вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"17" грудня 2020 р. Cправа № 902/779/20
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
за відсутності представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницького обласного управління Акціонерного товариства "Державний ощадний банк"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро"
до: ОСОБА_1
про солідарне стягнення 1 443 326,57 грн. боргу.
До суду надійшла позовна заява Акціонерним товариством "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Державний ощадний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1 443 326,57 грн. боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між Акціонерним товариством "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Державний ощадний банк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (Позичальник) Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018, за умовами якого Банк надає Позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку № НОМЕР_1 в обсягах, що перевищують фактичні залишки на ньому, в межах овердрафту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо.
Відповідно до п. 2.8. Договору про надання овердрафту максимальний ліміт овердрафту за Договором складає 1 000 000,00 грн.
Додатковим договором № 1 від 18.12.2018 до Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018 ліміт овердрафту встановлено в розмірі 1 600 000,00 грн.
Для забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договору про надання овердрафту № 20 між ОСОБА_1 (Поручитель), Позичальником та Банком 19.02.2018 укладено Договір поруки, за умовами якого Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Банком відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі, що виникне в майбутньому відповідно до Кредитного договору.
Разом з тим відповідач 1, отримавши кредитні кошти на умовах повернення, строковості та платності порушив свої договірні зобов'язання щодо строків повернення кредиту, процентів за його користування, пені, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
В зв'язку з невиконанням зобов'язань за Договором про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" Позичальника та Поручителя було повідомлено про необхідність повного погашення кредитної заборгованості. Проте, вказане повідомлення залишено останніми без належного реагування та задоволення, що і слугувало підставою звернення з даним позовом до суду.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
На виконання ст. 176 ГПК України, судом направлено запит до органу реєстрації Вороновицької селищної ради стосовно надання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про гр. ОСОБА_1
25.08.2020 від Центру надання адміністративних послуг Вороновицької селищної ради надійшов лист № 02-23/214 від 18.08.2020 з повідомленням про те, що гр. ОСОБА_1 знята з місця проживання 03.02.2020 та те, що селищна рада не володіє інформацією щодо проживання гр. ОСОБА_1 за запитуваною адресою.
Ухвалою суду від 26.08.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/779/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2020. Здійснено виклик у судове засідання другого відповідача - ОСОБА_1 через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до ч. 2 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області від 05.09.2016 року зі змінами від 01.02.2018, у випадках, коли розподілені іншому судді судові справи, не розглянуті по суті, а обставини, які зумовили відсутність на роботі суддів, які спеціалізуються на розгляді даної категорії справ або неможливість їх розподілу між суддями, які спеціалізуються на розгляді такої категорії справ, що було підставою для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації, відпали, такі нерозглянуті судові справи, на підставі відповідної заяви судді, передаються за розпорядженням керівника апарату суду (чи особи, яка виконує його обов'язки) на повторний автоматизований розподіл з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.
Відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 зі змінами, повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.
На підставі вищевикладеного, та відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 2.3 п. 16.1 Порядку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/779/20 .
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020 справу № 902/779/20 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В..
Ухвалою суду від 31.08.2020 справу прийнято до провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.09.2020.
За результатами судового засідання 21.09.2020 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 21.09.2020 про відкладення підготовчого засідання на 22.10.2020.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.11.2020, про що 22.10.2020 постановлено відповідну ухвалу.
Проте 17.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, за закінченням якого ухвалою суду від 27.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 17.12.2020, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився.
Відповідачі правом участі в засіданні суду також не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 27.11.2020, яка направлена сторонам рекомендованою поштовою кореспонденцією.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 902/779/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористались правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
При розгляді справи суд також зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідачі письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, тобто не скористалися наданими їм процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 17.12.2020 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
19.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», що перейменовано у Акціонерне товариство «Ощадбанк» (позивач, за Договором Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРНЕ АГРО» (відповідач 1, за Договором Позичальник) укладено Договір про надання овердрафту № 20 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Кредитного договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк протягом строку дії ліміту надає Позичальнику можливість використання овердрафту шляхом здійснення платежів з рахунку в обсягах, що перевищують фактичні залишки коштів на ньому, в межах ліміту овердрафту. Позичальник зобов'язується використовувати овердрафт з дотриманням вимог чинного законодавства України, повернути наданий йому овердрафт, сплатити проценти за користування наданим йому овердрафтом та комісійні винагороди (комісії), а також виконати інші зобов'язання, визначені Договором.
Строк дії ліміту овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених п.2.4. Договору, по 18.02.2021 або інший останній день виконання зобов'язань, визначений Договором, у тому числі внаслідок відкликання овердрафту. (п. 2.4. Кредитного договору)
Згідно пунктів 2.7, 2.8 Кредитного договору Банк встановлює ліміт овердрафту по рахунку Позичальника № НОМЕР_1 в розмірі 1000 000,00 грн.
