Копія
24 грудня 2020 року Справа №160/14511/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін Станіслав Вікторович, розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить:
- судовим рішенням визнати дії відповідача, Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, не законними в частині відмови позивачу в перерахунку пенсії до попереднього розміру її процента та зобов'язати перерахувати (відновити) позивачу пенсію відповідно до службового стажу в 79 % від зарплати, починаючи з 01.01.2016 р. з часу зниження відсотку та сплатити (відшкодувати) борг за цей час;
- судовим рішенням визнати дії відповідача, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровський області, незаконними в частині відмови позивачу в поновлені розміру процента частини зарплати у вигляді премії до 41.9 % і зобов'язати відповідача поновити розмір премії до 41.9%. Довідку про поновлення розміру премії направити до ГУ пенсійного фонду України в Дніпропетровський області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі № 160/14511/20 позові вимоги задоволено частково:
визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79% до 70 % грошового забезпечення протиправними;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням загального розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 79 відсотків від його грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
в іншій частині позовних вимог відмовлено;
стягнуто на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
23.12.2020 року ОСОБА_1 через відділ діловодства суду подав заяву про винення додаткового рішення про повернення судового збору у розмірі 840,40 грн.
Заява обгрунтована тим, що суд у рішенні вказав, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі. Щодо даного відповідача у справі питання про судовий збір не вирішено.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частина перша статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Частиною третьою статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для формулювання правового висновку щодо застосування статті 252 КАС України, відповідно до якого додаткове рішення у справі після його ухвалення стає невід'ємною частиною основного рішення по суті позовних вимог, отже, незалежно від результату вирішення ним передбачених частиною першою статті 252 КАС України вимог або питань, процесуальна форма його викладення та порядок його оскарження є таким, що і для основного рішення у справі. Означені у частині першій статті 252 КАС України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених законом підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
У випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності / відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі "додаткового рішення" або "додаткової постанови" з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
Зазначену правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 19.03.2020 року по справі № 640/6209/19.
У рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року по справі № 160/14511/20 вирішено всі заявлені позивачем позовні вимоги, що видно з описової, мотивувальної та резолютивної частин вказаного судового рішення; суд під час ухвалення вказаного рішення вирішив питання про право та визначив спосіб виконання судового рішення, що видно з резолютивної частини судового рішення; судом у рішення вирішено питання про розподіл судових витрат, які понесені позивачем, а саме: у мотивувальній частині судового рішення є посилання на ч.3 ст. 139 КАС України, яка застосовується під час часткового задоволення позову, у резолютивній частині рішення суду вказана сума судового збору у розмірі 840,80 грн., яка підлягає поверненню позивачу, оскільки позовні вимоги задоволено частково.
Позовні вимоги до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянуто та вирішено по суті із прийняттям рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, що видно з мотивувальної та резолютивної частин судового рішення.
За вказаних обставин підстави для ініціювання ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, які передбачені ч.1 ст. 252 КАС України, відсутні, а тому суд постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 252, 256 КАС України, суддя -
Відмовити в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 від 23.12.2020 року.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.