21 грудня 2020 року Справа № 160/11650/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.09.2020р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 11.10.2020р., просить:
- визнати незаконними дії відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р.;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 3120,80 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2020р. він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), проте, листом №0400-0319-8/68542 від 17.08.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві в перерахунку пенсії за віком згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно пільгової довідки №457 від 04.08.2020р. позивач працює ковалем ручного кування дільниці ремонтно забійного обладнання з повним робочим днем з 03.08.2016р. по теперішній час в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та зазначену професію коваля ручного кування підприємство застосовує до Списку№1 розділ ХІ «Оброблення металу», підрозділу 2 «Ковальско-пресове виробництво» позиція 11,2а Постанов КМУ №36 від 16.01.2003р. та №461 від 24.06.2016р., тоді як позивач працює в гірничому виробництві, а у переліках пільгових професій Списку №1 у розділі «Гірничі роботи» професія «коваль ручного кування» відсутня. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки відповідно до розпорядження ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» №4883 від 15.12.2015р. про результати чергової атестації робочих місць для визначення права робітників підприємства на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1, 2, пільги та компенсації, професія коваль ручного кування, за якою працює позивач, входить до переліку робочих місць, виробництв, робіт професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1, 2; спір між позивачем та відповідачем щодо віднесення професії позивача - коваль ручного кування - до переліку робочих місць, виробництв, робіт професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1, 2, вже розглядався Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/9047/18, яким було прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача. Окрім того, позивач вказує, що на час подання позову його судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. та по сплаті юридичних послуг за підготовку позовної заяви адвокатом і надання ним відповідної юридичної консультації у розмірі 2280,00 грн., а всього складають 3120,80 грн.
Ухвалою суду від 20.10.2020р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.38).
05.11.2020р., на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову позивача в повному обсязі посилаючись на те, що 27.07.2020р. позивач звернувся до Головного управління і заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з 01.08.2020р. Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням загального страхового стажу 47 років 2 місяців 12 днів (з урахуванням додаткових років за Списком №1), в тому числі пільгового стажу за Списком №1 - 14 років 3 місяців 20 днів, період роботи позивача з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. зараховано до загального страхового стажу; 07.08.2020р. позивач повторно звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та надав довідку №457 ви 04.08.2020 про підтвердження наявного трудового стажу, листом від 17.08.2020 №0400-0319-8/68542 Головне управління повідомило позивача про відмову в перерахунку пенсії, оскільки згідно пільгової довідки №457 від 04.08.2020р. позивач працює в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваля ручного кування дільниці ремонтно забійного обладнання з повним робочим днем на поверхні, яка передбачена до Списком №1 розділом підрозділом, проте, відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016р., в розділі І «Гірничі роботи» відсутня професія коваля ручного кування, натомість вона зазначена в підрозділі 2 «Ковальско-пресове виробництво» розділу ХІ «Оброблення металу», а, оскільки позивач з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. працював в гірничому виробництві, а не на виробництві з оброблення металу, відсутні підстави для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком №1. Окрім того, відповідач вказує про те, що до адміністративного позову позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат з надання правничої допомоги, тому вимога щодо стягнення з Головного управління витрат на юридичні послуги в сумі 2280,00 грн. не є обґрунтованою та протирічить нормам чинного законодавства (а.с.41-43).
Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 21.12.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
07.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) - пільговий, до якої надав, зокрема, довідку №457 від 04.08.2020р., що підтверджується копіями відповідної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.49).
Листом №0400-0319-8/68542 від 17.08.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві в перерахунку пенсії за віком згідно ч.4 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки згідно пільгової довідки №457 від 04.08.2020р. позивач працює ковалем ручного кування дільниці ремонтно забійного обладнання з повним робочим днем з 03.08.2016р. по теперішній час в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та зазначену професію коваля ручного кування підприємство застосовує до Списку№1 розділ ХІ «Оброблення металу», підрозділу 2 «Ковальско-пресове виробництво» позиція 11,2а Постанов КМУ №36 від 16.01.2003р. та №461 від 24.06.2016р., тоді як позивач працює в гірничому виробництві, а у переліках пільгових професій Списку №1 у розділі «Гірничі роботи» професія «коваль ручного кування» відсутня, що підтверджується змістом відповідного листа, наявним у справі (а.с.6-7,51).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р., у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами ч.4 ст.42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) встановлено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у чоловіків, з них не менше не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при цьому, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а період роботи на пільгових умовах за Списком №1 зараховується за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з матеріалів справи, з 03.08.2016р. по 04.08.2020р. ОСОБА_1 працював в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання з повним робочим днем на поверхні, що передбачено Списком №1 розділу ХІ підрозділу 2 постанови КМУ №461 від 24.06.2016р. та зазначена професія була атестована, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, довідки ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» №457 від 04.08.2020р. та Розпорядження №4883 від 15.12.2015р. (а.с.9-11,12-14,50).