Згідно пункту 2.3 Кредитного договору Овердрафт вважається наданим Позичальнику з моменту виникнення дебетового сальдо на рахунку, по якому Банком встановлено ліміт овердрафту.
Згідно пункту 3.1. процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування Кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період строку безперервного сороку користування овердрафтом чи після його закінчення, а саме:
Строк безперервного користування овердрафтомРозмір процентної ставки
до 7 днів (включно)18(вісімнадцять) % річних
від 8 до 14 днів (включно)19(девятнадцять)% річних
від 15 до 30 днів (включно)20 (двадцять)% річних
більше 30 днів 23(двадцять три) % річних
Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Кредитного договору протягом строку дії ліміту Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної суми боргу (овердрафту) не пізніше останнього дня максимального СБК або не пізніше дати закінчення строку дії ліміту, в залежності від того, яка дата настане раніше. Погашення основної суми боргу (овердрафту) відбувається за рахунок коштів, що надходять на рахунок Позичальника. Овердрафт вважається погашеним у випадку відсутності на рахунку дебетового сальдо на кінець дня.
18.12.2018 між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір № 1 до Договору про надання Овердрафту № 20 від 19.02.2018, де сторони досягли згоди про внесення змін до:
- п. 20 статті 1 Строк безперервного користування (СБК) «…Позичальник повинен не допускати тривалість СБК понад 60 (шістдесят) календарних днів, при цьому перевищення такого строку в межах максимального СБК не створює виникнення простроченої заборгованості з погашення основної суми боргу, однак є підставою для призупинення надання Овердрафту та для початку Банком процедури відкликання овердрафту…»;
- п.2.5 «Максимальний СБК за цим Договором складає 75 (сімдесят п'ять) календарних днів…»
- п.2.8 «Ліміт овердрафту встановлюється в розмірі 1 600 000,00 (один мільйон шістсот тисяч) гривень 00 копійок»;
- п. 3.1 «Процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою процентною ставкою. Розмір процентної ставки, яка застосовується при розрахунку процентів за користування овердрафтом, визначається залежно від фактичного періоду користування Кредитом та процентної ставки, яка застосовується за відповідний період строку безперервного сороку користування овердрафтом чи після його закінчення, а саме:
Строк безперервного користування овердрафтомРозмір процентної ставки
від 1 до 7 днів (включно)22,00%(двадцять два) процентів річних
від 8 до 14 днів (включно)22,25% (двадцять дві цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних
від 15 до 30 днів (включно)22,75 (двадцять дві цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних
від 31 до 60 днів (включно)23,25%((двадцять три цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних
більше ніж 6025,00%(двадцять п'ять) процентів річних
Проценти за відповідною процентною ставкою за користування овердрафтом нараховуються починаючи з дня, наступного за днем закінчення періоду нарахування процентів за попередньою процентною ставкою до закінчення періоду, передбаченого для даного розміру процентної ставки.»
Пунктом 5.3 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність грошових коштів на рахунку в сумі, достатній для сплати платежів позичальника за зобов'язаннями, на дати виконання зобов'язань, передбачені цим Договором. При настанні кінцевої дати сплати процентів/комісійних винагород або після неї Банк здійснює договірне списання суми, належної до сплати Позичальником, згідно з статтею 8 договору. При відсутності коштів на рахунку Позичальника Банк протягом строку дії ліміту здійснює договірне списання коштів за рахунок невикористаного ліміту овердрафту. При непогашенні вказаних в цьому пункті платежів, Позичальник є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за цим договором по сплаті таких платежів.
За змістом п. 7.1. Кредитного договору виконання Позичальником зобов'язання за цим Договором (в тому числі і додатковими договорами до нього) забезпечується порукою фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідно до п. 12.2.1 Кредитного договору за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання щодо погашення основної суми боргу (в тому числі у зв'язку з закінченням максимального СБК) та/або сплати комісійних винагород та/або процентів а користування овердрафтом Позичальник зобов'язується сплатити пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 15.1. Кредитного договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками кожної сторони та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за бажанням) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до Договору.
Для забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Договором овердрафту № 20 від 19.02.2018 між громадянкою ОСОБА_1 (відповідач 2, за Договором Поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРНЕР АГРО» (відповідач 1, за Договором Боржник) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі Вінницької філії - Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» (позивач, за Договором Банк, Кредитор) 19.02.2018 укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки).
Згідно п. 2.1. Договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини Кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення Кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором; невідшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.
