23 грудня 2020 року Справа №160/12017/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 160/12017/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови,-
29.09.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000059/2 від 21.05.2020 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00253 від 21.05.2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови задоволено у повному обсязі, визнано протиправними та скасувано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500070/2020/000059/2 від 21.05.2020 р. та картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500070/2020/00253 від 21.05.2020 р. Також, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» стягнуті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.
18.12.2020 р. представником позивача - адвокатом Галкіною І.В. подано до канцелярії суду заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення з Одеської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З урахуванням наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 160/12017/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються подана заява, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Так, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 3 та ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, усі ці витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (клієнт) та адвокатським об'єднанням «АЛЬЯНС». Предметом договору є зобов'язання надавати правову допомогу клієнту на умовах та у порядку, передбачених договором. Додатковою угодою від 02.04.2019 р. до договору про надання правової допомоги від 08.02.2019 р. сторонами погоджено протокол, що міститиме детальний опис послуг, що надавалися у конкретній судовій справі та їх вартість.
Так, відповідно до копії протоколу № 16/12/20 погодження детального опису робіт (наданих послуг) та їх вартість, що надавалися АО «Альянс» у рамках судової справи № 160/12017/20 в суді першої інстанції, загальна вартість послуг з надання правової допомоги складає 5000,00 грн.
Також, крім вищезазначених документів, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії актів здавання - приймання наданих послуг від 30.09.2019р., від 31.10.2019р. та від 30.11.2020р. до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019 р. № 08/02-19/1 та копії платіжних доручень № 417180 від 06.10.2020р. на суму 900000,00 грн., № 559742 від 21.10.2020р. на суму 200000,00 грн., № 96228 від 06.11.2020р. на суму 900000,00 грн. та № 395341 від 07.12.2020р. на суму 900000,00 грн.
Проте, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, що понесені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у даній справі, а саме, суду не надано акту виконаних робіт, який би підтвердив виконання адвокатом своїх обов'язків щодо надання правничої допомоги у справі № 160/12017/20.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.
Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., у зв'язку з чим, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 241, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 160/12017/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеська митниця Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картку відмови - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В. Калита
23.12.2020