Період роботи позивача з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. не було зараховано відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1 з тих підстав, що позивач працює в гірничому виробництві, а у переліках пільгових професій Списку №1 у розділі «Гірничі роботи» професія «коваль ручного кування» відсутня, що підтверджується копіями листа пенсійного органу №0400-0319-8/68542 від 17.08.2020р. та розрахунку стажу, наявними у справі (а.с.6-7,48,51).
Разом з тим, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2019р. у справі №160/9047/18 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, визнано протиправним та скасовано рішення пенсійного органу, яке оформлене Листом «Про відмову в призначенні пенсії» №09/03/22-19 від 23.10.2018р. і зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за списком №1, шляхом зарахування останньому до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, період роботи з 24.01.1989р. по 02.05.1989р., з 03.05.1989р. по 12.12.1995р., з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. та з 19.03.2013р. по 24.07.2018р. з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме: з 24.07.2018р.
При цьому, у наведеному судовому рішенні судом було встановлено, що з 19.03.2013 по теперішній час позивач працює на ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» ковалем ручного кування з повним робочим днем та «…суд дійшов висновку про підтвердженість спірного періоду роботи з 24.01.1989р. по 02.05.1989р., з 03.05.1989р. по 12.12.1995р., з 30.11.1998р. по 18.01.2001р. та з 19.03.2013р. по 24.07.2018р. до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, що в сукупності є достатнім для призначення позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах шляхом зарахування вказаного періоду ОСОБА_1 до пільгового стажу, підлягають задоволенню...».
Вказане судове рішення набрало законної сили 08.03.2019р., а отже, обставини встановлені у ньому не потребують доказування при розгляді даної справи, у якій беруть участь та сама особа, стосовно якої встановлено ці обставини за приписами ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу вищенаведених обставин та наведених доказів, можна дійти висновку, що спірний період роботи позивача з 01.06.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання підлягає зарахуванню саме до пільгового стажу за Списком №1, що також і підтверджується змістом наведеного судового рішення та не спростовано відповідачем жодними іншими доказами, а тому відмова пенсійного органу у перерахунку пенсії позивачеві в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. є протиправною.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. із зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання з урахуванням встановлених судом обставин у справі, а також і з урахуванням обставин встановлених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2019р. у справі №160/9047/18 щодо підтвердження необхідності зарахування періоду роботи позивача на посаді коваля ручного кування до пільгового стажу за Списком №1, дане судове рішення набрало законної сили, та вказані встановлені факти не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. із зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведені дії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши дії щодо відмови позивачеві у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. із зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання, порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними у відповідності до ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві із зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01.08.2020р., враховуючи те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачеві із зарахуванням такого періоду роботи останнього до пільгового стажу за Списком №1 та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві із зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01.08.2020р., що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по сплаті юридичних послуг у розмірі 2280 грн., виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду договір про надання адвокатських послуг №0712-2020 (09) від 15.09.2020р., акт виконаних робіт від 19.09.2020р. до наведеного договору та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 від 17.05.1997р. (а.с.23-25).
При цьому, зі змісту наданих документів щодо правничої допомоги вбачається, що вони не містить детального опису здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.
Окрім того, позивачем не надано суду доказів понесення витрат (сплати адвокатові гонорару у розмірі 2280 грн.) на правову допомогу при розгляді даної справи.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 2280 грн., детального опису робіт із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 2280 грн. на професійну правничу допомогу.
За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно квитанції №54 від 19.09.2020р. у розмірі 840,80 грн. (а.с.5,28).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії в порядку, передбаченому частиною 4 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р. із зарахування до пільгового стажу останнього за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) із зарахування до пільгового стажу останнього за Списком №1 періоду його роботи з 01.07.2018р. по 30.06.2020р. в ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» за професією коваль ручного кування дільниці з ремонту забійного обладнання та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01.08.2020р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог позивача - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва