24 грудня 2020 року Справа № 160/12427/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , з 26 серпня 2020 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.08.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою для переведення пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Листом від 04.09.2020 року за № 0400-0320-8/76592 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника, оскільки, позивачем до заяви про перерахунок пенсії не надано документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим годувальником. При цьому, позивач зазначає, що проживала спільно з ОСОБА_2 з 1980 року та має спільних дітей: доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому, разом з дітьми позивач пішла від померлого ОСОБА_2 та у період з 1995 року по 1997 рік перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 .
З 1998 року позивач разом з дітьми повернулася до померлого ОСОБА_2 , з яким проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та фактично виконували права та обов'язки подружжя.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 року у справі № 188/817/20 встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача, з 1998 року з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування позивача на його утриманні. Означене рішення суду набрало законної сили 05.08.2020 року.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсія у зв'язку втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідний йому для призначення пенсії. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до п. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині призначаються пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Зміст цих норм вказує на те, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, є поосібним і вичерпним.
Вжиті в Законі поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ст. 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Отже, як зазначає відповідач, виходячи з норм пенсійного законодавства, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка та чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу не змінює правове становище неодруженої сімейної пари на подружню, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
При цьому, відповідач посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-615а14 та Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року у справі № 235/1388/15-а.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
30.10.2020 року позивачем до суду надано відповідь на відзив, відповідно до якого ОСОБА_1 посилається на п. 2.16 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, а саме: за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду. Тобто, одним із документів, що засвідчує родинні стосунки, є рішення суду, яке було подано позивачем до відповідача.
Таким чином, як стверджує ОСОБА_1 , вона має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника як особа, яка не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі, але проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю як подружжя до дня його смерті, що підтверджується рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 року у справі № 188/817/20, яке набрало законної сили.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійною справою, копія якої міститься в матеріалах справи.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи.
Листом від 04.09.2020 року за № 0400-0320-8/76592 позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з втратою годувальника, оскільки до заяви про перерахунок пенсії не надано документи, що підтверджують родинні зв'язки з померлим годувальником.
При цьому, рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 року у справі № 188/817/20 встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача, з 1998 року з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування позивача на його утриманні. Означене рішення суду набрало законної сили 05.08.2020 року.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до статті 5 якого цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Приписами частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначаться види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення визначаються, виключно, законами про пенсійне забезпечення.
Статтею 36 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною другою цієї статті встановлено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
У цій статті визначені умови, за яких членам сім'ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.
Таким чином, перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім'ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов'язків.
Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини другої статті 21 СК проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення чітко та однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Як встановлено судом, рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2020 року у справі № 188/817/20 встановлений факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивача, з 1998 року з ОСОБА_2 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування позивача на його утриманні. Означене рішення суду набрало законної сили 05.08.2020 року.
Суд зазначає, що у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-615а14 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року у справі № 235/1388/15-а.
Щодо посилання позивача на п. 2.16 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, то судом вони не беруться до уваги, оскільки даний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, а суд у даній справі керується виключно законами України, які мають вищу юридичну силу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24.12.2020 року.
Суддя І.О. Лозицька