24 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/11660/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу прокурора Волинської області на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
06.08.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Прокуратури Волинської області, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09.06.2020 «Про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп'ютерної техніки» щодо ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу від 27.07.2020 №298к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлення на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення прокуратури Волинської області або іншій рівнозначній посаді; стягнення з Прокуратури Волинської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 позов задоволено повністю.
16.12.2020 позивач у порядку спеціальної процедури, що встановлена статтею 383 КАС України, звернулася із відповідною заявою, у якій просила постановити окрему ухвалу про визнання протиправним наказу керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. №644-к від 11.12.20 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, а не у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області.
Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду від 11.11.2020 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020, керівником Волинської обласної прокуратури винесено наказ №644-к від 11.12.20 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно якого ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області 28.07.2020 зі збереженням усіх встановлених відсотків надбавок з урахуванням посадового окладу.
При цьому, позивач зазначає, що з державного реєстру юридичних осіб вбачається, що станом на день винесення вказаного наказу в реєстрі під ідентифікаційним кодом юридичної особи 02909915 значиться Волинська обласна прокуратура (місцезнаходження юридичної особи Україна, 43000, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 15), а не прокуратура Волинської області.
Таким чином, позивач вважає, що керівником Волинської обласної прокуратури фактично не виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/11660/20 та виконавчого листа №2450/2020 від 12.11.2020, оскільки ОСОБА_1 поновлено в прокуратурі Волинської області, яка вже не існує, на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, яка теж не існує, та не поновлено у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, як зазначено в судовому рішенні та виконавчому листі.
З наведених підстав позивач просить визнати протиправним наказ керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. №644-к від 11.12.2020 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, а не у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області; на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/11660/20 та виконавчого листа №2450/2020 від 12.11.2020, зобов'язати керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. усунути порушення прав позивача ОСОБА_1 та поновити останню на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області; встановити десятиденний строк для керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. для надання відповіді суду щодо виконання даної ухвали.
23.12.2020 Волинською обласною прокуратурою подано до суду пояснення, у яких зазначено, що наказом Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Волинської області» у «Волинську обласну прокуратуру». Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020. Судовим рішенням поновлено ОСОБА_1 з 28.07.2020 у Волинській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Волинської області. Однак, станом на 28.07.2020 Волинської обласної прокуратури та відповідно посади рівнозначної посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області не було, у зв'язку з чим поновити на рівнозначній посаді неможливо. Призначення прокурорів на посади в обласній прокуратурі можливе лише у разі успішного проходження атестації, а відтак, без вказаної умови призначення на посаду в обласну прокуратуру є незаконним та обмежуватиме права інших прокурорів, які успішно пройшли атестацію. Скасування судом рішення атестаційної комісії про неуспішне проходження прокурором атестації не може вважатися для прокурора таким, що пройшов атестацію і, відповідно, можливості призначення на посаду у Волинську обласну прокуратуру. Після завершення процедури атестації та, за умови її успішного проходження, у позивача виникне право на призначення у Волинську обласну прокуратуру.
Наказом керівника обласної прокуратури від 11.12.2020 №644-к ОСОБА_1 поновлено у Волинській обласній прокуратурі на посаді, з якої останню було звільнено. Ця посада в обласній прокуратурі є рівнозначною тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено. На час видання обласною прокуратурою наказу від 11.12.2020 № 644к, яким ОСОБА_2 поновлено на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області з 28.07.2020, у Волинській обласній прокуратурі не існувало вакантних посад, на які можна було б призначити ОСОБА_1 , оскільки на вакантні посади призначені працівники, які успішно пройшли атестацію. Враховуючи, що позивача звільнено саме з посади прокурора відділу Прокуратури Волинської області, тому ОСОБА_1 поновлена саме у Прокуратурі Волинської області, оскільки процедура проходження атестації для неї не завершена.
На підставі вищевикладеного, Волинська обласна прокуратура просила відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу керівника Волинської обласної прокуратури в частині поновлення її на посаді прокурора Прокуратури Волинської області, а не у Волинській обласній прокуратурі.
Згідно із частиною 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, суд дійшов висновку до розгляду та вирішенню вказаної заяви в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення її вирішення, суд приходить до висновку про задоволення заяви, з огляду на таке.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 по справі №140/11660/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю та вирішено: визнати протиправним та скасувати рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №13 від 09.06.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності на навички з використанням комп'ютерної техніки» щодо ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Волинської області від 27.07.2020 №298к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 з 28 липня 2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області; стягнути з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 72 858 (сімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 75 копійок; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 18 943 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок три) гривні 32 копійки.