Обсяг зобов'язань Поручителя за цим Договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим Договором) зобов'язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов'язання. (п. 2.4. Договору поруки)
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов'язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки).
З метою реалізації відповідно до умов цього Договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право, але не зобов'язаний пред'явити (направити) Поручителю вимогу. Не направлення Кредитором вимоги не позбавляє Кредитора права вимагати у Поручителя виконання зобов'язання відповідно до умов цього Договору та законодавства. (п. 3.2.4. Договору поруки)
У випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги Кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. (п. 3.2.7. Договору поруки)
Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання зобов'язання. (п. 3.2.9. Договору поруки)
Згідно п. 10.3.1. Договору поруки дія поруки за цим Договором для цілей застосування та в розумінні ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України становить 10 (десять) років з моменту підписання цього Договору сторонами та його скріплення печатками сторін за наявності.
Відповідно до Додаткового договору № 1 від 18.12.2018 до Договору поруки Поручитель підтвердив надану Кредитору фінансову поруку (солідарну, в повному обсязі) в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за Договором про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018 у зв'язку зі зміною, за згодою Поручителя, умов кредитування Позичальника за Кредитним договором, а також підтвердив, що ознайомлений та згоден зі всіма умовами Додаткового договору № 1 від 18.12.2018 до Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свій обов'язок по Договору овердрафту шляхом надання Позичальнику овердрафту з максимальним лімітом у розмірі 1 600 000,00 грн.
Відповідач-1 же, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за Договором овердрафту належним чином не виконував, а саме, несвоєчасно сплачував відсотки за користування кредитними коштами та не здійснив повернення кредиту.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань Позичальником за Договором овердрафту, Кредитором висунуто вимогу № 101.179-50/28 від 28.01.2020 про усунення порушень кредитних зобов'язань та термінову ліквідацію заборгованості перед Банком, розмір якої станом на 27.01.2020 склав 1 580 956,94 грн. (а.с. 43, т.1)
Вказана вимога отримана Позичальником 28.01.2020, проте залишена без відповіді та належного реагування.
В матеріалах справи також міститься вимога Банку № 101.10-179/39 від 07.02.2020 адресована Позичальнику, в якій Банк вказує про наявність заборгованості станом на 07.02.2020 в розмірі 1 573 020,77 грн, та вимагає негайного її погашення. (а.с. 44 т.1)
У вимозі № 101.20-10/762 від 01.06.2020 Банк повідомив Позичальника про дострокове повернення кредиту за Договором про надання овердрафту № 20 від 19.02.2020, та вимагав повернення всієї суми кредиту та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування кредитом і інших платежів в сумі 1 590 710,80 грн, у тому числі: 1 477 812,33 грн - заборгованість за простроченим основним боргом; 7 088,22 грн - заборгованість за простроченими нарахованими процентами; 105 810,25 грн - заборгованість за пенею.(а.с. 45, т.1)
Вказані вимоги отримана Позичальником 12.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45, т.1 на звороті)
Аналогічного змісті вимогу за № 101.20-10/763 від 0106.2020 Банк направив на адресу Поручителя, яка отримана останнім 15.06.2020, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46, т.1)
За доводами позивача, Позичальник та Поручитель заборгованість за Кредитним договором овердрафту, і станом на 20.07.2020, відповідно до розрахунку позивача, заборгованість становить 1 443 326,57 грн, з якої: 1 317 444,06 грн - заборгованість за кредитом; 32 794,44 грн - заборгованість за відсотками; 43 504,54 грн - пеня; 21 801,76 грн - 3% річних та 27 781,77 грн - інфляційні втрати.
Згідно п.13.3. Кредитного договору спори врегулювання яких неможливо досягнути шляхом переговорів протягом 20 календарних днів, вирішуються в судовому порядку відповідно до чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку Кредитному договору, суд прийшов до висновку, що між сторонами при обопільному підписанні вказаного договору виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.
Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач 1 (Позичальник) користувався грошовими коштами в межах кредитної лінії, відкритої в межах Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018.
В зв'язку з неналежним виконанням Позичальником (відповідачем 1) свого зобов'язання по сплаті боргу за Кредитним договором позивач 01.06.2020 звернувся до нього та Поручителя (відповідача 2) з повідомленнями №101.20-10/762 та № 101.20-10/762 від 01.06.2020 про виконання зобов'язань та дострокове повернення кредитних коштів за Договором овердрафту.
Непроведення розрахунків по Кредитним договором Позичальником (відповідач 1) та Поручителем (відповідач 2) спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З огляду на заявлення позову не тільки до Позичальника (відповідач 1) за Кредитним договором, а і до Поручителя (відповідач 2) за Договором поруки, судом при прийнятті рішення враховано наступні норми матеріального права.
