 по 31.12.1985 р.р., з 01.04.1986 по 31.12.1986 р.р., з 01.05.1987 по 31.12.1987 р.р., з 01.04.1988 по 31.12.1988 р.р., з 01.04.1989 по 31.12.1989 р.р., з 01.02.1990 по 31.10.1990 р.р., з 01.02.1991 по 31.10.1991 р.р., з 01.04.1992 по 31.10.1992 р.р., з 15.03.1993 по 31.10.1993 р.р., з 01.02.1994 по 31.10.1994 р.р., з 01.02.1995 по 31.10.1995 р.р., з 01.02.1996 по 31.10.1996 р.р., з 10.02.1997 по 01.06.1998 р.р., з 22.03.2000 по 30.06.2000 р.р., з 01.07.2000 по 01.09.2001 р.р., з 02.09.2001 по 23.09.2002 р.р.
Водночас, відповідач зазначив, що дані про роботу у районах Крайньої Півночі за Списком №2, відсутні.
Тому, зараховано стаж за Списком №2 - 3 роки 11 місяців 17 днів за періоди: з 18.12.2012 по 01.01.2015 р.р., з 02.01.2015 по 25.03.2015 р.р., з 27.03.2015 по 07.06.2015 р.р., з 11.06.2015 по 03.01.2016 р.р., з 07.01.2016 по 07.01.2016 р.р., з 09.01.2016 по 10.01.2016 р.р., з 13.01.2016 по 25.03.2016 р.р., з 28.03.2016 по 08.12.2016 р.р., при цьому, виключені періоди за Списком №2: 26.03.2015 р., з 08.06.2015 по 10.06.2015 р.р., з 04.01.2016 по 06.01.2016 р.р., 08.01.2016 р., з 11.01.2016 по 12.01.2016 р.р., з 18.12.2012 по 01.01.2015 р.р., з 26.03.2016 по 27.03.2016 р.р., з 09.12.2016 по 31.03.2017 р.р.
Таким чином, спірними у цій справі є періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі Російської Федерації машиністом бульдозеру та начальником дільниці у період з 11.04.1984 року до 18.08.1996 року та з 18.08.1996 року по 17.07.1997 року (часу набрання чинності Федеральним Законом «Про основи охорони праці в Російській Федерації», коли стала необхідна атестація робочих місць за умовами праці), оскільки, відповідач не зарахував їх до пільгового стажу за Списком №2 з огляду на непідтвердження пільгових умов праці відповідними документами.
Так, відповідно до акта перевірки первинних документів від 02.03.2012 року № 22, складеного Державною установою управління Пенсійного фонду Російської Федерації в Ягоднінському районі Магаданської області, які підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у старательській артілі «XXI з'їзду КПРС» копальні «П'ятилітка» (в подальшому артіль старателів «Колима») Оротуканського гірничо-збагачувального комбінату виробничого об'єднання «Північносхідзолото», позивач працював машиністом бульдозера та начальником дільниці у період з 11.04.1984 року по 01.06.1998 року, заробітна плата нараховувалась за фактично відпрацьований час: у 1984р., 1985р. та 1986р. - з квітня по грудень, у 1987 році - з травня по грудень, у 1988 та 1989 роках - з квітня по грудень, в 1990 та 1991 роках - з лютого по жовтень, у 1992 році - з квітня по жовтень, у 1993 році - з березня по жовтень, у 1994, 1995 та 1996 роках - з лютого по жовтень, в 1997 році - заробітна плата не нараховувалась.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що дана перевірка первинних документів була проведена, зокрема, саме на підтвердження факту роботи ОСОБА_1 у виробництві «Відкриті гірничі роботи і роботи на поверхні кар'єрів, копалин», що дає право на призначення дострокової трудової пенсії по старості відповідно до статті 27.1.2 Федерального закону від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації». При цьому, підтверджено щоденну зайнятість, не менше 80% робочого часу, в умовах, що дають право на пенсію у зв'язку з особливими умовами праці із зазначенням років та місяців, у які за таку роботу була виплачена заробітна плата.
Згідно ч. 2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Приписами ч. 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається сторонами.
Таким чином, обчислення стажу здійснюється відповідно до законодавства держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 676/6166/16-а та від 16 квітня 2020 року у справі № 555/2250/16-а.
Щодо посилання відповідача на відсутність даних про зайнятість позивача у шкідливих умовах впродовж повного робочого дня на вказаних роботах, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19) зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі №21-519а14, від 10 та 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 2 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Таким чином, з урахуванням наявності усіх необхідних записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , а також проведення перевірки Державною установою управління Пенсійного фонду Російської Федерації в Ягоднінському районі Магаданської області, якою підтверджено факт роботи позивача машиністом бульдозера та начальником дільниці у спірний період, зокрема, з 11.04.1984 року до 18.08.1996 року та з 18.08.1996 р. по 17.07.1997 р., суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням повного задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 640 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № N0EAD39620 від 04.07.2017 року, оригінал якої, міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати неправомірною відмову Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 09.03.2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за віком відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 09.03.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) сплачену суму судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24.12.2020 року.
Суддя І.О. Лозицька