На виконання вказаного рішення суду в частині, яка допущена до негайного виконання, Волинським окружним адміністративним судом 12.11.2020 видані виконавчі листи №2450/2020 та №2449/2020, які 17.11.2020 направлені для виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою від 24.11.2020 ВП №63710435 відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2450/2020 від 12.11.2020, виданого Волинським окружним адміністративним судом у справі №140/11660/20 про «Поновлення ОСОБА_1 з 28 липня 2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області».
На виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020, керівником Волинської обласної прокуратури винесено наказ №644-к від 11.12.2020 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно якого поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області 28.07.2020 зі збереженням усіх встановлених відсоткові надбавок з урахуванням посадового окладу.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийняте відповідачем всупереч вищезазначеному рішенню суду, позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправним наказу керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. №644-к від 11.12.2020 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, а не у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області; на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі №140/11660/20 та виконавчого листа №2450/2020 від 12.11.2020, зобов'язати керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. усунути порушення прав позивача ОСОБА_1 та поновити останню на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області; встановити десятиденний строк для керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. для надання відповіді суду щодо виконання даної ухвали.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У відповідності до частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вбачається зі змісту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 у даній справі рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 28 липня 2020 року у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 18 943,32 грн. допущено до негайного виконання.
Проте, як слідує з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 11.11.2020 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2020, керівником Волинської обласної прокуратури винесено наказ №644-к від 11.12.2020 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно якого поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області 28.07.2020 зі збереженням усіх встановлених відсоткових надбавок з урахуванням посадового окладу.
Таким чином, керівником Волинської обласної прокуратури фактично не виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/11660/20, оскільки прийнято наказ всупереч рішення суду, яке допущено до негайного виконання, який не враховує викладені у такому судовому акті висновки та суперечать пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно наказу Офісу генерального прокурора №414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур, в тому числі і Волинської обласної прокуратури є 11.09.2020.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2020 за кодом ЄДРПОУ 02909915 значиться Волинська обласна прокуратура.
За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи - прокуратури Волинської області, зокрема змінено повне найменування юридичної особи - «прокуратура Волинської області» на «Волинська обласна прокуратура», інші відомості про юридичну особу не змінено.
При цьому, суд зауважує, що зміна найменування юридичної особи не свідчить про наявність ознак правонаступництва, у разі, якщо ідентифікаційний код цієї юридичної особи залишився незмінним.
Таким чином, станом на день винесення оскаржуваного наказу під ідентифікаційним кодом юридичної особи 02909915 значиться Волинська обласна прокуратура, а не прокуратура Волинської області.
В резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 чітко вказано на якій саме посаді має бути поновлений позивач і з якої дати, а саме у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області
Разом з тим, захист порушеного права позивача у зазначений спосіб передбачає негайне видання органом, який незаконно звільнив працівника з роботи, наказу про поновлення позивача на посаді та у разі відсутності у штатному розписі посади, на якій працівника поновлено, орган повинен одночасно вжити заходів по працевлаштуванню незаконно звільненої особи з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та пропонуванням всіх наявних вакантних посад, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи.
Тобто, якщо на момент видання наказу про поновлення на посаді була відсутня посада, рівнозначна за своїми функціональними повноваженнями посаді, з якої незаконно звільнено позивача, включало обов'язок роботодавця вжити заходи по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника з урахуванням його кваліфікації та досвіду роботи та запропонувати всі наявні вакантні посади, які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи.
Як вже було зазначено вище, згідно частини шостої статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Приписи частини першої, другої статті 249 КАС України визначають, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про підставність заяви ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 в справі №857/2291/18.
Керуючись статтями 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу прокурора Волинської області на виконання рішення суду задовольнити.
Визнати протиправним наказ керівника Волинської обласної прокуратури Тимчука В.В. №644-к від 11.12.20 «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області, а не у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області.
Зобов'язати Волинську обласну прокуратуру усунути порушення прав позивача шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Волинської області.
Встановити для керівника Волинської обласної прокуратури десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для надання відповіді суду щодо її виконання.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя О.А. Лозовський