Зокрема із ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України згідно яких у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 2.1. Договору поруки Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеним Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов'язання, зокрема щодо сплати процентів та/або повернення частини Кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення Кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов'язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором; невідшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов'язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов'язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2. Договору поруки).
За змістом п. 3.2.7. Договору поруки, у випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушеного зобов'язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги Кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачами кредиту у сумі 1 317 444,06 грн. станом на день ухвалення рішення.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення суми кредиту в розмірі 1 317 444,06 грн правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Крім того, судом встановлено, що за період з 20.02.2018 по 201.07.2020 позивачем були нараховані проценти за користування кредитними коштами у загальному розмірі 574 468,61 грн. з яких відповідачем 1 сплачено 541 674,16 грн, що відображено у банківських виписках з рахунку відповідача, які долучені позивачем до позовної заяви, та розрахунку заборгованості.
Відтак, заборгованість за процентами станом на день ухвалення рішення становить 32 794,44 грн.
Поряд з цим, як вбачається з позовних вимог позивача, останній просить стягнути з відповідачів пеню нараховану на підставі п. 12.2.1. Кредитного договору за порушення відповідачем 1 строків сплати тіла кредиту та відсотків. Загальний розмір пені, що заявлений позивачем до стягнення складає 43 504,54 грн, з яких: 42 373,91 грн за несвоєчасне погашення кредиту; 1 130,63 грн - за несвоєчасне погашення відсотків.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 12.2.1 Кредитного договору за порушення позичальником строків виконання зобов'язання щодо погашення основної суми боргу (в тому числі у зв'язку з закінченням максимального СБК) та/або сплати комісійних винагород та/або процентів а користування позичальник зобов'язується сплатити пеню на користь Банку, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення платежу, за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача про стягнення 27 781,77 грн. - інфляційних втрат та 21 801,76 грн 3% річних, суд зазначає таке.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати позивачем нараховані:
- інфляційні втрати від суми за основним боргом в загальній сумі 27 137,15 грн. за період з лютого по червень 2020 року;
- інфляційні втрати від суми боргу за процентами в загальній сумі 644,62 грн. за період з лютого по червень 2020 року.
Відповідно до розрахунку позивача 3% річних позивачем нараховані:
- 3% річних від простроченої суми боргу за основним боргом на загальну суму 21 370,47 грн. за період з 27.01.2020 по 24.06.2020;
- 3% річних від простроченої суми боргу за процентами на загальну суму 431,29 грн. за період з 11.01.2020 по 20.07.2020.
Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, визнано його правильним та обґрунтованим.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 27 781,77 грн. інфляційних втрат та 21 801,76 грн 3% річних підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.
При цьому суд зауважує, що доказів визнання недійсними чи розірвання Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018, Додаткового договору № 1 від № 1 від 18.12.2018 до Договору про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018 та/або його окремих положень суду не надано.
Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідачів щодо визначення розміру заборгованості за Договором про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018 на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідачів на підставі наданих позивачем доказів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідачі не подали до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
При прийняті рішення по даній справі судом прийнято до уваги, що відповідачами не було надано ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що заявлений Акціонерним товариством "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Державний ощадний банк" позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Окрім того при прийнятті рішення, з огляду на те, що відповідач 2 являється фізичною особою без статусу суб'єкта господарювання, судом враховано, що у даній справі сторонами основного зобов'язання за Кредитним договором від 19.02.2018, тобто кредитором і боржником, є юридичні особи.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницького обласного управління АТ "Державний ощадний банк" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за Договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за Кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за Кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст.4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України.
Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-/ІІІ господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Відтак, з 15.12.2017 у випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 202/33292/13-ц).
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Процесуальним законом не передбачено солідарного стягнення судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів в рівних частках.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, буд. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код ЄДРПОУ 39963661), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 01.02.2008, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницьке обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 09302607) - 1 317 444 грн 06 коп. - заборгованості за Договором про надання овердрафту № 20 від 19.02.2018р.; 32 794 грн 44 коп. - процентів за користування кредитними коштами; 43 504 грн 54 коп. - пені; 21 801 грн 76 коп. - 3% річних; 27 781 грн 77 коп. - інфляційних втрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, бду. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код ЄДРПОУ 39963661) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницьке обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 09302607) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10 824 грн 95 коп..
Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 01.02.2008, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк" в особі філії - Вінницьке обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк" (вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 09302607) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10 824 грн 95 коп..
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 24 грудня 2020 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Соборна, 71, м. Вінниця, 21050
3 - відповідачу 1 - вул. Соснова, 17, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223
4 - відповідачу 2 - вул. Молодіжна, 53, кв. 13, смт. Вороновиця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23252